Справа № 120/15484/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
18 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту інформаційних технологій Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту інформаційних технологій ВМР в особі Директора Романенко Володимира Борисовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до Департаменту інформаційних технологій ВМР в особі Директора Романенка Володимира Борисовича про визнання бездіяльності протиправною щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 07.11.2024 та зобов'язання вчинити дії.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 23.01.2025 позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Департаменту інформаційних технологій Вінницької міської ради в особі Директора Романенка Володимира Борисовича щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 07.11.2024, що зареєстрована 08.11.2024.
Також, визнав протиправними дії Департаменту інформаційних технологій Вінницької міської ради в особі Директора Романенка Володимира Борисовича щодо направлення скарги ОСОБА_1 від 07.11.2024, що зареєстрована 08.11.2024, на розгляд Комунальному підприємству "Вінницький інформаційний центр".
Зобов'язав Департамент інформаційних технологій Вінницької міської ради в особі Директора Романенка Володимира Борисовича розглянути скаргу ОСОБА_1 від 07.11.2024, що зареєстрована 08.11.2024.
Рішення суду в зобов'язальній частині допустив до негайного виконання.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що рішенням Вінницької міської ради від 29.11.2024 №2578 внесено зміни та затверджено в новій редакції Статут комунального підприємства «Вінницький інформаційний центр».
Відповідно до зазначеного вище Статуту в новій редакції органом, за яким закріплено функції управління КП «Вінницький інформаційний центр» в частині забезпечення функціонування автоматизованої системи збору плати за проїзд в громадському транспорті міста Вінниці та інших населених пунктів Вінницької міської територіальної громади, здійснення ефективного менеджменту та підтримки зазначеної системи є департамент економіки і інвестицій Вінницької міської ради.
Вважає, що станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду, департамент інформаційних технологій Вінницької міської ради не є органом управління КП «Вінницький інформаційний центр», а тому не наділений повноваженнями щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 07.11.2024, що зареєстрована 08.11.2024.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 14.10.2024 подав скаргу до відповідача щодо відновлення можливості участі у чаті "Муніципальна картка вінничанина" (а.с. 8).
Листом від 16.10.2024 № К/01/75268 Департамент інформаційних технологій Вінницької міської ради в порядку ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" направив вказане звернення до КП "Вінницький інформаційний центр", оскільки чат "Муніципальна карта вінничанина" не є офіційною комунікаційною платформою (а.с. 7).
Комунальне підприємство "Вінницький інформаційний центр" 07.11.2024 надало відповідь заявнику, про те що чат месенджера "Telegram" за назвою "Муніципальна карта вінничанина (підтримка)" є ініціативою підприємства задля мирного інформування населення, не перебуває на балансі підприємства як окремий програмний продукт (а.с. 5-6).
Позивач 07.11.2024 звернувся до відповідача із скаргою про те, що його скарга від 14.10.2024 не розглянута, а також про необхідність вжиття заходів для припинення просування чату Телеграм каналу на офіційних сторінках КП "ВІЦ" (а.с. 10).
Департамент інформаційних технологій ВМР за підписом директора департаменту Романенка В.Б., в свою чергу, 11.11.2024 направив лист за належністю до КП "Вінницький інформаційний центр" (а.с. 9).
Комунальне підприємство "Вінницький інформаційний центр" листом від 21.11.2024 за № 11/017 надало відповідь заявнику.
Позивач вважає протиправними бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його скарги від 07.11.2024 та дії щодо направлення скарги до установи, на яку він скаржився, тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).
Відповідно до ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96-ВР).
При цьому, ч. 3, 4 ст. 7 цього Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства звернення громадян мають розглядатися тим органом, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.
Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 800/580/17.
За змістом частин 1, 3, 4 статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
За приписами статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно із ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
За приписами ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Таким чином, у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов'язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).
При цьому, Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку суб'єктом владних повноважень. Істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
Як встановлено судом першої інстанції, під час розгляду скарги від 07.11.2024 відповідач не дотримався вимог статті 7 Закону № 393/96-ВР і направив скаргу для розгляду до того органу, дії та бездіяльність якого позивач оскаржував.
Зокрема встановлено, що 07.11.2024 позивач через електронну пошту звернувся до відповідача із скаргою у якій вказав, що "оскільки КА "ВІЦ" самоусунулося від розгляду скарги по суті, при цьому дає посилання на https://et.vn.ua/about але в своєму листі, повідомляє що це лише приватна ініціатива і не є структурою КП, є необхідність належно розглянути мою скаргу від 14.10.2024. При цьому необхідно вжити заходи для припинення просування чату Телеграм каналу на офіційних сторінках ПП "ВІЦ", також припинити зловживання посадою тих працівників, які використовують своє службове становище для діяльності в приватному чаті від імені підприємства.
Винних у порушенні права позивача на участь в розгляді скарги, в т.ч., директора КП "ВІЦ" С. БРИГАДИРА необхідно притягти до відповідальності. Розгляд скарги провести за участі позивача, для чого узгодити дату й час" (а.с. 10).
Відповідач, листом від 11.11.2024 направив скаргу позивача за належністю до КП "Вінницький інформаційний центр" (а.с. 9).
Отже, зміст скарги позивача однозначно свідчив про оскарження ним неправомірних, на його думку, дій посадових осіб Комунального підприємства "Вінницький інформаційний центр" щодо порушення його права на участь в розгляді скарги.
Натомість, скарга позивача щодо дій Комунального підприємства "Вінницький інформаційний центр" була передана відповідачем на розгляд самого Комунального підприємства "Вінницький інформаційний центр".
Поряд з цим, згідно із Розділом 1 Статуту комунального підприємства "Вінницький інформаційний центр", затвердженого 07.07.2023 рішенням Вінницької міської ради № 1741, Комунальне підприємство "Вінницький інформаційний центр" є комунальним підприємством, власником якого є Вінницька міська територіальна громада в особі Вінницької міської ради, їй підзвітне підконтрольне. Органом, за яким закріплено функції управління підприємством, є департамент інформаційних технологій Вінницької міської ради.
Відтак, суд першої інстанції доходить обґрунтованого висновку, що саме Департамент інформаційних технологій Вінницької міської ради є органом вищого рівня щодо Комунального підприємства "Вінницький інформаційний центр", а тому саме відповідач уповноважений розглядати скарги щодо дій посадових осіб Комунального підприємства.
При цьому, приписами частини четвертої статті 7 Закону № 393/96-ВР встановлено пряму заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Однак, всупереч відповідній забороні, відповідач передав скаргу позивача для розгляду Комунальному підприємству "Вінницький інформаційний центр", тобто тому органу (посадовим особам), дії яких оскаржувалися заявником.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що під час розгляду скарги позивача від 07.11.2024 відповідач не дотримався вимог статей 7, 19 Закону України "Про звернення громадян" та діяв не у спосіб, що визначений законом, тому наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду скарги позивача від 07.11.2024, що зареєстрована 08.11.2024 та визнання протиправними дій відповідача щодо направлення скарги до установи, на яку він скаржився.
Відтак, з огляду на те, що скарга позивача відповідачем не розглянута, належним способом поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача розглянути скаргу позивача від 07.11.2024.
Доводи апеляційної скарги, що станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду, департамент інформаційних технологій Вінницької міської ради не є органом управління КП «Вінницький інформаційний центр», а тому не наділений повноваженнями щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 07.11.2024, що зареєстрована 08.11.2024, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки звернення позивача до відповідача відбулося до внесення змін до Статуту комунального підприємства «Вінницький інформаційний центр».
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту інформаційних технологій Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.