18 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 809/1797/15 пров. № А/857/9057/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року про відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та про видачу дубліката виконавчого листа у справі №809/1797/15 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська криниця» про стягнення заборгованості,
суддя в 1-й інстанції - Скільський І. І.,
дата ухвалення судового рішення - 20 лютого 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту судового рішення - не зазначена,
Позивач- Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області звернулося у суд з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська криниця», в якому просило стягнути заборгованість в сумі 3137,20 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська криниця» на користь Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 3137,20 грн (три тисячі сто тридцять сім гривень 20 коп.).
11 лютого 2025 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого оригіналу виконавчого листа у справі №809/1797/15 та поновлення строку його пред'явлення до виконання.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та про видачу дубліката виконавчого листа, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №809/1797/15.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що виконавчий документ був переданий стягувачем на виконання у строк встановлений для пред'явлення до виконання, та протягом 2011-2017 років постійно перебував на примусовому виконанні в органах ДВС. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" проведено реорганізацію управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про що внесено відповідний запис в ЄДР. При здійсненні звірки документів, які перебувають на виконанні в органах ДВС було виявлено, що вищезазначене виконавче провадження щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська криниця» на користь управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі в сумі 3137,20 грн на виконанні в органах ДВС не перебуває. Вказує, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області постанова про закінчення/повернення виконавчого провадження не надходила. Звертає увагу, що листом від 12 грудня 2024 року №269130 відділом Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління повідомлено про те, що на виконанні у Тисменицькому відділі ДВС знаходилось виконавче провадження №53271351 по виконавчому листу №809/1797/15 від 16 червня 2015 року виданому Івано-Франківським окружним адміністративним судом щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська криниця» на користь управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі 3137,20 грн, проте 25 січня 2018 року виконавчий лист повернуто стягувачу згідно з п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", під час примусового виконання кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська криниця» не стягнуті та виконавчий лист повернуто. Зазначає, що жодних доказів про повернення виконавчого листа стягувачу не надано. Вказує, що оскільки даний виконавчий документ не перебуває на виконанні у Державній виконавчій службі в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління та не надходив на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, заявник вважає його фактично втраченим. Вищевказані обставини унеможливлюють виконання постанови Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №809/1797/15 про стягнення заборгованості в сумі 3137,20 грн. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та про видачу дублікату виконавчого листа задовольнити.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом осіб сторони не заявляли, тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі ст.312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська криниця» на користь Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 3137,20 грн (три тисячі сто тридцять сім гривень 20 коп.).
16 червня 2015 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №809/1797/15 та у ньому зазначено строк пред'явлення останнього до виконання до - 11 червня 2016 року.
11 жовтня 2024 року листом № 0900-0902-5/53789 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області направило запит Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо виконавчого листа №809/1797/15 до органу виконавчої служби (а.с.56-57).
Зі змісту листа в.о. начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12 грудня 2024 року №269130 вбачається, що на виконанні перебувало виконавче провадження ВП №53271351 з примусового виконання виконавчого листа №809/1797/15 виданого 16 червня 2015 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом про стягнення з ТзОВ «Прикарпатська криниця» на користь Управління ПФУ в Тисменицькому районі боргу у розмірі 3137,20 грн. 14 червня 2017 року винесено постанову про повернення ВД стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 (за письмовою заявою стягувача) (а.с.58-59).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при здійсненні звірки документів, які перебувають на виконанні в органах ДВС, виявлено, що вищевказане провадження щодо стягнення з ТзОВ «Прикарпатська криниця» на користь управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі боргу в сумі 3137,20 грн на виконанні в органах ДВС не перебуває та постанова про закінчення/повернення виконавчого провадження не надходила.
Відмовляючи у задоволені заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не зазначив об'єктивних причин пропуску цього строку, які могли б бути визнані судом поважними, при цьому покликання на неотримання Управлінням постанови державного виконання про повернення виконавчого документа, не може бути визнана судом поважною причиною поновлення цього строку, оскільки не виправдовує не вжиття стягувачем відповідних і залежних від нього дій з метою з'ясування стану виконання виконавчого листа в межах відповідних строків тощо; стягувач обмежився лише направленням запиту на інформацію у січні та жовтні 2024 року, після того як закінчився строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, як стягувач у виконавчому провадженні не вжив усіх заходів стосовно виконання судового рішення, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви. Крім того, з огляду на те, що строк для пред'явлення виконавчого листа №809/1797/15 до виконання сплив, а суд не поновив цей строк, тому у задоволенні заяви про видачу дублікату цього виконавчого документа необхідно відмовити.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, виконавчий лист у цій справі був виданий 16 червня 2015 року, коли діяв Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.22 вищевказаного Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч.4 ст.12 цього Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
За змістом ч.6 ст.12 згаданого вище Закону стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.376 КАС України стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Згідно з пп.18.4 п.18 Розділу VII Перехідних положень КАС України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Вказана норма регулює порядок видачі дубліката виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення в адміністративній справі, у разі втрати стягувачем його оригіналу, незалежно від причин такої втрати. Вказана стаття спрямована на забезпечення виконання судового рішення, незважаючи на можливу втрату виконавчого документа. При цьому, причини втрати для вирішення цього питання не мають значення - оригінал може бути загублено, викрадено, знищено чи втрачено з інших причин.
Аналогічна правова позиція була наведена Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 820/1053/16.
При цьому, необхідною умовою для видачі дубліката виконавчого листа є доведення стороною (або державним виконавцем) факту втрати оригіналу такого виконавчого листа.
Підставою для видачі дубліката виконавчого листа є втрата його оригіналу, а підставою поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є визнані судом поважні причини такого пропуску.
Вирішуючи питання визнання поважними причин пропуску строку, суд повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, і, як наслідок, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. В розумінні наведеної норми, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція була наведена Верховним Судом у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 2а-8535/10/2670.
З наведеного вище можна дійти висновку про те, що підставою для видачі дубліката виконавчого листа є втрата його оригіналу, а підставою поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є визнані судом поважні причини такого пропуску. Необхідною умовою для видачі дубліката виконавчого листа є доведення стороною (або державним виконавцем) факту втрати оригіналу такого виконавчого документа.
Як було зазначено вище, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі №809/1797/15 встановлено до 11 червня 2016 року.
Матеріалами справи стверджується, що у Тисменицькому відділі ДВС на виконанні знаходилося виконавче провадження №53271351 по виконавчому листу №809/1797/15 від 16 червня 2015 року, однак 14 червня 2017 року виконавчий лист повернуто стягувачу згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (за письмовою заявою стягувача).
Як стверджується матеріалами справи, позивач із заявою про видачу виконавчого листа звернувся лише 11 лютого 2025 року.
Колегія суддів зазначає, що покликання апелянта на те, що оригінал виконавчого листа не надходив на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, не є автоматичною підставою для поновлення строку на його пред'явлення, оскільки такий строк поновлюється лише з об'єктивних причин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів вжиття управлінням Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області або його правонаступниками - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у період з 2017 по 2024 рік будь-яких дій щодо повторного направлення виконавчого листа до державної виконавчої служби в межах строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», після завершення виконавчого провадження №53271351 і повернення виконавчого документу стягувачу.
Натомість, невиконання чи неналежне виконання посадовими особами обов'язків щодо контролю за ходом виконавчих проваджень щодо стягнення коштів на користь держави, не може бути визнано об'єктивною причиною пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Крім того колегія суддів зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 № 3593/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 грудня 2011 року за №1523/20261, затверджено Порядок взаємодії органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3593/5).
Відповідно до п.3 Порядку №3593/5 взаємодія органів державної виконавчої служби та органів Пенсійного фонду України здійснюється шляхом щоквартального взаємозвірення виконавчих документів за рішеннями, зазначеними у пункті 2 цього Порядку, які знаходяться на виконанні в тому органі державної виконавчої служби, з яким проводиться взаємозвірення, а також шляхом оперативного взаємного реагування на звернення органів державної виконавчої служби, органів Пенсійного фонду України про факти порушення законодавства під час виконання вказаних рішень та вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання відсутні, а тому і відсутні підстави для видачі дубліката виконавчого листа у справі №809/1797/15.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 246, 250, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року про відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та про видачу дубліката виконавчого листа у справі №809/1797/15 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді О. Б. Заверуха
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 18 липня 2025 року.