Головуючий І інстанції: А.І. Сидорук
18 липня 2025 р. Справа № 480/8088/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2025, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602 по справі № 480/8088/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі № 480/8088/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 , як судді апеляційного суду у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме згідно з довідкою Сумського апеляційного суду від 04.03.2020 № 63 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
01.05.2025 позивач звернувся до суду із заявою про зміну та встановлення способу і порядку виконання рішення суду, в якій позивач просив суд змінити та встановити спосіб і порядок виконання рішення суду від 30.12.2020 у справі № 480/8088/20, а саме шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області призначити (перерахувати) та виплачувати судді апеляційного суду у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн, встановленого абзацом 4 ст.7 ЗУ “Про державний бюджет на 2024 рік», що визначено рішенням суду від 28.10.2024 у справі № 480/8442/24, з розрахунку 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, - щомісячно, довічно, починаючи з 25.03.2024.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.05.2025 про зміну та встановлення способу і порядку виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі № 480/8088/20 - відмовлено.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить суд скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 та ухвали нове рішення про задоволення заяви про зміну та встановлення способу і порядку виконання рішення суду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідач посилаючись на рішення суду у справі №480/8442/24 фактично скасував рішення суду у справі №480/8088/20, безпідставно зменшивши відсотки з 68% до 54% та у березні і квітні та в травні 2025 року виплатив щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі 54 відсотки, всупереч рішенню суду в цій справі. Вказує, що згідно висновків Верховного Суду викладених у постанові від 27.10.2022 по справі № 640/10564/21 Довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення права на перерахунок. Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.
Також ОСОБА_1 подано доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначено про неврахування судом першої інстанції ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 9 КАС України. Також зазначив, що діючи в межах вимог заяви, саме суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин. Такі повноваження носять імперативний характер, що означає обов'язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №480/8088/20.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Приписами статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, звернення до суду є обов'язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов'язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частин 1-3 статті 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.12.2020 у справі № 480/8088/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити ОСОБА_1 , як судді апеляційного суду у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме згідно з довідкою Сумського апеляційного суду від 04.03.2020 № 63 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з розрахунку 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Отже, предметом судового розгляду у вказаній справі був перерахунок та виплата позивачу довічного грошового утримання з 19.02.2020 на підставі довідки від 04.03.2020 № 63, з урахуванням 68% суддівської винагороди.
У поданій заяві про зміну та встановлення способу і порядку виконання рішення суду позивач просить суд не виплатити грошове утримання, як зазначено у рішенні суду, а виплачувати утримання. Вказана вимога виходить за межі предмету спору і резолютивної частини рішення у справі № 480/8088/20, оскільки в резолютивній частині рішення було зазначено про обов'язок здійснити перерахунок та виплату починаючи з 19.02.2020.
Окрім вимоги виплачувати утримання, позивач просить суд виходити з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн, встановленого абз. 4 ст.7 ЗУ “Про державний бюджет на 2024 рік», що визначено рішенням суду від 28.10.2024 у справі № 480/8442/24, з розрахунку 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, - щомісячно, довічно, починаючи з 25.03.2024.
Водночас питання розміру відсотку (68%), з якого розраховується довічне утримання позивача, вже захищено судовим рішенням у справі № 480/8088/20.
В даному випадку питання полягає в тому, чи було виконано рішення суду у справі № 480/8088/20 в межах резолютивної частини рішення та чи існують обставини, які істотно ускладюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 04.02.2021 перерахував позивачу з 19.02.2020 довічне грошове утримання з урахуванням 68% суддівської винагороди судді, зазначеної у довідці Сумського апеляційного суду від 04.03.2020 № 63. Факт здійснення такого перерахунку підтверджується ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 480/8088/20 про встановлення судового контролю. Крім того, вказане підтверджується рішенням відповідача 959230822969 від 04.02.2021.
Отже, обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а саме в межах резолютивної частини рішення у справі № 480/8088/20, у даному випадку судом не встановлені і заявником не доведені.
При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції позивач має право звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, а саме стосовно зміни із зобов'язання виплатити утримання на стягнення такого утримання, яке вже було перераховано.
Крім того, у разі застосування іншого відсотку суддівської винагороди, при інших перерахунках, які не були предметом дослідження у справі № 480/8088/20, то позивач має право подати до суду відповідну позовну заяву.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №480/8088/20.
Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311 , 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 по справі № 480/8088/20 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий