17 липня 2025 рокуСправа № 300/3472/25 пров. № А/857/25164/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Матковської З.М., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Івано-Франківській та Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2025 року (суддя Могила А.Б., м.Івано-Франківськ), -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Івано-Франківській та Тернопільських областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Управління) про визнання протиправною та скасування постанови від 24.04.2025 №77762539 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №300/2509/24 виданого 21.02.2025 Івано-Франківським окружним адміністративним судом (далі Постанова, Виконавчий лист відповідно).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що листи ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ОТЦК) від 07.01.2025 №11/1/91 та від 20.01.2025 №11/1/339 не є рішенням щодо видачі/відмови у видачі позивачу "Посвідчення учасника бойових дій", а є інформаційними роз'яснювальними листами. У зазначених листах відсутнє рішення: видати посвідчення або відмовити у видачі.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянуто повторно заяву позивача щодо видачі йому посвідчення учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду у справі №300/2509/24. ОСОБА_1 надана можливість здійснити вибір між отриманням "Посвідчення учасника бойових дій" та "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", як це встановлено пунктом 12-1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 № 302 "Про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни" (далі Постанова №302).
Вказані обставини свідчать про те, що боржником виконано рішення суду в порядку та спосіб, визначеними судовим рішенням в справі №300/2509/24, що в свою чергу мало наслідком винесення Постанови, якою виконавче провадження закінчено, а тому підстави для її скасування - відсутні.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі №300/2509/24, яке набрало законної сили 02.01.2025 (далі Рішення суду), визнано протиправними дії ОТЦК щодо відмови ОСОБА_1 у наданні "Посвідчення учасника бойових дій". Зобов'язано ОТЦК повторно невідкладно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу "Посвідчення учасника бойових дій", з урахуванням висновків суду.
За заявою позивача 21.02.2025 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано Виконавчий лист.
На виконання Рішення суду щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.02.2024 (далі Заява), ОТЦК листами від 07.01.2025 №11/1/91 та 20.01.2025 №11/1/339, повідомило позивача, що відповідно до пункту 12-1 Постанови №302 особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається лише одне посвідчення за їх вибором. Роз'яснено, що при видачі "Посвідчення учасника бойових дій", ОТЦК вилучить та залишить на зберігання наявне у позивача посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Позивач звернувся до Управління з Виконавчим листом.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління від 09.04.2025 відкрито виконавче провадження №77762539 з виконання Виконавчого листа.
ОТЦК листом від 18.04.2025 повідомив державного виконавця про добровільне виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження.
24.04.2025 Управлінням винесено Постанову.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами другою та третьою статті 14 КАС визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами другою, четвертою статті 372 КАС визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню за правилами вимог частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Стаття 18 Закону №1404-VIII покладає на виконавця обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В силу частини другої цієї ж статті виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну "»Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
Частинами четвертою, п'ятою статті 19 Закону №1404-VIII встановлено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII).
У постанові від 21 серпня 2024 року у справі №240/27324/23 Верховний Суд, аналізуючи наведені норми права, дійшов висновку, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.
Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов'язаний пересвідчитися, що відповідне зобов'язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, ухвалюючи таке рішення.
Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов'язання.
У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли з приводу закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
Зі змісту позову та апеляційної скарги слідує, що позивач вказує на протиправність оскаржуваної Постанови з огляду на те, що рішення суду не виконане боржником.
Досліджуючи фактичне виконання судового рішення відповідачем, апеляційним судом встановлено, що Рішенням суду, на виконання якого видано Виконавчий лист, що є предметом спірного виконавчого провадження, зобов'язано ОТЦК повторно невідкладно розглянути Заяву ОСОБА_1 про видачу "Посвідчення учасника бойових дій", з урахуванням висновків суду, на підставі чого було видано вказаний вище Виконавчий лист.
На виконання вказаного виконавчого документу ОТЦК повторно розглянув Заяву позивача та листом від 07.01.2025 №11/1/91 повідомив, що особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається лише одне посвідчення за їх вибором. Роз'яснив, що при видачі "Посвідчення учасника бойових дій", ОТЦК вилучить та залишить на зберігання наявне у позивача посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до абзацу четвертого пункту 12-1 Постанови №302.
Так, приписами пункту 12-1 Постанови №302 визначено, що особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається лише одне посвідчення за їх вибором.
Після повторного розгляду заяви позивача про видачу "Посвідчення учасника бойових дій" та з урахуванням висновків, викладених у Рішенні суду позивачу надано право обрати між отриманням “Посвідчення учасника бойових дій» або “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», як передбачено пунктом 12-1 Постанови №302.
Наведене свідчить, що про виконання ОТЦК Рішення суду у спосіб та в порядку, які були встановлені виконавчим документом та, як наслідок, обґрунтованість винесення державним виконавцем спірної у цій справі Постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки Рішення суду виконано боржником.
При цьому, слід зазначити, що незгода апелянта з результатами розгляду заяви на виконання Рішення суду не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної Постанови, якою закінчено виконавче провадження, та може бути підставою для самостійного оскарження.
Спірним у даних правовідносинах є лише питання повторного розгляду заяви позивача, а не зобов'язання видати відповідне посвідчення. До того ж, частину позовних вимог про зобов'язання видати "Посвідчення учасника бойових дій", суд визнав необґрунтованою, такою, що не підлягає до задоволення, внаслідок її передчасності.
Водночас, зобов'язання виконано ОТЦК у чіткій відповідності з резолютивною частиною Рішення суду.
Щодо твердження позивача про те, що листи ОТЦК від 07.01.2025 №11/1/91 та від 20.01.2025 №11/1/339 не є рішенням щодо видачі/відмови у видачі позивачу "Посвідчення учасника бойових дій", а є інформаційними роз'яснювальними листами, слід зазначити, що таке покликання є необґрунтованим, оскільки правомірність вказаних документів не є предметом розгляду у межах даного провадження.
Таким чином, аналізуючи наведені правові норми у контексті встановлених обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що державний виконавець Управління діяв на підставі та в межах своїх повноважень, відтак позовна вимога про скасування Постанови є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді З. М. Матковська
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 17.07.2025.