17 липня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10560/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.01.2025 року в адміністративній справі №280/10560/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплати пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.08.1993 року по 30.06.1996 року, з 01.06.1998 року по 30.06.2000, з 01.07.2000 року по 31.03.2006 року та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 2,71701;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 з 22.11.2024 року перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи 01.08.1993 року по 30.06.1996 року, з 01.06 1998 року по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 31.03.2006 року та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 2,71701.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проведення перерахунку пенсії 10.11.2010 року відповідач взяв до розрахунку невигідну заробітну плату позивача. Заробітна плата обчислена за період роботи з 01.08.1993 року по 30.06.1996 року, з 01.06.1998 року по 30.06.2000 року, з 01.07.2000 року по 30.06.2010 року, проте відповідач протиправно зменшив індивідуальний коефіцієнт заробітної плати з 2,71701 до 2,41114.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що після призначення пенсії, позивач працював з меншим заробітком, ніж той, з якого було визначено розмір його пенсії, а тому, не виявляв бажання здійснювати перерахунок пенсії із додаванням як стажу, так і заробітної плати.
Вважає, що чинне законодавство не наділяє орган Пенсійного фонду України правом самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує з 12.03.2004 року пенсію за віком у відповідності до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), індивідуальний коефіцієнт для обчислення становив при призначенні пенсії 2,33591 (сторінка справи 60, зворот).
На підставі заяви від 12.04.2006 з 01.04.2006 позивачу проведено перерахунок пенсії по стажу та заробітній платі. Стаж та заробітну плату було враховано по 31.03.2006 згідно індивідуальних відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, коефіцієнт заробітної плати обчислений за період роботи з 01.08.1993 по 30.06.1996, з 01.06.1998 по 30.06.2000 (згідно довідок про заробітну плату) та з 01.07.2000 по 31.03.2006 (згідно індивідуальних відомостей) складав 2,71701.
В подальшому, на підставі особистого звернення позивача від 10.11.2010 здійснено перерахунок пенсії - зміна стажу і заробітку. Після проведення перерахунку коефіцієнт заробітку склав 2,41114.
Позивач звернувся до відповідача із заявою стосовно здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.08.1993 по 30.06.1996, з 01.06.1998 по 31.03.2006 та з розрахунку коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи 2,71701.
Листом від 31.10.2024 №187606 відповідачем надано відповідь на звернення, та зазначено, що на підставі особистого звернення позивача від 10.11.2010 здійснено перерахунок пенсії по ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зміна стажу і заробітку). Після проведення перерахунку коефіцієнт заробітку склав 2,41114. Повернутися до обчислення розрахунку пенсії, із застосуванням коефіцієнту заробітку 2,71701, тобто провести скасування результатів проведеного перерахунку зробленого на підставі особистої заяви позивача від 10.11.2010 року, у відповідача немає законних підстав.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача, звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не спростовано належними та достовірними доказами розрахунок розміру його заробітку при обчисленні пенсії, який був проведений відповідачем.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом №1058-IV.
Згідно з частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У відповідності до вимог частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати. У разі якщо сума страхових внесків визначена платником та/або застрахованою особою, яка є працівником та гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", і сплачена виходячи з суми, що є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), але меншою за фактичну суму заробітної плати (доходу) застрахованої особи, для обчислення пенсії враховується лише та частина суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх100%, де: Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі заяви позивача від 12.04.2006 року, заявнику з 01.04.2006 року проведено перерахунок пенсії по стажу та заробітній платі. Стаж та заробітну плату було враховано по 31.03.2006 року згідно індивідуальних відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, коефіцієнт заробітної плати обчислений за період роботи з 01.08.1993 року по 30.06.1996 року, з 01.06.1998 року по 30.06.2000 року (згідно довідок про заробітну плату) та з 01.07.2000 року по 31.03.2006 року (згідно індивідуальних відомостей) складав 2,71701.
В подальшому, на підставі особистого звернення позивача від 10.11.2010 року здійснено перерахунок пенсії - зміна стажу і заробітку. Після проведення перерахунку коефіцієнт заробітку склав 2,41114.
Таким чином, відповідачем було здійснено перерахунок заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, в результаті якого індивідуальний коефіцієнт для обчисленні заробітної плати змінився з 2,71701 на 2,41114.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір індивідуального коефіцієнту заробітної плати знаходиться у прямому взаємозв'язку із розміром фактичної заробітної плати застрахованої особи та розміром середньої заробітної плати в Україні за відповідний період.
Отже, враховуючи, що при обчисленні пенсії позивача за віком вищезазначені показники зазнали змін, відповідно, змінився також індивідуальний коефіцієнт заробітної плати.
Так, пенсія позивачу призначена з 12.03.2004 року, коефіцієнт становив - 2,33591.
При цьому, під час призначення пенсії позивачу коефіцієнт заробітної плати (доходу) позивача не становив - 2,71701.
Враховуюче викладене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що перерахунок пенсії працюючим пенсіонерам не виключає можливість зміни заробітної плати, яка враховується при обчисленні розміру пенсії, і відповідно зміни при цьому індивідуального коефіцієнту.
Згідно правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа №2-а-98/10, адміністративне провадження №К/9901/29433/18) та від 15 вересня 2022 року (справа №377/287/19, адміністративне провадження №К/9901/32061/20), перерахунок пенсії працюючим пенсіонерам не виключає можливість зміни заробітної плати, яка враховується при обчисленні розміру пенсії, і відповідно, зміни при цьому індивідуального коефіцієнту.
Також суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що коефіцієнт заробітної плати, з якого була обчислена пенсія при її призначенні, є меншим ніж той, з якого обчислюється пенсія позивачу після останнього перерахунку.
З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року в адміністративній справі №280/10560/24 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року в адміністративній справі №280/10560/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак