Справа № 578/388/25 Провадження № 3/591/2353/25
18 липня 2025 року м. Суми
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Косар А. І. розглянула справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Світловодськ, Кіровоградська область; громадянство: України; місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце служби: в/ч НОМЕР_1 , ДПС, інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій, військове звання: солдат
за частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення
і установила:
У травні 2025 року з НОМЕР_2 прикордонного загону НОМЕР_3 прикордонної комендатури (з АДРЕСА_2 ) НОМЕР_2 прикордонної застави (з АДРЕСА_3 ) Державної прикордонної служби України в провадження Краснопільського районного суду Сумської області надійшов адміністративний матеріал з протоколом про адміністративне правопорушення СхРУ № 120172 від 05 травня 2025 року за частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі по тексту також - КУпАП/ стосовно ОСОБА_1 .
Згідно відомостей вказаного протоколу, 05 травня 2025 року о 07:00 год. черговим командно-спостережного пункту п'ятої прикордонної застави капітаном ОСОБА_2 на території військового містечка було виявлено з ознаками алкогольного сп'яніння солдата ОСОБА_1 , що підтверджується висновком за результатами медичного огляду військовослужбовця від 05.05.2025. Своїми діями солдат ОСОБА_1 порушив вимоги статей 11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 172-20 КУпАП.
Рух справи у суді першої інстанції
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.05.2025 Краснопільського районного суду Сумської області судову справу єдиний унікальний номер № 578/388/25 передано для розгляду головуючому судді Косар Алевтині Іванівні.
Разом з цим, Вища рада правосуддя рішенням від 22 травня 2025 року №1105/0/15-23 передала територіальну підсудність судових справ Краснопільського районного суду Сумської області Зарічному районному суду міста Суми.
Крім того, рішенням від 1 липня 2025 року №1384/0/15-23 Вища рада правосуддя відрядила суддю Краснопільського районного суду Сумської області ОСОБА_3 до Зарічного районного суду міста Суми для здійснення правосуддя строком на один рік з 14 липня 2025 року.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.07.2025 Зарічного районного суду м. Суми судову справу єдиний унікальний номер № 578/388/25 передано для розгляду головуючому судді Косар Алевтині Іванівні.
Судове засідання призначено на 10.00 год. 18 липня 2025 року.
ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи надіслано смс-повідомлення. Клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надійшло.
За таких обставин, враховуючи, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді даної справи відповідно до вимог статті 268КУпАП не є обов'язковою, суд уважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом
З Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, заповненого 05.05.2025 на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи № 1582, складеному о 10:15 год. 2025 року, ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_4 05.05.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення СхРУ № 120172 стосовно солдата ОСОБА_1 , з якого випливає, що 05 травня 2025 року о 07:00 год. на території військового містечка солдат ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп'яніння.
Дії військовослужбовця ОСОБА_1 уповноваженою посадовою особою підрозділу прикордонної служби кваліфіковано за частиною третьою статті 172-20 КУпАП.
Національне законодавство (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та мотиви суду
Згідно Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут), цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно статті 13 Статуту військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Стаття 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), передбачає, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до пункту 5 статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця поводитися з гідністю честю, не допускати самому і стримувати інших від негативних вчинків.
Згідно з пунктом 6 статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України - Заборонено військовослужбовцям під час проходження військової служби вживати (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно відомостей копії СЛУЖБОВОГО ПОСВІДЧЕННЯ НОМЕР_4 , солдат ОСОБА_1 займає посаду у п'ятому прикордонному загоні Державної прикордонної служби України /ас 5/.
Правова процедура, що визначає механізм проведення огляду військовослужбовців на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, регламентована статтею 266-1 КУпАП.
Так, відповідно до статті 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів (ч. 2). У разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 4). Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 9).
По-перше, положення вказаної статті передбачають кілька варіантів огляду військовослужбовців на стан сп'яніння: уповноваженою посадовою особою з використанням спеціальних технічних засобів та тестів із застосуванням спеціальних технічних засобів відеозапису або із залученням двох свідків; або в закладах охорони здоров'я.
По-друге, зі змісту наведеної норми вбачається, що завершальним етапом відповідної, визначеної статтею 266-1 КУпАП, процедури огляду, є огляд військовослужбовця в закладі охорони здоров'я і в такому разі відповідний заклад охорони здоров'я є заключним суб'єктом, який відповідно до закону може проводити огляд військовослужбовця, а результати такого огляду є заключними та переважають над результатами огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою із використанням спеціальних засобів та тестів.
Одночасно з цим, положення статті 266-1 КУпАП не передбачають того, що відповідний огляд безумовно не може бути проведений одразу в медичному закладі за згодою всіх учасників. Натомість, з аналізу змісту статті 266-1 КУпАП можна зробити висновок, що відсутність пропозиції уповноваженої посадової особи військовослужбовцю пройти відповідний огляд на місці може бути, з врахуванням конкретних обставин події, легітимною підставою для відмови такого військовослужбовця від проходження огляду одразу в медичній установі, проте обставини справи, яка є предметом даного судового розгляду, не стосуються відмови військовослужбовця від проходження огляду на стан сп'яніння.
Разом із тим, відсутність пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці вчинення правопорушення із використанням спеціальних технічних засобів не може свідчити про порушення вимог статті 266-1 КУпАП з огляду на вказані вище обставини.
Крім того, відсутні докази, що ОСОБА_1 наполягав на проведенні його огляду на стан сп'яніння саме на місці вчинення правопорушення та був позбавлений можливості проходження такого огляду.
За таких обставин, проведений 05.05.2025 огляд військовослужбовця ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я не є таким, що проведений з порушенням будь-яких положень статті 266-1 КУпАП, тому не може бути визнаний недійсним.
У протоколі про адміністративне правопорушення СхРУ № 120172 від 05.05.2025 дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною третьою статті 172-20 КУпАП.
Диспозицією частини першої статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Частина третя цієї ж статті передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, в умовах особливого періоду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Зазначений «особливий період» розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав. Таким чином, на теперішній час в державі продовжує діяти особливий період.
Суд також враховує, щоУказом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено та діє і на час розгляду справи.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Адміністративний протокол є важливим процесуальним документом, яким фіксується факт адміністративного правопорушення і який є підставою для подальшого провадження у справі. До складання протоколу та його змісту пред являються спеціальні вимоги, дотримання яких гарантує та створює особі, що притягається до адміністративної відповідальності, правові передумови для захисту своїх прав та інтересів при розгляді справи.
Протокол є актом обвинувачення, тому він повинен містити конкретне обвинувачення та всі обов'язкові елементи складу правопорушення.
Згідно з частиною першою статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
У цій справі протокол про адміністративне правопорушення СхРУ № 120172 від 05.05.2025, складений стосовно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 172-20 КУпАП, не відповідає вимогам статті 256 КУпАП.
Як встановлено судом, у протоколі про адміністративне правопорушення СхРУ № 120172 від 05.05.2025, складений стосовно ОСОБА_1 викладена об'єктивна сторона правопорушення не містить кваліфікуючої ознаки складу адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 172-20 КУпАП як «в умовах особливого періоду».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до статті 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Із врахуванням положень і тлумачень статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.
Нормами чинного законодавства не передбачено компетенцію суду щодо зміни суті правопорушення, його редагування, збору доказів тощо, оскільки такі дії порушили б принцип рівності сторін та фактично свідчили б про прийняття судом сторони обвинувачення, що є неприпустимим.
Як встановив Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146), принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до вимог стст.245,251,252,280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Суд, оцінивши наявні в даній справі докази, доходить висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП.
Вищевикладене свідчить про те, що уповноваженою особою органу державної прикордонної служби України не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, з урахуванням наведеного, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, а тому відповідно до положень пункту 1 статті 247 КУпАП адміністративна справа підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин, визначених пунктом 1 статті 247 КУпАП.Керуючись статтями 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.
Суддя А. І. Косар