П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4884/24
Суддя першої інстанції: Марин П.П.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 24.10.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати їй за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008;
зобов'язання нарахувати та виплатити їй за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати їй за період з 01.03.2018 по 01.06.2023 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 та відповідно до приписів абз.3, 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині;
зобов'язання нарахувати та виплатити їй за період з 01.03.2018 по 01.06.2023 індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з врахуванням нарахованих та виплачених сум, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 та відповідно до приписів абз.3, 4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині;
зобов'язання нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 01.01.2016 по 01.06.2023 позивачка проходила службу у ГУ ДСНС України в Одеській області та відповідачем за вказаний період протиправно не нараховувалася та не виплачувалася їй індексація грошового забезпечення у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із визначенням базових місяців - січень 2008 та березень 2018. Також, на думку позивачки, нарахування та виплати сум індексації грошового забезпечення повинно здійснюватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України в Одеській області щодо нарахування та виплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 18.12.2016 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008; зобов'язано ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 18.12.2016 індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України в Одеській області щодо вирішення питання відповідно до вимог абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці з 22.09.2019 по 31.12.2022; зобов'язано ГУ ДСНС України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) індексації-різниці грошового забезпечення за період з 22.09.2019 по 31.12.2022 відповідно до вимог абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язано ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині щодо нарахування та виплати позивачці індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 за період з 19.12.2016 по 21.09.2019, оскільки позивачка перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не отримувала грошове забезпечення. Також, суд першої інстанції вказав, що не підлягає індексації грошове забезпечення позивачки у період з 01.01.2023 по 01.06.2023, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про відсутність підстав для нарахування позивачці індексації грошового забезпечення, оскільки порядок грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, на час виникнення спірних правовідносин, визначалось наказом МВС України від 23.04.2015 №475 «Про затвердження інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом МВС України від 20.07.2018 №623. У зв'язку з цим, на виконання вказаної інструкції, позивачу нараховувалось індексація грошового забезпечення в межах кошторисних призначень. Також, апелянт вказує, що нарахування індексації грошового забезпечення, визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення належить до повноважень відповідача та є дискреційними. Разом з тим, з огляду на те, що суми індексації позивачці не були нараховані, питання щодо визначення базового місяця є передчасними. Крім того, управління зазначає, що нарахування та виплата компенсації втрат доходів не може розглядатись одночасно з вирішенням питання щодо невиплати індексації грошового забезпечення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 01.06.2023 проходила службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. /а.с.14/
Відповідно до витягу з наказу (по особовому складу) від 01.06.2023 №367 позивачку звільнено зі служби та знято з усіх видів забезпечення з 01.06.2023. /а.с.13/
Згідно з наказу (по особовому складу) №1460 від 19.12.2016 позивачці надано у період з 19.12.2016 по 21.09.2019 відпустку по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку. /а.с.42/
Як вбачається з довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 по червень 2023, позивачці з 01.01.2016 по 19.12.2016 нараховано та виплачено грошове забезпечення без індексації грошового забезпечення, з вересня 2019 по грудень 2022 (включно) з виплатою поточної індексації, з 01.01.2023 по 01.06.2023 - без індексації грошового забезпечення. /а.с.39/
Вважаючи бездіяльність позивача щодо виплати належних сум індексації грошового забезпечення протиправною, позивачка звернулась до суду з позовом.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволення позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог апеляційним судом не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 XII (надалі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.3 вищезазначеної статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом №1282-ХІІ.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (надалі - Закон України №1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст.2 Закону України №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами 1-2 ст.5 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також, Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону України №1282-Х1І).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, що визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до п.4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Крім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (у редакції від 15.12.2015 на момент виникнення спору) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
В редакції від 24.02.2016, 24.11.2016, 24.10.2017 п. 5 Порядку №1078 є аналогічним.
В редакції 15.03.2018 п.5 викладено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Отже, аналізуючи вищезазначене, місяць у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.
Відповідно до змісту п.5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Тож, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць.
Окрім того, відповідно до п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008, а отже січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.
Зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01.03.2018.
Таким чином, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що у період з 19.12.2016 по 21.09.2019 позивачка перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та не отримувала грошове забезпечення, а тому має право на індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення - січень 2008 року за період з 01.01.2016 по 18.12.2016, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Також, із системного аналізу абз.абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що ним врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 15.06.2023 у справі №120/6277/22.
Між тим, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлено нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
В свою чергу, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачки, суб'єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у неї позивача права на отримання суми індексації-різниці.
Тому, з огляду на вимоги абз.4 п.5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що позивачка у період з 01.03.2018 має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення її доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
В свою чергу, у випадку, коли відповідна умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.
Як вбачається з позовних вимог, позивачка вважає, що має право на виплату суми індексації-різниці у фіксованій величині за період з 01.03.2018 по 01.06.2023.
В свою чергу, при вирішенні справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано позивачці суми індексації грошового забезпечення за період з 22.09.2019 по 31.12.2022 (з урахуванням перебування позивачки у відпустці для догляду за дитиною та Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік», яким зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік) відповідно до вимог абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078.
Колегія суддів вважає помилковими такими висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, для вирішення питання наявності чи відсутності у позивачки права на отримання індексації-різниці, розрахованої із застосуванням абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078, необхідно встановити наступні обставини: розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається, як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абз.5 п.5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати військовослужбовцю індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Отже, для розрахунку необхідно встановити наступні складові: розмір підвищення грошового забезпечення; прожитковий мінімум у березні 2018 року; сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ГУ ДСНС України в Одеській області №1460 від 19.12.2016 позивачці надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення неї трирічного віку з 19.12.2016 по 21.09.2019.
Таким чином, оскільки позивачка станом на лютий 2018 та березень 2018 року не проходила публічну службу у якості атестованої військовим званням особи, грошового забезпечення за лютий 2018 у порядку постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 не отримувала, а також не отримувала грошового забезпечення за березень 2018 у порядку постанови КМУ від 30.08.2017 №704, а лише з 22.09.2019 знов розпочала проходження публічної служби, то відсутні правові підстави для порівняння арифметичного значення показника підвищення грошового доходу позивачки за рахунок всіх складових грошового доходу, які не мають разового характеру у березні 2018 порівняно з лютим 2018.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка не набула права на отримання індексації грошового забезпечення військовослужбовця після 01.03.2018 у фіксованому розмірі, оскільки не отримувала у вказаний період грошове забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017 №704, а перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною.
Стосовно доводів апелянта про відсутність підстав для виплати позивачці компенсації втрат доходів щодо невиплати індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (надалі - Закон №2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).
Відповідно до ст.1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст.2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до ст.4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно зі ст.3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку 159 компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення за формулою визначеною Порядком №159.
За таких обставин, враховуючи невиплачені у належному розмірі та вчасно позивачці суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.12.2016 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у неї права на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням відповідачем строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно вирішення питання відповідно до вимог абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078 про наявність у позивачки права на отримання індексації-різниці з 22.09.2019 по 31.12.2022 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) індексації-різниці грошового забезпечення за період з 22.09.2019 по 31.12.2022 відповідно до вимог абз.3, 4, 6 п. 5 №1078.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держаної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо вирішення питання відповідно до вимог абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці з 22.09.2019 по 31.12.2022 та зобов'язання Головного управління Держаної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) індексації-різниці грошового забезпечення за період з 22.09.2019 по 31.12.2022 відповідно до вимог абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Ухвалити у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність щодо вирішення питання відповідно до вимог абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, про наявність права на отримання індексації-різниці з 22.09.2019 по 31.12.2022 та зобов'язання Головного управління Держаної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) індексації-різниці грошового забезпечення за період з 22.09.2019 по 31.12.2022 відповідно до вимог абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв