Справа № 951/475/25
Провадження №2-о/951/66/2025
про залишення заяви без руху
21 липня 2025 року селище Козова
Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Лавренюк О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Козівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження (в порядку статті 317 ЦПК України),
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини жіночої статі ОСОБА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - місто Сімферополь, Автономної Республіки Крим, у матері ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство - громадянка України, у батька ОСОБА_4 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство - громадянин України.
Ознайомившись зі змістом заяви та доданих до неї документів, суддя вбачає наявність підстав для залишення вказаної заяви без руху, виходячи із наступного.
Відповідно до частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Так, заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України подається до суду у порядку, передбаченому главою 6 розділу ІV ЦПК України та повинна відповідати як загальним вимогам, передбаченим у статтях 175, 177 ЦПК України, так і спеціальним, які передбачені статтею 317 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
З урахуванням вимог частини першої статті 317 ЦПК України право на звернення до суду з відповідною заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України, в порядку окремого провадження, має визначене законом коло осіб.
У своїй заяві заявник стверджує, що вона є бабусею ОСОБА_2 , про встановлення факту народження якої заявник звернулася до суду.
Водночас у поданій до суду заяві не наведено обґрунтування наявності у ОСОБА_1 права на звернення до суду із відповідною заявою про встановлення зазначеного юридичного факту у порядку статті 317 ЦПК України. Зокрема, у заяві не вказано до якої з категорій заявників, передбачених частиною першою статті 317 ЦПК України, належить ОСОБА_1 , а саме: чи вона є представником батька дитини, чи членом сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, чи вона належить до інших законних представників дитини.
При цьому слід звернути увагу заявника, що відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України (далі СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Згідно із абзацом 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006, роз'яснено, що поняттям «родичі», яке вживається в СК України, охоплюються такі особи: баба, дід, прабаба, прадід, повнорідні брат і сестра. "Членами сім'ї" є мачуха, вітчим, які проживають однією сім'єю з малолітніми або неповнолітніми пасинком, падчеркою. "Інші особи" - це особи, в сім'ї яких виховується дитина. Ними можуть бути тітка, дядько, двоюрідні сестра, брат, а також сусіди чи інші сторонні особи.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Крім того, за змістом статті 144 СК України та статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» першочергово обов'язок зареєструвати народження дитини покладається на батьків (допускається виконання цього обов'язку одним із них), а у разі неможливості виконання ними цього обов'язку через їх смерть або інші поважні причини, закон покладає цей обов'язок на родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває.
Відтак оскільки за законом обов'язком реєстрації народження дитини та відповідним йому правом на звернення до органів державної реєстрації актів цивільного стану наділені першочергово батьки дитини, а лише у разі нездійснення ними такої реєстрації - інші особи, то таке ж правило має застосовуватися і у випадку звернення до суду у порядку частини першої статті 317 ЦПК України.
Отже, обов'язок реєстрації народження дитини та відповідне йому право на звернення з цього питання в інших осіб виникає лише у разі невиконання батьками такого обов'язку та нереалізації ними відповідного права.
Поряд з цим заява не містить обґрунтування вказаних обставин щодо наявності причин, що унеможливлюють звернення батьків із відповідною заявою про встановлення факту народження дитини, та які зумовили звернення до суду саме бабусі дитини.
Також згідно з частиною третьою статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи, а згідно з частиною четвертою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказується, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема з'ясувати, які фізичні особи чи організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявнику та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб'єктивні права та обов'язки мають юридичний зв'язок із суб'єктивними правами і обов'язками заявників.
Суд роз'яснює, що до заінтересованих осіб віднесено:
1) осіб, взаємовідносини яких із заявником залежать від мети факту, що підлягає встановленню;
2) організації і установи, в яких заявник реалізовуватиме рішення про встановлення юридичного факту, тобто в яких будуть здійснені права осіб, що виникли внаслідок судового встановлення юридичного факту.
