Справа № 758/11900/19
14 липня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, -
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Бережний Ярослав Вікторович звернувся до Подільського районного суду міста Києва з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, зазначивши, що у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_15, яке складається з: 1) виконавчого провадження НОМЕР_13 з примусового виконання виконавчого листа №758/11900/19 від 06.12.2024, що видав Подільський районний суд м. Києва, відповідно до якого суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 45 700,04 грн; 2) виконавчого провадження НОМЕР_14 з примусового виконання виконавчого листа №758/11900/19 від 06.12.2024, що видав Подільський районний суд м. Києва, відповідно до якого суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №033-2008-959 від 31.03.2008 у загальному розмірі 108 580,85 доларів США, у тому числі: - прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 29 764,17 доларів США; сума дострокового стягнення кредиту у розмірі 47 068,52 доларів США; - відсотки у розмірі 29 338,44 доларів США; - підвищені відсотки у розмірі 2 409,72 долари США. У ході примусового виконання приватним виконавцем встановлено, що у боржника наявне нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме квартира, загальною площею: 34,00 кв.м., житловою площею: 16,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на теперішній час у власності боржника не було виявлено коштів, рухомого та іншого нерухомого майна, достатніх для повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, боржник не вчиняє жодних дій, направлених на виконання рішення, вжитими приватним виконавцем заходами не вдалось примусово виконати рішення фактично в повному обсязі. З огляду на наведене, приватний виконавець звернувся із даним поданням до суду, який видав виконавчі документи, та просить звернути стягнення на вищезазначену квартиру, що належать боржнику, у порядку, передбаченому ст. 440 ЦПК України.
Ухвалою суду від 03.07.2025 подання призначено до судового розгляду.
20.06.2025 до суду надійшов відзив від боржника ОСОБА_1 , у якому вона просить відмовити у задоволенні подання приватного виконавця, вказуючи на те, що вона є матір'ю неповнолітньої дочки, 2011 року народження, яку виховує самостійно з моменту її народження. З березня 2002 року вона постійно проживає разом із дитиною у Німеччині, зареєстрованого доходу в Україні не має, у квартирі, що зазначена у поданні приватного виконавця, не проживає.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Водночас, в матеріалах справи міститься заява приватного виконавця про розгляд справи без його участі.
Із урахуванням наведеного, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що подання приватного виконавця підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_15, яке складається з:
1) виконавчого провадження НОМЕР_13 з примусового виконання виконавчого листа №758/11900/19 від 06.12.2024, виданого Подільським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судового збору у розмірі 45 700,04 грн;
2) виконавчого провадження НОМЕР_14 з примусового виконання виконавчого листа №758/11900/19 від 06.12.2024, виданого Подільським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором №033-2008-959 від 31.03.2008 у загальному розмірі 108 580,85 доларів США, у тому числі: - прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 29 764,17 доларів США; сума дострокового стягнення кредиту у розмірі 47 068,52 доларів США; - відсотки у розмірі 29 338,44 доларів США; - підвищені відсотки у розмірі 2 409,72 долари США.
Вказані виконавчі провадження відкриті приватним виконавцем за заявами представника стягувача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Сахабутдінова Віктора Юрійовича від 24.04.2025, про що винесено відповідні постанови.
Зазначеними постановами також зобов'язано боржника подати приватному виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Приватним виконавцем у відповідності до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» направлено рекомендованим поштовим відправленням №0601139694434 постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2025 разом з іншими документами виконавчих проваджень боржнику за адресою вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_2 , що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 25.04.2025 від 25.04.2025.
У ході примусового виконання приватним виконавцем встановлено, що у боржника наявне нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме квартира, загальною площею: 34,00 кв.м., житловою площею: 16,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Станом на теперішній час у власності боржника не було виявлено коштів, рухомого та іншого нерухомого майна, достатніх для повного виконання рішення згідно з виконавчим документом, боржник не вчиняє жодних дій, направлених на виконання рішення, вжитими приватним виконавцем заходами не вдалось примусово виконати рішення фактично в повному обсязі, що вказує на необхідність звернути стягнення на вищезазначені квартиру, що належать боржнику, а відсутність зареєстрованого в установленому законом порядку права власності на вказане нерухоме майно перешкоджає примусовому виконанню рішення.
Так, своєю заявою від 24.04.2025 про відкриття виконавчого провадження представник стягувача Сахабутдінов В.Ю. повідомив приватного виконавця, що згідно з листом КП КМР «КМ БТІ» №062/14-2180 від 28.02.2025 за боржником ОСОБА_1 на праві власності зареєстрована квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.05.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. та зареєстрованого за №2548.
Зазначене також підтверджується відповіддю КП КМР «КМ БТІ» №062/14-5855 від 16.06.2025, наданою на запит приватного виконавця № 7750-77913511/2 від 12.05.2025.
Вказаним листом КП КМР «КМ БТІ» приватному виконавцю надано копію договору купівлі-продажу квартири від 19.05.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. та зареєстрованого за №2548, а також технічну документацію на зазначену квартиру.
З метою перевірки належної реєстрації вищезазначеного майна боржника приватним виконавцем отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, якою встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні записи про право власності боржника ОСОБА_1 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 19.05.2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. та зареєстрованим за № 2548.
Разом з тим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні записи про право власності, зареєстроване за будь-якими іншими особами, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, боржник не зареєструвала право власності на квартиру у встановленому законом порядку.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одними із загальних засад державної реєстрації є обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав та публічність державної реєстрації прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітального спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі, або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва.
Пунктом 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Так, відповідно до пунктів 1, 3, 8 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката, свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Договір купівлі-продажу квартири від 19.05.2005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. та зареєстрований за №2548, є документом, на підставі якого боржник ОСОБА_1 є власником квартири та на підставі якого боржник могла вжити заходів, спрямованих на державну реєстрацію права власності на квартиру.
Проте вказаних дій вона не вчинила.
Таким чином, вищезазначені обставини та факти свідчать про те, що боржнику на праві власності належить об'єкт нерухомого майна, а саме квартира, загальною площею: 34,00 кв.м., житловою площею: 16,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні записи про право власності боржника ОСОБА_1 на вищезазначене нерухоме майно, що зумовило необхідність звернення приватного виконавця до суду з поданням про звернення стягнення на таке нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, з метою фактичного виконання рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Згідно статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
Із матеріалів, доданих до подання, судом встановлено, що постановою приватного виконавця від 25.04.2025 для забезпечення реального виконання рішення накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Відповідні обтяження зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження до відома.
У ході примусового виконання рішення приватним виконавцем було направлено запити від 25.04.2025 та 30.05.2025 до банківських установ України щодо надання інформації про відкриті рахунки боржника. Згідно з отриманою інформацією боржник має відкриті банківські рахунки №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та №№ НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».
Приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 25.04.2025, якою накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на вищезазначених рахунках, копії постанови направлено на виконання до відповідних банківських установ та сторонам виконавчого провадження до відома.
Проте коштів боржника, достатніх для повного погашення боргу згідно з виконавчим документом, не виявлено.
Крім того, приватним виконавцем з метою виконання рішення та перевірки майнового стану боржника надіслано запити від 30.05.2025 до Державної служби України з питань праці, Державної служби морського та річкового транспорту України, Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій, Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця» щодо виявлення майна, зареєстрованого за боржником на праві власності.
Згідно з листами вказаних органів та їхніх територіальних підрозділів відсутні відомості щодо наявності об'єктів права власності, зареєстрованих за боржником.
Нерухомого майна, транспортних засобів та іншого рухомого майна, зареєстрованого за боржником, приватним виконавцем не виявлено.
Отже, приватним виконавцем на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, вжито вичерпних заходів, направлених на примусове виконання виконавчих листів № 758/11900/19 від 06.12.2024, що видав Подільський районний суд міста Києва.
Водночас, вжитими приватним виконавцем заходами не вдалось виявити коштів та іншого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення та, тим самим, виконати вказане рішення.
Станом на теперішній час квартира, загальною площею: 34,00 кв.м., житловою площею: 16,20 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним майном боржника, на яке можливо звернути стягнення з метою задоволення вимог стягувача. Вирішення питання про звернення стягнення на вказане майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, є єдиним можливим законним способом виконання виконавчих листів №758/11900/19 від 06.12.2024, що видав Подільський районний суд міста Києва, та захисту інтересів стягувача.
У відповідності до частини першої та пункту 2 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 440 Цивільного процесуального кодексу України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Таким чином, приватний виконавець має право звернутися до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
При розгляді даного подання суд також враховує, що обов'язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, закріплено в ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Крім того, з огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону судам загальної юрисдикції у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, можливо застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
В п. 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі «Півень проти України» судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантовано статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін. Виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України).
Крім цього, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». Позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України».
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, потрібно розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції»). У відповідності до наведеної практики Європейського суду з прав людини у Приватного підприємства «Дніпровський краєвид 07» на підставі остаточного і обов'язкового для виконання судового рішення - рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі №910/11965/16 виникли правомірні очікування отримати у власність кошти, які присудженні до стягнення, та такі правомірні очікування є «майном» у розмінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому підлягають захисту на рівні із правом власності.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18 рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).
Зокрема, у рішенні №2-р(II)/2019 від 15.05.2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Таким чином, аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, наведених юридичних позицій Європейського Суду з прав людини та громадянина та Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
З огляду на наведене, суд дійшов слід дійти висновку, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
При цьому суд відхиляє доводи боржника ОСОБА_1 , наведені у відзиві, оскільки такі її доводи не спростовують наведених вище обставин, що були встановлені судом.
Боржником не надано доказів, які б вказували на те, що квартира загальною площею 34,00 кв.м, житловою площею 16,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована нею в установленому законом порядку або що така квартира їй не належить.
Крім того, боржником не надано доказів на підтвердження факту виконання нею судового рішення у повному обсязі.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи усе наведене вище, суд вважає, що з метою забезпечення виконання судового рішення, а саме з метою примусового виконання в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_15 виконавчих листів №758/11900/19 від 06.12.2024, виданих Подільським районним судом міста Києва, наявні підстави для звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме на квартиру, загальною площею 34,00 кв.м, житловою площею 16,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому подання приватного виконавця підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 76-81, 258-261, 353, 354, 440 ЦПК України, суд,-
Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, задовольнити.
Звернути стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_12 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на квартиру, загальною площею 34,00 кв.м, житловою площею 16,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою примусового виконання в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_15 виконавчих листів №758/11900/19 від 06.12.2024, що видав Подільський районний суд міста Києва.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 18.07.2025.
СуддяО. О. Ковбасюк