17 липня 2025 року
м. Київ
справа №520/27055/24
адміністративне провадження №К/990/28000/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОМЕТ ПЛЮС» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 по справі № 520/27055/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОМЕТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду 30.06.2025 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОМЕТ ПЛЮС» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 по справі № 520/27055/24.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОМЕТ ПЛЮС», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00402350703 від 17.07.2024, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОМЕТ ПЛЮС» на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно з частиною 5 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності 5797774,09 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 по справі №520/27055/24 позовні вимоги залишено без задоволення. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОМЕТ ПЛЮС» залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 по справі №520/27055/24 залишено без змін.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме абзацу 1 частини 7 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» в розрізі питань до якого саме органу має звертатися резидент з заявою про стягнення з нерезидента заборгованості та яка саме дата вважається датою прийняття до розгляду заяви чи прийняття до провадження відповідного документа.
Також ТОВ «ЕКСПОМЕТ ПЛЮС» зазначено про неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 2 статті 14-1 Закону України від 02.12.1977 №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» та пунктів 4.1 та 4.2, 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5) за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Суд касаційної інстанції зауважує про наявність правових висновків Верховного Суду стосовно дати, з якої зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті у разі звернення резидента із позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом (постанова Верховного Суду України від 07.02.20211 №21-63а10, постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №804/2101/16, від 28.01.2020 у справі №815/735/16, від 21.02.2023 у справі №826/10651/16, від 26.06.2025 у справі №804/3116/17, зокрема, але не виключно).
Як встановлено зі змісту оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанцій враховував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.05.2024 у справі №620/14203/23, від 11.09.2024 у справі №520/21174/23, від 16.01.2025 у справі №580/4079/23, від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, від 12.12.2024 у справі №380/839/24, від 14.01.2025 у справі №440/17191/23, від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, від 17.06.2020 у справі №812/677/17, від 03.09.2019 у справі № 805/1087/16, від 16.06.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22, від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22, від 07.06.2023 у справі №912/750/22 щодо засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин.
Скаржником не наведено підстав щодо помилковості врахування судом апеляційної інстанції таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин.
Загалом скаржником не обґрунтовано, який правовий висновок щодо застосування відповідних норм права у даних правовідносинах має бути сформульовано судом у даній справі.
Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв'язку з необхідністю відступлення від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 та від 27.02.2025 у справі №520/2941/24, які були застосовані судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд наголошує, що положення пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України можливе у тому випадку, коли скаржник доведе, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об'єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Тому, лише загальні посилання на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Скаржником не обґрунтовано, які відбулися зміни в законодавстві або доктрині стосовно вищезазначених норм права, щоб це було достатньою підставою для відступлення від наведених висновків Верховного Суду.
Також скаржником зауважено про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зауважено, що суди не дослідили всі зібрані у справі докази у їх сукупності, з огляду на що дійшли помилкових висновків, необґрунтовано відхилили клопотання позивача про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Таким чином, скаржнику слід належним чином викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОМЕТ ПЛЮС» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 по справі № 520/27055/24 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
Л.І. Бившева
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду