Справа № 464/1808/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/387/25 Доповідач: ОСОБА_2
17 липня 2025 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові кримінальне провадження №12025142410000084 від 07.03.2025 року про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м.Львова, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 18.07.2024 Сихівським районним судом м.Львова за ч.1 ст.309 КК України до 2 років пробаційного нагляду, покарання не відбув,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 24 березня року щодо ОСОБА_6 ,
вироком Сихівського районного суду м. Львова від 24 березня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.3 ст.389 КК України.
Призначено покарання ОСОБА_6 за ч.3 ст.389 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, з врахуванням правил ч.1 ст.72 КК України шляхом частково приєднано ОСОБА_6 невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 18.07.2024 року та остаточно призначено покарання 2 (два) роки 1 (один) місяць обмеження волі.
Початок відбуття строку покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у даній справі не обирався.
Вирішено питання доказів, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження та речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_6 , будучи засудженим вироком Сихівського районного суду міста Львова від 18.07.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 (двох) років пробаційного нагляду із покладенням на останнього обов?язків, передбачених ст. 59-1 КК України, був поставлений 17.09.2024 на облік Сихівським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області. Був належним чином ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, йому роз?яснено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Проте, ОСОБА_6 , діючи умисно, без поважних на те причин ухилився від виконання покарання у виді пробаційного нагляду та покладених на нього судом обов?язків, передбачених ст. 59-1 КК України, 07.10.2024 не прибув без жодного попередження на планову реєстрацію у Сихівський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області, у зв?язку із чим 15.10.2024 останньому винесено попередження про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 389 КК України у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, про що свідчить відповідна розписка.
Також, ОСОБА_6 діючи умисно без поважних на те причин, ухилився від виконання покарання у виді пробаційного нагляду та покладених на нього судом обов?язків, передбачених ст. 59-1 КК України, що проявилося 02.12.2024 в неявці такого без жодного попередження на планову реєстрацію у Сихівський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області, у зв?язку із чим 09.12.2024 останньому винесено попередження про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 389 КК України у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, про що свідчить розписка.
Разом з цим, ОСОБА_6 , продовжуючи свої умисні протиправні дії, ухилився без поважних на те причин від виконання покарання у виді пробаційного нагляду та покладених на нього судом обов?язків, передбачених ст. 59-1 КК України, що проявилося 03.03.2025 в неявці такого без жодного попередження на планову реєстрацію у Сихівський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області, у зв?язку із чим 04.03.2025 останньому винесено попередження про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 389 КК України у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, про що свідчить відповідна розписка.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 389 КК України, тобто ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Не погоджуючись із вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій просить, оскаржуваний вирок змінити та призначити йому покарання 1 рік 1 місяць обмеження волі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що вирок суду є необґрунтованим та надміру суворим.
Зазначає, що у своїх показаннях, отриманих в ході проведення дізнання ОСОБА_6 дійсно визнав усі обставини, викладені в обвинувальному акті, однак просив врахувати, що допущені ним порушення сталися через погане здоров?я, що підтверджується наявною в матеріалах кримінального провадження, довідкою. Відтак, обвинувачений ОСОБА_6 заслуговує на мінімальне покарання.
Обвинувачений ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , що підтверджується матеріалами справи, проте в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч.3 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідача, думку захисника - адвоката ОСОБА_8 про задоволення апеляційної скарги, міркування прокурора про відмову у задоволені апеляційних вимог сторони захисту, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
В силу вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Отже, підставами призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, визнано дві групи чинників, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, та мають враховуватися в їх сукупності, а саме: наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; дані, які певним чином характеризують особу винного.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, характер вчиненого діяння, особу обвинуваченого, обставинами, що пом'якшують покарання, в силу ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття обвинуваченого, обставин, що обтяжують покарання, в силу ст. 67 КК України, судом не встановлено. При цьому, судом враховано особу обвинуваченого, котрий раніше судимий, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає, розкаюється, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, проте перебуває з травня 2023 на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів.
Колегія суддів, звертає увагу, що норми КК наділяють суд правом вибору у встановлених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає взяття до уваги й оцінку відповідно до визначених законом критеріїв усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Доводи про те, що стан здоров'я став перешкодою своєчасно з'явитися ОСОБА_6 у Сихівський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області на планову реєстрацію, що підтверджується довідкою про те що ОСОБА_6 перебуває з травня 2023 на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, є необґрунтованими, оскільки згадана довідка не свідчить про визнання особи недієздатною чи такою, що потребує госпіталізації або є нездатною усвідомлювати свої дії. Вона лише констатує факт наявності залежності, яка, навпаки, є обставиною, що вимагає посиленого контролю з боку пробаційного органу.
Відтак, підстав вважати, що призначене обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через суворість, немає.
Інші доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не містить правових підстав для зміни оскаржуваного вироку суду, а отже така визнається судом апеляційної інстанції необґрунтованою та до задоволення не підлягає.
При цьому за наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія судді,
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 24 березня року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4