17 липня 2025 рокуСправа № 465/4219/23 пров. № А/857/22112/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 травня 2025 року (суддя Мигаль Г.П., м.Львів), -
Ще у червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (далі Управління), в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 28.05.2023 серії БАБ №530598 (далі Постанова).
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 13 травня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В доводах апеляційної скарги вказує, що на момент винесення інспекторами Управління Постанови, постанова Пустомитівського районного суду Львівської області від 3 травня 2023 року в адміністративній справі №450/1570/23, яким позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі Постанова суду, КУпАП відповідно) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, не була оскаржена та набрала законної сили.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частин другої-третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що докази надані суду, які стали підставою для винесення Постанови не фіксують, що позивач порушив пункт 2.1. «в» ПДР, а відтак не підтверджують факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення.
Такі висновки суду першої інстанції, є помилковими, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що згідно з Постановою 28.05.2023 о 17:35 год у м. Львові по вул. Стрийська, 98, позивач, керуючи транспортним засобом марки Opel ZAFIRA з державним номерним знаком НОМЕР_1 (далі ТЗ), перевозив пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки, під час перевірки документів встановлено, що водій був позбавлений права керувати транспортними засобами відповідно до Постанови суду, чим порушив підпункт 2.1.а «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у справі № 450/1570/23, ОСОБА_1 поновлено строк на подання апеляційної скарги, а Постанову суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, залишено без змін. Постанова суду набрала законної сили 26.07.2023.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається ПДР.
Згідно з пунктом 2.1.а. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною четвертою статті 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями пункту 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив про факт своєї необізнаності щодо ухвалення Постанови суду за частиною першою статті 130 КУпАП та позбавлення його права керування транспортним засобом.
Втім, як встановлено вище, Постановою суду позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Зі змісту Постанови вбачається, що підставою для її ухвалення слугував, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення від 26.03.2023 серії ААД №173480.
Відповідно до положень частини другої статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Відтак, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП не є обов'язковою.
Крім того за змістом Постанови суду, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, не повідомивши суд про причини неявки. Судовий розгляд справи проводиться без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при цьому останній повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик рекомендованим повідомленням на адресу проживання, вказаній позивачем у протоколі. До того ж, позивач знав, що стосовно нього в суді буде розглядатися справа про адміністративне правопорушення, оскільки це було роз'яснено особі та зазначено у протоколі під підпис.
Крім того, згідно з постановою Львівського апеляційного суду від 26 липня 2023 року у справі №450/1570/23, стосовно ОСОБА_1 в один день було складено три протоколи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, які надійшли на розгляд до Пустомитівського районного суду Львівської області та їм було присвоєно різні номери справ - №450/1569/23, №450/1570/23 та №450/1571/23. У подальшому ці справи (кожна окремо) були розглянуті та за їх результатами ОСОБА_1 тричі притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
Незважаючи на складання трьох протоколів про адміністративне правопорушення, у яких позивач вказав свою актуальну адресу проживання, на яку в подальшому скеровувались повістки про виклик в судове засідання та копії ухвалених судових рішень, а також власним підписом підтверджував, що йому відомо про те, що матеріали адміністративної справи будуть передані на розгляд до суду, він надалі не з'явився для участі в судових засіданнях та проігнорував можливість своєчасно реалізувати свої процесуальні права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП відбувся з дотриманням положень КУпАП, при цьому позивач був належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи, а його пасивна поведінка, щодо результатів розгляду вказаної справи не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності, передбаченою частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Як передбачено приписами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана Постанова суду була оскаржена в апеляційному порядку 28.06.2023, тобто через місяць після винесення спірної Постанови (28.05.2023), якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченою частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що на момент здійснення розгляду адміністративної справи інспектором Управління та винесення оскаржуваної Постанови, Постанова суду набрала законної сили, не була оскаржена, відтак позивач був позбавлений права керування транспортними засобами та не мав правових підстав керувати автомобілем, а дії інспектора були правомірними.
Позивачем в обґрунтування своїх доводів не надано належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, зважаючи на встановлені фактичні обставини справи у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної Постанови, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, та відсутність підстав для задоволення позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для скасування оскаржуваної Постанови.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому таке слід скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 13 травня 2025 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. М. Гінда
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 17.07.2025.