Справа № 591/3777/24
Провадження № 2/591/666/24
18 липня 2025 року
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Ніколаєнко О.О.,
за участі секретаря судового засідання Полякової А.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу №591/3777/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Бурбика Тамара Анатоліївна про визнання права власності в порядку спадкування,
У квітні 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що є донькою ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько. 08.01.2024 позивачка подала заяву про прийняття спадщини. Спадковим майном є квартира за адресою: АДРЕСА_1 та 2/3 часток у квартирі АДРЕСА_2 у цьому ж будинку. Після спливу шестимісячного терміну з відкриття спадщини представник позивача звернувся до нотаріуса з питання видачі свідоцтва про паво власності, однак у задоволенні заяви було відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_5 склав заповіт на користь ОСОБА_4 . Протягом чотирьох місяців після відкриття спадкової справи нотаріус не повідомляла про наявність заповіту. Відповідач 06.03.2024 поштовим відправленням направив на адресу нотаріуса не нотаріально завірені заяви про прийняття спадщини, датовані 17.01.2024. Враховуючи, що поштове відправлення відбулося в межах шестимісячного термну, нотаріус повинна була прийняти заяву, завести спадкову справу та повідоимити відповідача про необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису нотаріуса в таких заявах має бути нотаріально завіреною), або особисто прибути за заявою. Нотаріусом було дотримано ці вимоги. Відповідно до матеріалів спадкової справи нотаріально завірена заява відповідача на прийняття спадщини на заповітом відсутня. В матеріалах спадкової справи міститься нотаріально завірена заява відповідача про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак дана заява датована поза межами шестимісячного терміну на прийняття спадщини та не може свідчити про прийняття спадщини ні по закону, ні по заповіту. Відповідач також не прийняв спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем: місце реєстрації відповідача та спадкодавця на день його смерті співпадає, однак фактично відповідач виїхав з України у 2019 році та був відсутній за місцем реєстрації по день смерті спадкодавця.
Враховуючи, що відповідач не прийняв спадщину, єдиною спадкоємицею після батька є позивачка. Просить визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та на 2/3 часток у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 22.04.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання. Ухвалою від 20.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У відзиві на позовну заяву відповідач із позовом не погодився. Зазначив, що в законодавстві немає затвердженої форми, за якою нотаріуси мають приймати заяви про прийняття спадщини. У заяві позивачки про прийняття спадщини відсутня вказівка, яким чином вона приймає спадщину: за законом чи за заповітом. Відповідач не знав про відкриття спадкової справи приватним нотаріусом Бурбикою Т.А., тому заяву про прийняття спадщини направив приватному нотарусу ОСОБА_6 .. Відповідач проживав з батьком на момент його смерті, креміював його і зберігає його прах. Питання пропущеного відповідачем строку для прийняття спадщини можна встановити шляхом встановлення юридичного факту в межах спору спадкоємців і встановлення такого факту не позбавляє відповідача поновити такий строк в судовому порядку. Просить відмовити у задоволенні позову.
У поясненнях третя особа зазначила, що 10.03.2024 спливав термін прийняття спадщини всіма спадкоємцями. 26.03.2024 засобами поштового зв'язку вона отримала від приватного нотаріуса Дуванової Т.П. листа, у якому була заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини, яка датована 17.01.2024 та написана від руки. Також аналогічна заява була подана відповідачем до Сумської міської державної нотаріальної контори. Відповідно до наданого нотаріусом Дувановою Т.П. поштового конверту, на якому був вказаний унікальний номер штрих-коду №4000311805392, його було відправлено 06.03.2024, отже, відповідач висловив свою волю і вжив заходів щодо прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний термін. У квітні 2024 року нотаріус отримала нотаріально посвідчену та апостильовану заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину від Недбайла К.Ю. Розпочатий процес оформлення спадщини був зупинений до моменту вирішення спору в суді.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із зазначених підстав. Додатково пояснив, що батько позивачки помер у Автономній Республіці Крим, де і проживав останні роки. Брат позивачки не проживав разом із батьком: він проживав на території рф. Тобто спадщину шляхом спільного проживання не прийняв. Нотаріально не посвідчена заява про прийняття спадщини є лише підставою для відкриття спадкової справи та не свідчить про прийняття спадщини у спосіб, встановлений законом.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Спірну квартиру АДРЕСА_4 відповідач подарував батьку. Під час розірвання шлюбу з матір'ю позивачки подружжя поділило майно, у 2017 році спадкодавець зареєструвався у квартирі сина. Згодом зі спірної квартири усі виїхали, у тому числі позивачка.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала клопотання про розгляд справи без її участі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_5 (а.с. 8). ОСОБА_4 є його сином. Сторони є неповнорідними братом та сестрою (мають спільного батька).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Згідно з копією свідоцтва про смерть місцем смерті вказано м. Судак, АРК (а.с. 9).
За життя ОСОБА_5 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та на 2/3 часток у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями договорів дарування та витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 11-14).
За життя , 06.07.2012 ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповідав все своє майно ОСОБА_4 (а.с. 75).
30.01.2024 позивачка звернулась до приватного нотаріуса Бурбики Т.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька (а.с. 71).
22.03.2024 приватний нотаріус Дуванова Т.П. направила лист приватному нотаріусу Бурбиці Т.А., у якому повідомила, що 18.03.2024 до неї надійшла заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_5 22.03.2024 такі ж заяви надійшли на її адресу від Сумської міської державної нотаріальної контори (а.с. 73).
Додатком до цього листа були:
- заява, датована 17.04.2024 про прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті батька. У заяві повідомив також, що необхідні документи будуть надані додатково. Заява нотаріально не посвідчена. На ній мається відтиск штемпеля вхідної кореспонденції з датою - 18.03.2024 (а.с. 74).
- заява, датована 17.04.2024 про прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті батька. У заяві повідомив також, що необхідні документи будуть надані додатково. Заява нотаріально не посвідчена. На ній мається відтиск штемпеля вхідної кореспонденції з датою - 12.03.2024 (цю заяву Сумська міська державна нотаріальна контора направила за належністю приватному нотаріусу Дувановій Т.П. (а.с. 80-81).
Як вбачається з пояснень приватного нотаріуса Бурбики Т.А., копії конверта, відправником на якому зазначено ОСОБА_4 , одержувач - ОСОБА_6 , приватний нотаіус (трек відправлення 4000311805392), а також скріншотів листування з абонентом «Кирил» , приватний нотаріус Бурбика Т.А. 26.03.2024 отримала від нотаріуса Дуванової Т.П. лист та конверт від імені ОСОБА_3 . Враховуючи, що заява була не посвідчена нотаріально, нотаріус в телефонному режимі роз'яснила йому порядок подання документів та майбутніх дій для оформлення спадщини. (а.с. 116-119)
23.04.2024 ОСОБА_3 склав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька. Вказану заяву посвідчив нотаріус Витебського нотаріального округу (Республіка Білорусь), заява легалізована шляхом проставлення апостилю (а.с. 76-78).
02.05.2025 відповідач склав заяву про прийняття спадщини після смерті батька. Вказану заяву посвідчив нотаріус Витебського нотаріального округу (Республіка Білорусь), заяву легалізовано шляхом проставлення апостилю (а.с. 201)
На підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем відповідач надав фотокартки його з батьком (а.с. 142-144). Відповідачем також надано копію фіскального чека та довідки, які підтверджують оплату ним ритуальних послуг, пов'язаних зі смертю батька (а.с. 145-146)
Постановою від 15.04.2024 приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Бурбика Т.А. відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з фактом посвідченого 06.01.20215 заповіту від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 19).
Відповідно до інформації з Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відповідач 20.11.2019 перетнув лінію розмежування на КПВВ «Чонгар», після цього не перетинав державний кордон України або лінію розмежування в напрямку «в'їзд» (а.с. 112).
Відповідно до інформації з реєстру Сумської міської територіальної громади відповідач зареєстрований у квартирі за адресою АДРЕСА_1 з 18.04.2006, батько сторін був зареєстрований у цій же квартирі з 21.12.2017 (а.с. 114).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що її донька проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з батьком сторін. Приблизно 10 років вони проживали разом в Сумах, Відповідач також проживав з батьком, приблизно з 2013 року їздив на заробітки у м. москва. Потім переїхали в Крим. ОСОБА_3 їздив на заробітки в росію, періодично приїздив до батька у Крим.
Свідок ОСОБА_8 , яка є сусідкою та знайомою сім'ї, пояснила, що відповідач після смерті матері приблизно з десятирічного віку проживав разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі ані ОСОБА_3 , ані його батько останнім часом не проживає. Наскільки їй відомо, відповідач проживав разом з батьком у АРК.
Свідок ОСОБА_9 , дружина рідного дядька відповідача, вказувала, що після смерті ОСОБА_10 відповідач зателефонував їй та попросив допомогти подати заяву про прийняття спадщини. Переслав цю заяву із ОСОБА_11 її чоловікові та попросив відправити до нотаріуса поштою. Вона відправила одну заяву до приватного нотаріуса, одну - до державної нотаріальної контори. Востаннє бачила відповідача приблизно у 2012 році, до того, як він з батьком переїхали в Крим. Власної сім'ї у ОСОБА_3 немає. Ій відомо, що відповідач періодично їздив на заробітки.
Судом оглянуто у судовому засіданні наданий свідком конверт, відповідно до відбитків поштових штемпелів відправлення пересилалось із Узбекистану в м. Суми з 24.01.2024 по 21.02.2024. Копія конверту долучена до матеріалів справи (а.с. 173).
За поясненнями свідка, згодом відповідач також надіслав їй довіреність на представництво його інтересів. З цією довіреністю свідок відвідувала нотаріуса у зв'язку із вступом відповідача у спадщину.
Свідок ОСОБА_12 , який був другом ОСОБА_5 , у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 виїхав проживати у Крим приблизно у 2006 році, мав там власний бізнес. Після запровадження воєнного стану ані відповідач, ані батько сторін до м. Суми не приїжджали. На момент смерті ОСОБА_5 син не проживав разом із ним, проживав у м. Суджа із сім'єю.
Свідок ОСОБА_13 , яка є матір'ю позивачки, у судовому засіданні пояснила, що відповідач проживав разом із батьком приблизно з 10-річного віку після смерті матері. З 2014 року ОСОБА_5 переїхав у Крим, востаннє приїжджав у м. Суми приблизно у 2020 році. Відповідач у Криму не проживав, жив під москвою. Зі слів ОСОБА_5 , у ОСОБА_14 була дружина. Приїжджав в м. Судак до батька лише на відпочинок.
Свідок ОСОБА_15 , яка є хрещеницею ОСОБА_5 , суду пояснила, що ОСОБА_3 виїхав у рф приблизно у 2018-2019 році, проживав у москві, подольську. ОСОБА_5 проживав у м. Судак (Крим). Зі слів ОСОБА_5 , ОСОБА_14 проживав у м. москва з якоюсь жінкою, до батька періодично приїздив на відпочинок.
Свідок ОСОБА_16 , який є рідним дядьком відповідача, у судовому засіданні пояснив, що відповідач із батьком виїхали з м. Суми приблизно у 2013-2015 роках. Племінник проживав разом із батьком, періодично виїжджав на заробітки. ОСОБА_5 говорив, що ОСОБА_14 проживає з жінкою - ОСОБА_17 . Організацією поховання ОСОБА_5 займався ОСОБА_3 з дружиною. У спірній квартирі проживала сестра ОСОБА_5 . На час розгляду справи вона померла.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. У даному випадку, спадкодавець помер у м. Судак, АРК. Однак, з огляду на тимчасову окупацію території АРК, застосовуються положення законодавства України щодо відкриття спадщини, яка знаходиться на території України, за місцем розташування нерухомого майна, тобто у м. Суми.
Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1261 ЦК України визначено першу чергу спадкоємців за законом, до якої належать діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив, та батьки. Позивачка є донькою спадкодавця, а Відповідач - сином спадкодавця, тобто обидва є спадкоємцями першої черги за законом.
Стаття 1269 ЦК України встановлює, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Стаття 1270 ЦК України визначає строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Стаття 1272 ЦК України передбачає, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 3.3- 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №295/5 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі.
Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка, яка скріплюється підписом нотаріуса.
Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.
Відповідно до п. 3.13 вказаного Порядку якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є дітьми спадкодавця, тобто спадкоємцями першої черги у випадку спадкування за законом.
Заповіт ОСОБА_5 був складений на користь відповідача ОСОБА_3 (а.с. 75).
Відповідач стверджує, що він прийняв спадщину шляхом подання заяви та шляхом спільного проживання зі спадкодавцем.
Щодо подання заяви про прийняття спадщини, матеріалами справи встановлено, що відповідач направив нотаріусу заяви про прийняття спадщини, датовані 17.01.2024 року, поштовим відправленням 06.03.2024 року (до спливу шестимісячного терміну - 10.03.2024 року). Однак ці заяви не були нотаріально посвідчені. Нотаріус роз'яснила відповідачу необхідність подання належно оформленої заяви. Лише 23.04.2024 року відповідач склав нотаріально посвідчену заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 76-77), а 02.05.2025 року - заяву про прийняття спадщини (а.с. 201). Ці дати є поза межами шестимісячного строку для прийняття спадщини, встановленого статтею 1270 ЦК України. Положення закону та наведеного вище Порядку вчинення нотаріальних дій чітко вказують на обов'язковість нотаріального посвідчення справжності підпису на заяві про прийняття спадщини, яка надсилається поштою, якщо спадкоємець не проживав постійно зі спадкодавцем. Ненотаріально посвідчені заяви, подані відповідачем, можуть розцінюватися як намір прийняти спадщину, однак не є належним юридичним фактом прийняття спадщини у спосіб, визначений законом.
Наслідком пропущення строку для прийняття спадщини відповідно до статті 1272 ЦК України є те, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Дана вимога закону кореспондується з підпунктом 3.15 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку.
У шестимісячний строк після смерті ОСОБА_5 відповідач не надав належним чином оформлену заяву про прийняття спадщини, що підтверджено відсутністю в спадковій справі належно оформленої заяви, отже, він не прийняв спадщину у законом визначений строк. Закінчення преклюзивного строку призводить до припинення суб'єктивних прав та обов'язків.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 609/1500/17.
Щодо спільного проживання, суд зазначає, що реєстрація відповідача та спадкодавця за однією адресою ( АДРЕСА_1 ) з 21.12.2017 не є беззаперечним доказом фактичного спільного проживання на момент смерті спадкодавця. Дані Державної прикордонної служби України свідчать, що відповідач 20.11.2019 перетнув лінію розмежування на КПВВ "Чонгар" і після цього не перетинав державний кордон України або лінію розмежування в напрямку "в'їзд" (а.с. 112). Показання свідків переважно підтверджують, що відповідач проживав у РФ, а його приїзди до батька до Криму були періодичними, а не постійним спільним проживанням. Хоча відповідач оплатив ритуальні послуги, це не може слугувати беззаперечним доказом факту спільного проживання. Інших доказів, які б підтверджували факт спільного проживання відповідача зі спадкодавцем та були б передумовою для автоматичного прийняття спадщини згідно зі статтею 1268 ЦК України суду не надано.
Таким чином, за наслідками розгляду справи судом встановлено, що спадкоємець за заповітом не прийняв спадщину у передбачений законом строк та спосіб.
В матеріалах справи відсутня письмова згода спадкоємця, яка прийняла спадщину, що б давало підстави для подання заяви про прийняття спадщини поза межами встановленого строку. Із позовом про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відповідач до суду не звертався. Відтак, є таким, що не прийняв спадщину після смерті батька.
Позивачка, будучи донькою спадкодавця та спадкоємицею першої черги за законом, подала заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Бурбики Т.А. 30.01.2024 року, тобто у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини (10.09.2023 року). Ця заява була подана належним чином та у встановлений строк.
Враховуючи, що відповідач не прийняв спадщину за заповітом чи за законом у встановлені строки та спосіб, позивачка, як спадкоємиця першої черги за законом, яка належним чином прийняла спадщину, є єдиною спадкоємицею після померлого батька. Відтак, суд вважає, що вимоги позивачки про визнання права власності на спадкове майно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6000 грн., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,11 кв.м, житлова площа 36,4 кв.м, та на 2/3 частин квартири за адресою : АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 .
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складання повного тексту. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 18.07.2025.
Суддя О.О. Ніколаєнко