Саме ці групи заінтересованих осіб притягуються до участі у справах окремого провадження. Права заінтересованих осіб перебувають у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту своєчасно заявити про порушення чи оспорювання їх суб'єктивних прав у зв'язку із встановлюваним судом фактом.
Заінтересованою особою у цій справі заявник вказала лише Козівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
У той же час, звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини, з огляду на заявлені вимоги, відповідно до вищезазначених положень ЦПК України, заявником не зазначено в заяві в якості заінтересованих осіб батька та матері дитини, хоча факт, який підлягає встановленню, може вплинути на їх права і обов'язки. Такі особи мають право висловити незгоду із заявою, що унеможливить її подальший розгляд в порядку окремого провадження. Таким чином, заявнику слід визначитись з відповідним колом заінтересованих осіб, на права та обов'язки яких може вплинути встановлення вказаного факту, з урахуванням зазначених у заяві обставин.
Крім того, згідно з вимогами частини четвертої статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У заяві заявником зазначено про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до змісту пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Аналіз наведеної правової норми свідчить про те, що у згаданих справах від сплати судового збору звільняються заявники не у всіх без виключення випадках, обумовлених збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, а лише у тому разі, коли такі обставини призвели до чітко визначених законодавцем наслідків, а саме: вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Отже, законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв'язок між подією (збройна агресія, конфлікт, тимчасова окупація тощо), яка потягла дію-наслідок (вимушене переселення, загибель тощо), що стало підставою для звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 28.02.2024 у справі №759/17678/22.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , підставою звернення до суду щодо встановлення факту народження ОСОБА_2 є та обставина, що ОСОБА_2 народилася на тимчасово окупованій території України, що унеможливлює державну реєстрацію факту народження та отримання свідоцтва про народження.
При цьому заява про встановлення факту народження не містить жодних доводів на обґрунтування вказаної підстави звільнення від сплати судового збору.
Ураховуючи, що сам по собі факт народження особи на тимчасово окупованій території не віднесений законом до обставин, які надають пільги зі сплати судового збору при зверненні до суду з метою встановлення такого факту, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору згідно пункту 21 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 4 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана, зокрема, фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
Таким чином, ОСОБА_1 повинна сплатити судовий збір за подання заяви у справі окремого провадження у розмірі 605,60 грн за платіжними реквізитами Козівського районного суду Тернопільської області:
отримувач коштів: ГУК у Терн.обл./тг смт.Козова/22030101,
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37977599,
банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.),
рахунок отримувача: UA128999980313131206000019763;
код бюджетної класифікації 22030101;
призначення платежу - 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Козівський районний суд Тернопільської області (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів заяви, заявником до заяви для заінтересованої особи не додано копій документів, які додаються до заяви.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного, заяву слід залишити без руху, встановивши заявнику строк для усунення її недоліків - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
Заявнику у цей строк необхідно усунути вказані недоліки заяви шляхом подання до суду:
- заяви у новій редакції (у примірниках відповідно до кількості учасників справи), з обґрунтуванням підстав звернення до суду саме бабусею дитини (з огляду на передбачений частиною першою статті 317 ЦПК України перелік категорій осіб, які можуть бути заявниками у справах про встановлення факту народження дитини в порядку статті 317 ЦПК України), та визначивши коло заінтересованих осіб у цій справі відповідно до заявлених вимог, вказавши відомості про них, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України;
- документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та за реквізитами вказаними вище або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- належним чином засвідчених копій документів, які додаються до заяви, відповідно до кількості заінтересованих осіб.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261, 293-294, 315, 317, 318, 353 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Козівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження (в порядку статті 317 ЦПК України) залишити без руху.
Встановити заявнику строк для усунення недоліків заяви - п'ять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити, що у випадку виконання заявником вимог ухвали у визначений судом строк заява буде вважатись поданою у день первісного подання її до суду. У разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.М. Лавренюк