Справа № 591/1806/25
Провадження № 1-кп/591/54/25
18 липня 2025 року Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , в відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_6 про накладення арешту на майно обвинуваченого та скасування арешту речових доказів по кримінальному провадженню відносно
ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190, ч. 3 ст. 201-2 КК України,
В провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває обвинувальний акт відносно наведеної особи, обвинуваченої у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, по якій захисником заявлені відповідні вказані вище клопотання, до яких жодних матеріалів, крім ухвали слідчого судді про арешт майна, не долучено.
Захисник обвинуваченого та прокурор заперечили проти задоволення клопотань, в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Суд, заслухавши учасників, дослідивши клопотання та надані до них матеріали, приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що по справі 03 грудня 2024 року ухвалою слідчого судді було накладено арешт на декілька автомобілів, з метою збереження речових доказів, лише частина з яких була вилучена, як зазначив в судовому засіданні прокурор, навівши також суперечливу інформацію про їх власника (володільця).
Захисником же, всупереч вимогам ч. 1 ст. 174 КПК України, до клопотання про скасування арешту майна не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме ОСОБА_6 , в розумінні наведеної норми, є уповноваженою особою на подання відповідного клопотання про скасування арешту майна, хоча об'єктивних перешкод для цього у потерпілої сторони не було.
Натомість з обвинувального акту вбачається те, що частина автомобілів, на які накладено арешт, призначалась іншим установам, до яких відношення ОСОБА_6 не має, так само як і прокурор усно навів незрозумілу організацію, яка навіть не фігурує в обвинуваченні та яка, зі слів прокурора, є власником (володільцем) майна, а не ОСОБА_6 .
Відтак, врахувавши що суду в розумінні вимог ст. 174 КПК України не наведено в клопотанні та в судовому засіданні достатніх доказів на підтвердження належності заявника до володільця (власника) майна, арешт якого він просить скасувати, не маючи при цьому перешкод в долученні відповідних матеріалів до клопотання та не перекладаючи цей обов'язок на суд (ст.ст. 22, 26 КПК України), беручи до уваги, що клопотання не містить достатнього підтвердження тому, що арештоване майно в контексті вимог ст. 98 КПК України втратило своє значення (до речі, скасування арешту автомобілів, які не були вилучені та місцезнаходження яких не встановлено, призведе до втрати доказів, оскільки надасть можливість відчуження, вивозу чи переоформлення такого майна), тому в задоволенні цього клопотання слід відмовити.
Що стосується клопотання про арешт майна обвинуваченого з метою забезпечення цивільного позову, то воно також не підлягає задоволенню, оскільки, по-перше, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 171 КПК України, клопотання взагалі не містить застереження доказів факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди, хоча об'єктивних перешкод для цього не було, а клопотання захисника зводиться лише до формального цитування норм ЦПК України, КПК України та відповідних роз'яснень судів, а по-друге, безпосередні вимоги про накладення арешту на майно обвинуваченого є неконкретними та не дозволять повноцінно виконати таке судове рішення, оскільки вони не містять застереження того, в яких саме банківських установах заявник просить накласти арешт на грошові кошти особи (перешкод для з'ясування цієї інформації з наданням суду підтверджуючих матеріалів заявник також не мав, не перекладаючи цей обов'язок на суд (ст.ст. 22, 26 КПК України)).
Отже, в розумінні вимог ст.ст. 22, 26, п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України, клопотання представника потерпілої про арешт майна також не підлягає задоволенню (доцільності повернення клопотання, згідно вимог ч. 3 ст. 172 КПК України, на думку суду немає, з огляду на неконкретність заявлених вимог, які самі по собі слугують підставою для відмови в задоволенні клопотання).
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-174 КПК України, суд
В задоволенні клопотань захисника ОСОБА_4 в інтересах потерпілої ОСОБА_6 , про скасування арешту автомобілів, накладеного ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 грудня 2024 року, та про накладення арешту на майно обвинуваченого з метою забезпечення цивільного позову, відмовити.
Ухвала не оскаржується.
Суддя ОСОБА_1