01 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/22309/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
секретарі судового засідання Жмуренко В.В.,
за участю представника позивача Сухомлин О.В.,
представника відповідача Тітенка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/22309/24 (головуючий суддя І-ї інстанції - Букіна Л.Є.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач 18.08.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2024 року №0315610705, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2438680,00 грн..
В обґрунтування позову позивач посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. Зазначає, що усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв'язку з чим вважає, що здійснюючи спірне донарахування податковий орган діяв не на підставі та у не спосіб, передбачені законом. Також позивач зауважує, що приймаючи наказ про проведення перевірки, контролюючий орган не обгрунтував необхідність проведення перевірки підприємства.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що судом не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. Звертає увагу, що надані підприємством до перевірки документи та сукупність доказів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов'язань усіх учасників «паперово-транзитного» переміщення товару по ланцюгу постачання, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необгрунтованими. Також скаржник зазначив, що перевірка проведена з підстав визначених у п.п.78.1.4. ПК України, а саме: «виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін та стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41071921) є юридичною особою, зареєстроване та перебуває на обліку в контролюючому органі з 06.01.2017 року, є платником податку на додану вартість. Основними видами господарської діяльності є, зокрема, Виробництво повітряних і космічних летальних апаратів, супутнього устаткування (КВЕД 46.33), Неспециалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код ВЕД 46.17).
Відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 29.03.2024 року №1259-п контролюючим органом в період з 01.04.2024 року по 05.04.2024 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ГРУП ІНТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ» (код ЄДРПОУ 41076647) за період з 01.01.2022 року по 31.01.2022 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з цим контрагентом, за результатами якої 12.04.2024 року складено акт №1001/04-36-07-05/41071921 (а.с.32, 33-53 т.1).
Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1950944 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2022 року на суму 1684180 грн., квітень 2022 року на суму 266764 грн. (ряд.18 Декларації).
Такі висновки контролюючий орган обгрунтовує зібраною податковою інформацією стосовно контрагента позивача - ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ». В акті зазначено про відсутність у цього контрагента трудових та матеріально-технічних ресурсів, невідповідність асортименту придбаної та реалізованої продукції, а також порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності. Крім того, зазначає, що ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ» віднесено до ризикового платника податку відповідно до рішення податкового органу від 14.01.2022 року №3168.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Дніпропетровській області 27.05.2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0315610705 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2438680 грн., з яких 1950944 грн. сума грошового зобов'язання, 487736,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.73 т.1).
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішення, позивач оскаржив таке рішення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що фактичне виконання позивачем укладеного з ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ» договору №40 від 29.11.2021 року на поставку товарів підтверджується видатковими накладними. Суд першої інстанції зробив висновок, що оскільки позивач у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість складалася без відповідного підтвердження первинними документами.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Висновки акту перевірки обґрунтовані порушенням ТОВ «ГРУП ІНТРЕЙД» вимог чинного законодавства, які призвели до завищення податкового кредиту на загальну суму 1950944 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2022 року на суму 1684180 грн., квітень 2022 року на суму 266764 грн., внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ», та формуванням позивачем витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, за цими господарськими відносинами, в той час, як правочини, укладені з цим суб'єктом господарювання, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.
Так, перевіркою встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів вищезазначеним постачальником на адресу позивача, у зв'язку із чим не можливо встановити законне джерело походження товарів та їх законне введення в обіг у попередніх ланках постачання. На думку податкового органу вказане свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов'язань усіх учасників «паперово-транзитного» переміщення товару по ланцюгу постачання
Крім того, згідно з наявною податковою інформацією у вказаного контрагента позивача недостатньо трудових та виробничих ресурсів та/або, з урахуванням змісту і специфіки документально оформлених операцій, основних засобів, об'єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або, тощо.
Податковий орган вважає, що наведені обставини свідчать про відсутність об'єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів.
Стосовно реальності господарських операцій позивача з вказаним в акті перевірки контрагентом, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Повноваження контролюючого органу, порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон №996).
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Згідно усталеної судової практики при розгляді справ такої категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод. Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
У вказаному рішенні Велика Палата звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача, викладені в акті перевірки та в апеляційній скарзі, про те, що лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, може свідчити про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом.
Оцінка правовідносин позивача та його контрагента у даному випадку з огляду на специфіку товарів, що поставлялись, вимагає ретельної перевірки обставин виконання спірних поставок з наданням оцінки всім наведеним у акті перевірки твердженням відповідача, яким він обґрунтовував неправомірне формування податкового кредиту та доводам позивача, якими він спростовує ці висновки. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами.
Натомість, суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, обмежився лише посиланням про наявність в матеріалах справи видаткових накладних, які підтверджують фактичне виконання позивачем укладеного з ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ» договору №40 від 29.11.2021 року на поставку товарів.
Судом першої інстанції взагалі не надана оцінка іншим документам, наданим позивачем контролюючому органу як під час перевірки, так і доданим до матеріалів справи.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Господарські операції між ТОВ «ГРУП ІНТРЕЙД» та його контрагентом ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ» підтверджуються наступним.
Так, між позивачем та ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ» (код ЄДРПОУ 40087239) укладено договір №40 від 29.11.2021 року, відповідно до якого продавець зобов'язується виконати постачання товару (комплектуючі та радіо елементи), а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (а.с.76-77 т.1).
Згідно п.3.1 договору поставки №40 від 29.11.2021 року поставка товару здійснювалась на умовах поставки DDP відповідно до правил Інкотермс 2010, тобто постачання (пересилання) придбаного позивачем товару здійснювалося власними силами продавця.
На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи: договір, видаткові накладні №611 від 01.12.2021 року, №612 від 01.12.2021 року, №613 від 01.12.2021 року, №614 від 01.12.2021 року, №639 від 20.12.2021 року, №655 від 27.12.2021 року, №661 від 04.01.2022 року, №673 від 10.01.2022 року, №683 від 17.01.2022 року, №689 від 24.01.2022 року (а.с.78-87 т.1).
У зв'язку з реалізацією товарів постачальником ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ» на користь ТОВ «ГРУП ІНТРЕЙД» складені та направлені на реєстрацію до ЄРПН податкові накладні №87 від 20.12.2021 року, №46 від 24.01.2022 року, №91 від 27.12.2021 року, №30 від 17.01.2022 року, №8 від 04.01.2022 року, №20 від 10.01.2022 року, №82 від 01.12.2021 року, №81 від 01.12.2021 року, №80 від 01.12.2021 року (а.с.88-117 т.1).
Всі вказані податкові накладніні у встановлений податковим законодавством спосіб та строк зареєстровані в ЄРПН.
Рух активів позивача підтверджується і оборотно-сальдовими відомостями по рахункам та картками по рахунку 631 (а.с.118-126 т.1).
В подальшому товар, придбаний у ТОВ «Медіа імпакт», позивач поставив на адресу своїх контрагентів - покупців.
На підтвердження вказаних обставин позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано наступні документи.
Покупець ДП «ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АВІАЦІЙНО-РЕМОНТНИЙ ЗАВОД»: договір №14-21-360/14263711/ГІ від 23.11.2021, специфікація №1 від 23.11.2021; видаткова накладна №0000575 от 01.12.2021 на 89998,80 грн. - товар: 09.045 (ОЯ3.059.045) блок; видаткова накладна №0000579 від 02.12.2021 на 469599,84 грн. - ГВК-6 гіроблок; видаткова накладна №0000588 від 07.12.2021 на 122400,00 грн. - товар ПЗУ-4К-13 (8И3.061.003-13) Пристрій; Видаткова накладна № 0000589 від 07.12.2021 на 62800,00 грн. - товар Комар-2М Автоматичний радіомаяк; Видаткова накладна №0000602 від 13.12.2021 на 121200,00 грн. - товар ПАУ3 (6Ф3.050.012) Панель; Видаткова накладна №0000609 від 14.12.2021 на 153876,00 грн. - товар НА3-7М комплект носимого аварійного запасу; Видаткова накладна №0000624 від 20.12.2021 на 62800,00 грн. - товар Комар-2М Автоматичний радіомаяк (а.с.147-162, 167 -175 т.1).
Покупець ТОВ «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Мігремонт»: договір №5538/3/2021 від 30.03.2021 року; видаткова накладна №0000576 от 01.12.2021 на 5760,00 грн. - товар: 555.004 МГС- 78х16х20 щітка електрична; видаткова накладна №0000577 від 01.12.2021 на 18912,00 грн. - ДМП-6А датчик; видаткова накладна №0000004 від 06.01.2022 на 9456,00 грн. - товар МДД-ТЕ-0-1 датчик; видаткова накладна №0000005 від 06.01.2022 на 336,00 грн. - товар К52-1Б 30В 6,8мкФ конденсатор; видаткова накладна №0000008 від 14.01.2022 на 145800,00 грн. - товар Комар-2МП Автоматичний радіомаяк; видаткова накладна №0000010 від 18.01.2022 на 104400,00 грн. - товар ДЛУ-26-05 сер.2 датчик; видаткова накладна №0000011 від 18.01.2022 на 110400,00 грн. - товар ДЛУ-26-05 сер.2 датчик; Видаткова накладна №46 від 01.02.2022 на 104400,00 грн. - товар ДЛУ-26-05 сер.2 датчик; Видаткова накладна №37 від 31.01.2022 на 168,00 грн. - товар К52-1 70В 22мкФ конденсатор; Видаткова накладна №40 від 31.01.2022 на 5400,00 грн. - товар ППНГ-15К перемикач; Видаткова накладна №41 від 31.01.2022 на 360,00 грн. - товар СМ28-1,4 (цоколь S6S) лампа; Видаткова накладна №45 від 01.02.2022 на 149997,60 грн. - товар ПВД-18-3М серия 2 приймач повітряного тиску; Видаткова накладна №46 від 01.02.2022 на 208800,00 грн. - товар ДЛУ-26-05 сер.2 датчик, ДЛУ-26-07 сер.2 датчик; Видаткова накладна №0000011 від 18.01.2022 на 276,00 грн. - товар 2РМДТ22КПН10Г5В1В роз'єм; Видаткова накладна №0000591 від 08.12.2021 на 130800,00 - товар ДУСВЧ2-30АТ датчик; Видаткова накладна №0000592 від 08.12.2021 на 130800,00 грн. - товарДУСВЧ2-30АТ датчик; Видаткова накладна №0000597 від 10.12.2021 на 6600,00 грн. - товар ВФ-0,4-150 вольтметр; Видаткова накладна №0000598 від 10.12.2021 на 3384,00 грн. - товар 564РУ2 мікросхема, ОМЛТ-0,5 68 Ом, П2Т-13 тумблер, С2-23-0,5 150 Ом резистор, СП1-1А-1 Вт 2кОм Резистор, СП1-1А-1 Вт 22 кОм Резистор, СП2-2-1 10 кОм резистор,ТКЕ24П1Г реле, ТКЕ54ПД1 реле; Видаткова накладна №0000604 від 14.12.2021 на 2880,00 грн. - товар 2Т827А транзистор, ППГ-15К-2С перемикач; Видаткова накладна №0000605 від 14.12.2021 на 3840,00 грн. - товар АПМ арматура червона КМД1-1 кнопка, ППНГ-15К перемикач; Видаткова накладна №0000606 від 14.12.2021на 5040,00 грн. - товар ВМ вимикач; Видаткова накладна №0000607 від 14.12.2021 на 600,00 грн. - товар 275ЕН5А мікросхема; Видаткова накладна №0000608 від 14.12.2021 на 32400,00 грн. - товар ИМД-150 датчик; Видаткова накладна №0000625 від 21.12.2021 на 27360,00 грн. - товар ИМД-150С датчик; Видаткова накладна №0000627 від 21.12.2021 на 208800,00 грн. - товар ДЛУ-26-05 сер.2 датчик, ДЛУ-26-07 сер.2 датчик; Видаткова накладна №0000633 від 28.12.2021 на 110400,00 грн. - товар ДЛУ-26-05 сер.2 датчик; Видаткова накладна №0000634 від 28.12.2021 на 104400,00 грн. - товар ДЛУ-26-05 сер.2 датчик; Видаткова накладна №0000635 від 28.12.2021 на 124800,00 грн. - товар КВО-5509 000-02 фильтр (а.с.88 - 93, 98 -132 т.2).
Покупець ТОВ «ЛУЦЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД «МОТОР»: договір №288 від 09.07.2021 року, специфік. №1 від 09.07.2021 року, видаткова накладна №Г-0000580 від 02.12.2021 на 12144,00 грн. - товар 017.69.0644 пружина; видаткова накладна №0000009 від 17.01.2022 на 44352,00 грн. - товар 2118.160-1 трубка; Видаткова накладна №0000015 від 24.01.2022 на 110112,00 грн. - товар 2268.01.174 Рейка: Видаткова накладна №21 від 26.01.2022 на 107998,42 грн. - товар АЧЭ-99 чутливий елемент; Видаткова накладна №0000596 від 09.12.2021 на 282710,40 грн. - товар 20 ОСТ1.11163-73 Замок, 99.10.34.100 Розпилювач; Видаткова накладна №0000603 від 13.12.2021 на 188856,00 грн. - товар 2118.400 Клапан слива, 2118.411 Пружина, 2185.02.048-2-05 Пружина, 656.521/656.521А Кольцо магнитное; Видаткова накладна №0000620 від 17.12.2021 на 261600,00 грн. - товар 2118.012-1 Шестерня ведомая, 2118.050-1 Шестерня ведущая; Видаткова накладна №0000630 від 23.12.2021 на 51984,00 грн. - товар 611.142 пружина 721.305 кільце плаваюче
(а.с. 216- 248 т.1, а.с.1-5 т.2).
Покупець ДП «Львівський бронетанковий завод»: договір №ДК-13776897 від 28.10.2021 року, специфік. №1 від 28.10.2021 року, видаткова накладна №0000582 від 03.12.2021 на 27054,00 грн. - товар 2РМ14БПЭ4Г1В1 роз'єм, 2РМ33Б20Ш4В1 роз'єм, 2РМГП33Б20Ш4Е2 роз'єм, 2РМГПД30Б8Ш7Е2 роз'єм, 2РМД18КУЭ4Г5В1 роз'єм, ШР-51 розетка; Видаткова накладна №0000001 від 04.01.2022 року на 8064,00 грн. - товар 2РМ14КУЭ4Г1В1 роз'єм, 2РМ33Б20Ш4В1 роз'єм, 2РМД30КПЭ8Г7В1Л роз'єм; (а.с.81-87 т.2).
Покупець Казенне пiдприємство «Науково-виробничий комплекс «Iскра»: договір №17/203-юр від 17.04.2018 року, видаткова накладна №0000585 від 04.12.2021 на 78000,00 грн. - товар РР-192-1а розрядник; видаткова накладна №0000586 від 04.12.2021 на 78000,00 грн. - товар РР-192-1а розрядник; видаткова накладна №22 від 26.01.2022 на 512,40 грн. - товар 142ЕН2Б мікросхема; видаткова накладна №23 від 26.01.2022 на 24000,00 грн. - товар 2А118А-6 діод; видаткова накладна №24 від 26.01.2022 на 3504,00 грн. - товар 2Т9124А транзистор, КР293КП3А мікросхема; Видаткова накладна №0000611 від 20.12.2021 на 396,00 грн. - товар 542НД5 мікросхема; Видаткова накладна №0000612 від 20.12.2021 на 492,00 грн. - товар 2Т3117А транзистор; Видаткова накладна №0000613 від 20.12.2021 на 157,92 грн. - товар Ш4,0 штекер черн.; Видаткова накладна №0000614 від 20.12.2021 на 160,80 грн. - товар 2Т608Б транзистор, 2Т825Б транзистор; Видаткова накладна №0000615 від 20.12.2021 на 45,67 грн. - товар 2Д503Б діод, 2П303Е транзистор; Видаткова накладна №0000616 від 20.12.2021 на 94,11 грн. - товар 504НТ3Б мікросхема; Видаткова накладна №0000628 від 22.12.2021 на 10950,00 грн. - товар ДМ0,1х50В дроссель (а.с. 6 - 42 т.2).
Покупець ТОВ «ЛЬВІВСЬКИЙ АВІАЦІЙНО-РЕМОНТНИЙ ЗАВОД «ЛДАРЗ»: договір №16-21-399/14690162 від 16.12.2021 року, специфік. №1 від 16.12.2021 року, видаткова накладна №0000003 від 06.01.2022 на 223200,00 грн. - товар 16ЛМ7И-2 електронно-променева трубка; видаткова накладна №11 від 18.01.2022 на 110400,00 грн. - товар ЕУ2.248.130 (А 312-002) Вхідний пристрій; видаткова накладна №0000014 від 20.01.2022 року на 98400,00 грн. - товар Д3-59М (9-А-437СБ) Замок; Видаткова накладна №26 від 27.01.2022 на 189600,00 грн. - товар СЭП-72М 8Е3.108.021 Система електроживлення; Видаткова накладна №38 від 31.01.2022 на 63600,00 грн. - товар Комар-2М Автоматичний радіомаяк; Видаткова накладна №39 від 31.01.2022 на 33,00 грн. - товар С5-5 2Вт 16 кОм резистор; Видаткова накладна №0000631 від 23.12.2021 на 97200,00 грн. - товар 09.045 (ОЯ3.059.045) блок (а.с.127 -146, 163 - 166, 176 - 179 т.1).
Покупець ТОВ «КРАСИЛІВСЬКИЙ АГРЕГАТНИЙ ЗАВОД»: договір №251021/3 від 25.10.2021 року, специфік. №1 від 25.10.2021 року, видаткова накладна №7 від 13.01.2022 на 18840,00 грн. - товар РШР6 А193 розетка; Видаткова накладна №0000621 від 17.12.2021 на 113040,00 грн. - товар РШР6 А193 розетка; Видаткова накладна №0000638 від 29.12.2021 на 244920,00 грн. - товар РШР6 А193 розетка (а.с. 75-80 т.2).
Покупець Акціонерне товариство «АНТОНОВ»: договір №10.0863.2021 від 15.06.2021 року, специфік. №1 від 15.06.2021 року, видаткова накладна №0000012 від 18.01.2022 на 1320000,00 грн. - товар БУК3-400 блок; Видаткова накладна №0000590 від 08.12.2021 на 2870,20 грн. - товар АЗРГК-10-2с автомат захисту, АЗРГК-15-2с автомат захисту; Видаткова накладна №43 від 01.02.2022 на 30715,01 грн. - товар ДВ-302Т електровентилятор; Видаткова накладна №0000600 від 10.12.2021 на 660000,00 грн. - товар БУК3-400 блок; Видаткова накладна №0000623 від 20.12.2021 на 494640,00 грн. - товар 2ВГ-15К-2С вимикач, 2ВМ перемикач, 3ВМ-С вимикач, ВГ-15К-2С вимикач, ВМ вимикач, ППГ-15К-2С перемикач, ППНГ-15К-2С перемикач, ППНМ-С перемикач; Видаткова накладна №0000636 від 28.12.2021 року на 20178,40 грн. - товар ТКС111ДОД контактор (а.с. 184 - 207 т.1).
Покупець Державне підприємство «ХАРКІВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД»: договір №15086979/1 від 22.12.2021 року, специфік. №1 від 22.12.2021 року, Видаткова накладна №0000019 від 25.01.2022 на 100846,56 грн. - товар 902.01.000-1 пусковая установка;
(а.с. 208-211 т.1).
Покупець «ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЗАВОД 410 ЦА»: договір №УЗ-21-476/2 від 02.12.2021 року, специфік. №1 від 02.12.2021 року, Видаткова накладна №0000593 від 08.12.2021 на 287998,80 грн. - товар РВ-5МД1 висотомір; Видаткова накладна №0000629 від 23.12.2021 на 6924,00 грн. - товар 6Д16ДР лампи діодні, запобіжники, конденсатори, резистори, транзистори, лампи; Видаткова накладна №0000639 від 30.12.2021 на 64800,00 грн. - товар датчики, плати; Видаткова накладна №0000632 від 23.12.2021 на 146938,80 грн. - товар 13.685.38 (РТМС-0,85) Механизм счетный, усилителі, 458М-СБ.136 переключатель, прокладки, 751.25.90 (УАП-24КР) сельсин, П-9Т приймач Х23.05.005 (МВ-25Г) сектор, Х23.30.009 (МВ-25Г) подпятник (а.с.54 - 74 т.2).
Покупець ДП «КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД АВІАКОН»: договір №131-21 від 09.02.2021 року, специфік. №1 від 09.02.2021 року, Видаткова накладна №0000599 від 10.12.2021 на 9720,00 грн. - товар болт кріплення лоптей (а.с.180-183 т.1).
Покупець Спеціальний авіаційний загін ОРСЦЗ ДСНС України: договір № 448 від 10.12.2021 року, специфік. №1 від 10.12.2021 року; Видаткова накладна №0000622 від 18.12.2021 на 143662,80 грн. - товар 1919Т заслонка, ДМП-100а датчик, ПВД-6М приймач (а.с.48-53 т.2).
Як вбачається з наведеного вище, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивач - платник податків надав відповідні первинні документи, які належно оформлені, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій позивачем, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Акт перевірки не містить зауважень щодо форми, змісту, порядку оформлення наданих до перевірки первинних документів.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що перевіркою податкової інформації щодо постачальника позивача (ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ») по ланцюгу постачання, свідчити про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки контролюючим органом встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів вищезазначеним постачальником на адресу позивача, у зв'язку із чим не можливо встановити законне джерело походження товарів та їх законне введення в обіг у попередніх ланках постачання. На думку податкового органу вказане свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов'язань усіх учасників «паперово-транзитного» переміщення товару по ланцюгу постачання.
Апеляційний суд зазначає, що сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996, так само характеризує і податковий облік.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2024 року у справі №818/529/16.
Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів перевірки безпосередньо постачальника позивача - ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ» із встановленням актом перевірки відповідних порушень та притягнення вказаного платника податків до податкової відповідальності, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відтак, висновки контролюючого органу про «безтоварність» господарських операцій між позивачем та ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ» обумовлені виключно зібраною податковою інформацією стосовно контрагента позивача. Так, відповідач зазначає про відсутність у нього (контрагнета) трудових та матеріально - технічних ресурсів, а також порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності.
З цього приводу суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Суд зауважує, що відсутність у контрагента трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.
Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам в межах проведених господарських операцій, відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість складалася без відповідного підтвердження первинними документами.
Крім того, суд виходить з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача не був віднесений до переліку ризикових платників, був зареєстрованими в установленому законом порядку, відповідав ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.
Апеляційний суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них. При цьому, судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема: при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Також судом не приймається посилання відповідача на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, так само як і Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2023 року по справі 757/41096/23-к, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для висновку про нереальність господарських операцій.
Відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано доказів наявності відносно контрагента позивача вироку суду, який би набрав законної сили, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України» (рішення від 09.01.2007 року, заява №803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
З урахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, апеляційний суд погожується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування в повному обсязі спірного податкового повідомлення-рішення, проте вважає за необхідне доповнити мотиувальну частину рішення, що у відповідності до вимог статті 317 КАС України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року в адміністративній справі №160/22309/24 змінити, доповнивши його мотивувальну частину.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 липня 2025 року.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко