П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/14266/23
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Дата і місце ухвалення 12.04.2024р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В..,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, з 03.01.2023 року по 31.01.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану з 03.01.2023 року по 31.01.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період із 24.11.2022 року по 02.01.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.11.2022 року по 02.01.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 12.02.2023 року по 30.04.2023 року з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 12.02.2023 року по 30.04.2023 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт зазначив, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 про «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» він має право на виплату додаткової винагороди збільшеної до 30 000 гривень за період з 03.01.2023 року по 31.01.2023 року, а також збільшеної до 100 000 грн. за період з 24.11.2022 року по 02.01.2023 року та за період з 12.02.2023 року по 30.04.2023 року.
Апелянт посилався на те, що постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» п.2-1 Постанови № 168 доповнено та встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Однак, як вважає апелянт, на момент спірних правовідносин не існувало наказів Міноборони, які: є регуляторними актами у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; зачіпають соціально-економічні, права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, що проголошені й гарантовані Конституцією та законами України (визначають підстави для відмови у виплаті додаткової винагороди за участь в бойових діях); містять відомості про їх реєстрацію в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку, а, відтак, є такими, що пройшли правової експертизи і набули чинності у порядку, встановленому законодавством.
Враховуючи зазначене апелянт вважає, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 р. № 912/ з/29, на яке посилається суд першої інстанції, не було зареєстрованим, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, а тому положення даного акту не підлягали застосуванню під час позбавлення позивача права на збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду за спірний період.
Апелянт вказує на те, що на момент спірних правовідносин (з 24.02.2022 по 01.02.2023) додаткова винагорода, яка є предметом даного спору, була регламентована виключено Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р., проте порядок її виплати так і не знайшов свого відображення у вищезазначеному Порядку № 260
Крім того апелянт зазначив, що факт вчинення ним дисциплінарного або адміністративного правопорушення/накладення дисциплінарного стягнення не може бути підставою для позбавлення його права на виплату додаткової винагороди, передбаченої саме Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р.
З огляду на зазначене апелянт просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у військової частин НОМЕР_1 .
Під час проходження військової служби 23.11.2022 року внаслідок безпосередньої участі у бойових діях поблизу АДРЕСА_1 позивач одержав закритий перелом в тиловому місті правої променевої кістки. Перелом 6-7 ребр з права, перелом ІІ-V плечових кісток зі зміщенням.
Згідно довідки № 642/1989 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва», виданої 16.06.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 , травма отримана за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме, виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини, поблизу АДРЕСА_1 .
В період з 24.11.2022 року по 02.01.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» у зв'язку з пораненням, отриманим у зв'язку із захистом Батьківщини.
Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем не виплачена йому додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 за період перебування на стаціонарному лікуванні.
Крім того, позивач вказував на те, що у період з 12.02.2023 року по 30.04.2023 року він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в районі населених пунктів: Донецької області, а тому за цей період також має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі відповідно до п. 1 Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168
В свою чергу позивач також посилався на те, що відповідачем протиправно не виплачено йому додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 у збільшеному до 30000 грн. розмірі за період з 03.01.2023 року по 31.01.2023 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому у вказані вище періоди додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що підставою для не виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за січень та лютий 2022 року слугувало вчинення ним адміністративних правопорушень. Так, суд зазначив, що згідно з пунктом 10 рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою №248/1298 від 25.03.2022 року, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень не включаються, зокрема, військовослужбовці у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.
З огляду на наявність наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 55 від 24.02.2023, яким наказано за період з 03 січня 2023 року по 12 лютого 2023 року не виплачувати позивачу грошове забезпечення за несвоєчасне прибуття, суд дійшов висновку про правомірність дій військової частини щодо не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за січень та лютий 2023 року.
Щодо вимог позивача про отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 12.02.2023 по 30.04.2023, суд зазначив про відсутність доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях, у зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
В свою чергу правову оцінку наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині, що стосується визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 24.11.2022 року по 02.01.2023 року, суд першої інстанції не надав та у судовому рішенні не відобразив.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Як визначено частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року введено воєнний стан в Україні, який продовжувався та діє і дотепер.
28.02.2022 року на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (в редакції Постанови КМУ № 1146 від 08.10.2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Крім того пунктом 1 Постанови № 168 визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
В свою чергу пунктом 21 Постанови № 168 було установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Аналіз наведених норм Постанови № 168 дає підстави для висновку про те, що встановлена цією постановою додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, або у разі перебування їх на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Водночас реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, не врегульовувала цих питань.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 №248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
В подальшому порядок виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовувався положеннями наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, який наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року № 44, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 30 січня 2023 р. за № 177/39233 був доповнений новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану». Внесені до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 зміни набрали чинності з 31.01.2023 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що роль і значення у подібних правовідносинах Окремого доручення від 23.06.2022 року № 912/з/29 вирішувалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08.05.2024 у справі №620/546/23, від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23, від 31.07.2024 у справі №380/2691/23 та багатьох інших. У вказаних справах Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосовності у подібних правовідносинах означеного окремого доручення та інших директив Міністра оборони України з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни. Правові висновки, сформовані Судом у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи, підстав для відступу від них у цій справі Суд не вбачає та надалі зауважує таке.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23 встановив, що рішення Міністра оборони України (від 07.03.2022 № 248/1217, 25.03.2022 № 248/1298, 18.04.2022 № 248/1529 та 23.06.2022 № 912/з/29) підлягали обов'язковій державній реєстрації, оскільки містять норми, що впливають на права і законні інтереси осіб та встановлюють механізм виплати додаткової винагороди. Незареєстрованість цих актів, враховуючи умови їх прийняття та документальне виконання, не змінює їх юридичної сили, тому доводи позивача про те, що доручення № 912/з/29 не є актом Міністерства оборони, є необґрунтованими.
Відповідно, Верховний Суд відхилив аргументи про незастосування Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29 через відсутність його державної реєстрації.
Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у вищевказаних справах, доводи скаржника щодо безпідставності застосування Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 через те, що воно не було зареєстроване, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, не приймаються до уваги, адже прийняття Міністром оборони України такого рішення узгоджується з його повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а отже це рішення підлягало врахуванню при вирішенні питання про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
Згідно п. 7 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. також наказано включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу щодо виплат додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку № 5).
У Довідці обов'язково зазначати: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму. каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 00 грн. за час цієї відпустки.
Таким чином з аналізу вищевикладеного слідує, що постановою №168 та Окремим дорученням встановлені наступні умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: за періоди безперервного перебування на стаціонарному лікуванні: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Як вже зазначалось вище, факт отримання позивачем 23.11.2022 року травми та обставини її отримання при безпосередній участі його у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме, виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини, поблизу АДРЕСА_1 підтверджено довідкою № 642/1989 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва», виданої 16.06.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 , травма отримана за обставин.
З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, виписок із медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого, вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 25.11.2022 по 26.11.2022 (виписка № 22128), а також у період з 30.11.2022 по 02.01.2023 року (виписка № 8697).
З огляду на вказані обставини, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за період з 24.11.2022 року по 02.01.2023 року включно.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки від 08.08.2023 року № 642/4838, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу у період з вересня по листопад 2022 року включно виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн.; у грудні позивачу виплачена додаткова винагорода у розмірі 132 504,70 грн., у січні 2023 року позивачу виплачена додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн., у лютому 2023 року - у сумі 100 000 грн.
У період березень 2023 року - липень 2023 року додаткова винагорода у будь-якому розмірі ОСОБА_1 не виплачувалась.
На виконання вимог ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду про витребування доказів військова частина НОМЕР_1 надала до суду апеляційної інстанції довідку про нараховане грошове забезпечення за період з липня 2022 року по квітень 2023 року № 642/4085 від 16.05.2023 року, яка містить аналогічні відомості про нарахування додаткової винагороди, що і довідка від 08.08.2023 року № 642/4838.
В свою чергу відповідач у наданих на виконання ухвали апеляційного суду поясненнях зазначив, що додаткова винагорода за період з 24.11.2022 року по 02.01.2023 року на час знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у зв'язку із отриманим пораненням, виплачена у розмірі 130000 грн., що підтверджується довідкою про нараховане грошове забезпечення за період з липня 2022 року по квітень 2023 року № 642/4085 від 16.05.2023 року.
В подальшому представником військової частини НОМЕР_1 були подані до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких відповідач зазначив, що як вбачається із наданої довідки, позивачу 20.02.2023р. виплачена додаткова винагорода за січень 2023 року, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 із розрахунку 100000 грн., тоді як у абзаці 3 пункту 8.3.2. витягу з наказу № 55 від 24.02.2023 р. зазначено наступне: «за період з “03» січня 2023 року по “11» лютого 2023 року не виплачувати грошове забезпечення за несвоєчасне прибуття».
З огляду на зазначене відповідач звернув увагу апеляційного суду на те, що видання наказів у військовій частині НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди здійснюється з першого до п'ятого числа наступного місяця. Виплата такої винагороди відбувається у період з двадцятого по двадцять п'яте число поточного місяця.
Зважаючи на викладене відповідач вказав, що позивач набув право на виплату додаткової винагороди за січень місяць 2023 року, оскільки прибув з госпіталю до району виконання завдань 24.02.2023 року. Станом на 20.02.2023 р. додаткова винагорода за січень місяць 2023 вже була виплачена всьому особовому складу військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим, оскільки позивач після свого прибуття не надав документів, які підтверджують його лікування у період з 03.01.2023 р. по 14.02.2023 року, до наказу про його прибуття були внесені відповідні зміні з метою визначення суми виплати позивачу додаткової винагороди за січень місяць 2023 року як дебіторської заборгованості для подальшого фінансового обліку.
Також відповідач зазначив, що з даного приводу військової частиною НОМЕР_1 не проводилось службове розслідування та не видавався наказ про притягнення позивача до дисціплінарної відповідальності за несвоєчасне прибуття після лікування.
Крім того військова частина НОМЕР_1 повідомила про те, що не має можливості надати інші відомості, пояснення або докази, окрім тих, які вже надані П'ятому апеляційному адміністративному суду 16 грудня 2024 року.
В подальшому військова частина НОМЕР_1 надала до суду апеляційної інстанції довідку про доходи ОСОБА_1 від 30.01.2025 року № 642/520, в якій містять відомості про виплату позивачу додаткової винагороди із зазначенням періоду, за який проводилось нарахування такої винагороди.
Згідно зазначеної вище довідки від 30.01.2025 року, ОСОБА_1 у листопаді 2022 року нарахована додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. за період з 01.10.2022 року по 31.10.2022 року; у грудні 2022 року позивачу нарахована додаткова винагорода у розмірі 30 000 грн. за період з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року; у лютому 2023 року позивачу нарахована додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. за період з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року.
Пунктом 5 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року №912/3/29 передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (п. 6 Окремого доручення).
Таким чином виплата додаткової винагороди за певний місяць проводиться у наступному місяці.
Враховуючи вказане, а також відомості, зазначені у довідці від 30.01.2025 року № 642/520, судом встановлено, що військовою частино НОМЕР_1 виплачено позивачу додаткову винагороду за листопад 2022 року (з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року) у грудні 2022 року в повному обсязі у розмірі 100 000 грн., а тому твердження позивача про невиплату йому додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні у листопаді 2022 року є безпідставними та спростовуються наданими відповідачем доказами.
У січні 2023 року позивачу виплачено додаткову винагороду за грудень 2022 року у розмірі 30 000 грн., тоді як позивач у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні має право на виплату додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн.
У лютому 2023 року позивачу виплачено додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн. за січень 2023 року (з 01.01.2023 року по 31.01.2023 року).
Доказів виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в розрахунку на місяць за грудень 2022 року та за січень 2023 року (за 01.01.2023 та 02.01.2023 року), відповідачем до суду не надано.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, виплата позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. у лютому 2023 році не пов'язана із перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні у період з 01.12.2022 року по 02.01.2023 року. Як зазначив представник відповідача нарахування вказаної суми додаткової винагороди було проведено позивачу помилково, у зв'язку із неврахуванням наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2023 року № 55, згідно якого наказано не виплачувати позивачу грошове забезпечення за період з 03.01.2023 року по 11.02.2023 року у зв'язку з його несвоєчасним прибуттям з госпіталю.
При цьому представник відповідача зазначив, що після прибуття позивача до військової частини до наказу про його прибуття були внесені відповідні зміні з метою визначення суми виплати позивачу додаткової винагороди за січень місяць 2023 року як дебіторської заборгованості для подальшого фінансового обліку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд не наділений повноваженнями змінювати призначення платежів.
Таким чином за встановлених у даній справі обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період із 01.12.2022 року по 02.01.2023 року та зобовязання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.12.2022 року по 02.01.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, з 03.01.2023 року по 31.01.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум, а також зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі, слід зазначити наступне:
Як зазначено вище, у період з 24.11.2022 року по 02.01.2023 року включно позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з травмою, отриманою при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини.
Після прибуття позивача на службу, командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 24.02.2023 року № 55, згідно з яким наказано вважати солдата ОСОБА_1 таким, що прибув з госпіталю та приступив до виконання службових обов'язків з 12.02.2023 року.
Таким чином після перебування на стаціонарному лікуванні по 02.01.2023 року включно, позивач прибув до місця служби лише 12.02.2023 року.
При цьому наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2023 року № 55 наказано за період з 03.01.2023 року по 11.02.2023 року не виплачувати ОСОБА_1 грошове забезпечення за несвоєчасне прибуття.
Вказаний наказ є чинним та позивачем не оскаржувався.
За положеннями п. 3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260), підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п. 15 Порядку № 260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Враховуючи вказані норми Порядку № 260, а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2023 року № 55, підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 збільшеної до 30000 грн., за період його відсутності на службі (зокрема за період в межах заявлених позовних вимог з 03.01.2023 року по 31.01.2023 року) відсутні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 12.02.2023 року по 30.04.2023 року, слід зазначити наступне:
Як вже вказано вище, для реалізації приписів Постанови КМУ № 168 та визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах Міністерством оборони України у спірний період було видано наказ від 25.01.2023 року № 44, яким внесені зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ( з 12.02.2023 року по 30.04.2023 року) порядок виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану врегульовувався Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно п. 2 Розділу XXXIV Порядку № 260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Пунктом п. 3 Розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до п. 4 Розділу XXXIV Порядку № 260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Пунктом 5 Розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
Пунктом 7 Розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що керівниками пунктів управління, управлінь (штабів) угруповань військ (сил), командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил) (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (п. 8 Розділу XXXIV Порядку № 260).
Згідно п. 9 Розділу XXXIV Порядку № 260 ,накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що військовослужбовцям, які безпосередньо беруть участь у бойових діях або забезпечують виконання заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення цих заходів (включаючи військовослужбовців строкової служби), розмір винагороди збільшується до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах.
Документальним підтвердженням такої участі слугують наступні документи: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.
Виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн здійснюється на підставі наказу командира військової частини. Такий наказ командира військової частини обов'язково повинен містити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Практика Верховного Суду у таких спорах є сталою: виплата у збільшеному розмірі до 100 000 грн обумовлена участю у бойових діях (заходах), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, представник позивача обґрунтовував позовні вимоги безпосередньою участю позивача у бойових діях, у тому числі у спірний період, у підтвердження чого надав довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 01.08.2023 року № 1160.
Згідно наданої довідки позивач у період з 29.07.2022 року по 24.11.2022 року, з 12.02.2023 року по 30.04.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Донецької області.
За наслідком дослідження вказаної довідки судом встановлено, що вона видана на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 205 від 29.07.2022 року, № 328 від 24.11.2022 року, № 43 від 12.02.2023 року № 120 від 30.04.2023 року, а не на підставі бойових наказів.
Наявні в матеріалах справи наказів командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 205 від 29.07.2022 року, № 328 від 24.11.2022 року, № 43 від 12.02.2023 року № 120 від 30.04.2023 року засвідчують факт прибуття позивача до військової частини для виконання службових обов'язків та вибуття його з військової частини та не містять будь-яких відомостей про виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань.
З метою належного з'ясування всіх обставин у справі судом апеляційної інстанції були витребувані від військової частини інформаційні витяги або копії журналів бойових дій/книги оперативно-службової діяльності за період з 12.02.2023 року по 30.04.2023 року в розрізі інформації щодо ОСОБА_1 ; іншу інформацію щодо документів, що підтверджують безпосередню участь ОСОБА_1 у воєнних (бойових) діях або заходах із зазначенням кількості днів помісячно такої участі за період з 12.02.2023 року по 30.04.2023 року або інформацію що спростовує його участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 12.02.2023 року по 30.04.2023 року. Крім того у разі відсутності ОСОБА_1 у списках про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, які є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 12.02.2023 року по 30.04.2023 року, судом було витребувано від відповідача інформацію щодо місця перебування ОСОБА_1 та виду виконуваних ним бойових завдань за цей період.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду про витребування доказів військова частина НОМЕР_1 надала пояснення в яких зазначила, що позивач у період з березня по квітень 2023 року перебував у складі сил та засобів, які беруть безпосередню участь у бойових діях та забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, але не виконував бойових (спеціальних) завдань, визначених розділом XXXIV Порядку № 260.
Відповідач вказав, що у вказаний період ОСОБА_1 виконував службові обов'язки, визначені ст. 127іСтатуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Також відповідач звернув увагу на те, що довідка про безпосередню участь. у заходах, необхідних для забезпечення оборони України не є підставою для нарахування додаткової винагороди із розрахунку 30-100 тисяч гривень на місяць, якщо військовослужбовець не виконує бойових (спеціальних завдань).
Військова частина НОМЕР_1 надала до суду витяг із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв. №18/27т від 01.11.2022 року, в якому міститься лише запис про виконання ОСОБА_1 24.11.2022 року бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням, під час якого внаслідок артилерійського та танкового обстрілів він отримав поранення.
Додатково військова частина вказала неможливість надання інших відомостей або доказів, окрім тих, які вже надані апеляційному суду.
Таким чином встановлені судом обставини та досліджені докази не підтверджують факт виконання позивачем завдань, які свідчать про його безпосередню участь в бойових діях або заходах, безпосередньо в районах ведення бойових дій, здійснення яких передбачає виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн.
Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1, 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період із 01.12.2022 року по 02.01.2023 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.12.2022 року по 02.01.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року підлягає залишенню без змін.
Частиною 1 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 309, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період із 01.12.2022 року по 02.01.2023 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за цей період.
Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період із 01.12.2022 року по 02.01.2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 01.12.2022 року по 02.01.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук