Головуючий І інстанції: А.І. Сидорук
18 липня 2025 р. Справа № 480/5489/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2025, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/5489/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 184250009327 від 04.03.2024 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 1) у зв'язку із недостатністю страхового та пільгового стажу роботи, визначеного ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1 наступні періоди: з 02.07.1991 до 03.07.1991 роботи на посаді ''електромонтер з ремонту електроустаткування 3-го розряду цеху № 5'' Шосткинського заводу ''Зірка'', з 04.07.1991 до 29.04.1992 проходження військової служби в Збройних Силах України, з 01.04.2002 до 01.04.2004 на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування Шосткинського заводу ''Зірка'';
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 1), у відповідності до п. ''а'' ч.1 ст.13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'', з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 14.12.2022, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.03.2024 №/СП 184250009327 та від 02.05.2025 №/СП 184250009327.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди з 02.07.1991 до 03.07.1991, з 04.07.1991 до 29.04.1992 та з 14.08.1992 до 09.10.2006, з урахуванням зарахованих періодів до пільгового стажу за Списком № 1.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву від 07.03.2023 ОСОБА_1 про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області 1211, 20 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що за результатами повторного розгляду заяви та з урахуванням правової оцінки, викладеної у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 №480/3192/23, також згідно наданих документів та даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 , складає 17 років 07 місяців 23 дні (з урахуванням додаткових років за Списком №1 складає 22 роки 07 місяців 23 дні). До пільгового стажу позивача зараховано періоди роботи згідно наданих довідок від 12.01.2023 № 14, №15, №17 на підставі акту перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, поданих для призначення (перерахунку) пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумської області від 16.03.2023 № 1800-1003-1/2301 і складає 05 років 11 місяців 05 днів. До пільгового стажу не враховано: період роботи з 02.07.1991 по 03.07.1991, згідно довідки від 12.01.2023 №13, оскільки в додатку акту № 1800-1003-1/2301 від 16.03.2023 зазначено, що довідку №13 від 12.01.2023 вважати не дійсною, прийом на роботу не був здійснений; період роботи з 01.04.2002 по 01.04.2004, згідно довідки від 12.01.2023 №16, оскільки згідно акту № 1800-1003-1/2301 від 16.03.2023 при перевірці довідки встановлено розбіжність даних днів відпусток у 2002-2004. Також 05.04.2023 до електронної пенсійної справи було долучено пояснення начальника відділу кадрів ДП “ШЗ “Зірка» Малини С.В. від 16.03.2021 щодо періоду роботи з 02.07.1991 по 01.04.2004, де зазначено, що довідку №13 від 12.01.2023 вважати не дійсною, оскільки прийом на роботу не був здійснений. Відповідно до наданої уточнюючої довідки №60 від 16.03.2023 вказано, що у період роботи позивача з 29.09.1994 по 30.09.1999 була проведена реорганізація цехів, у зв'язку із цим позачергова атестація робочих місць за умовами праці не проводилась. Період проходження військової служби в Збройних Силах України з 04.07.1991 до 29.04.1992 зараховано до страхового стажу, але до пільгового стажу - не зараховано, оскільки зарахування періоду проходження військової служби до пільгового стажу не передбачено у вищезазначеному рішенні суду. Враховуючи вище викладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як вбачається з апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції фактично оскаржується в частині задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записом у паспорті (а.с.7).
Згідно з записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 за №№ 1-6 позивач працював у КП Шосткинський завод ''Зірка'': з 14.08.1992 до 31.10.1994 - електромонтером з ремонту електроустаткування 3 розряду цеху № 1; з 01.11.1994 до 30.09.1997 - електромонтером з ремонту електроустаткування 4 розряду цеху № 1; 01.10.1997 до 31.03.2002 - електромонтером з обслуговування електроустаткування 4 розряду дільниці виробництва азотної та сірчаної кислоти цеху № 3 основного виробництва; з 01.04.2002 до 31.03.2004 - електромонтером з ремонту електроустаткування 4 розряду дільниці виробництва сірчаної та азотної кислоти цеху № 3 з виробництва піроксиліну та колоксиліну; з 01.04.2004 до 09.10.2006 - електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду дільниці з виробництва сірчаної та азотної кислоти цеху № 1 дільниці з виробництва піроксиліну та колоксиліну". В записі № 7 трудової кижки позивача зазначено, що запис № 4 є недійсним. Переведено 01.04.2002 електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду дільниці виробництва сірчаної та азотної кислоти цеху № 3 з виробництва піроксиліну та колоксиліну (а.с.18).
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.01.2023 № 4 позивач у період з 04.07.1991 до 29.04.1992 проходив військову службу у ЗСУ. Підстава для видачі довідки - облікова картка до військового квитка НОМЕР_2 (а.с.17).
Позивач 07.03.2023 звернувся із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 (а.с.8).
За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем 15.03.2023 прийнято рішення № 184250009327 про відмову позивачу у призначенні пенсії (а.с.9).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі № 480/3192/23 скасовано рішення відповідача від 15.03.2023, зобов'язано відповідача зарахувати позивачу до страхового та пільгового стажу за Списком № 1 період навчання позивача з 01.09.1988 до 27.06.1991, а також зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії (а.с.11-13). Вказаних висновків суд дійшов, враховуючи те, що довідкою ДП Шосткинський завод ''Зірка'' від 12.01.2023 № 13 підтверджується зайнятість позивача у період з 02.07.1991 до 03.07.1991 на роботі, передбаченій Списком № 1, а саме - електромонтером з ремонту електроустаткування у технологічному процесі виробництва порохів (цех № 5) (а.с.12).
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 04.03.2024 №/СП 184250009327 про відмову позивачу у призначенні пенсії (а.с.14).
02.05.2025 відповідачем переглянуто своє попереднє рішення від 04.03.2024, повторно розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №/СП 184250009327 про відмову позивачу у призначенні пенсії, а саме у зв'язку з відсутністю у позивача пільгового стажу, передбаченого п. ''а'' ч.1 ст.13 ЗУ ''Про пенсійне забезпечення''.
До пільгового стажу не було враховано: період роботи з 02.07.1991 до 03.07.1991, згідно з довідкою від 12.01.2023 № 13, оскільки в додатку до акту від 16.03.2023 № 1800-1003-1/2301 зазначено, що довідку № 13 вважати не дійсною, прийом на роботу не був здійснений; період роботи з 01.04.2002 до 01.04.2004, згідно з довідкою від 12.01.2023 № 16, оскільки згідно з актом від 16.03.2023 № 1800-1003-1/2301, при перевірці довідки встановлено розбіжність даних днів відпусток у 2002-2004 роках, але замінену довідку не було надано (а.с.69).
Не погодившись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 04.03.2024 та від 02.05.2025, зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоди з 02.07.1991 до 03.07.1991, з 04.07.1991 до 29.04.1992 та з 14.08.1992 до 09.10.2006, з урахуванням зарахованих періодів до пільгового стажу позивача за Списком №1 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.03.2023 про призначення пенсії, прийняти рішення, з урахуванням висновків суду (наявності у позивача на момент звернення більше 20 років страхового та більше 10 років пільгового стажу за Списком № 1, а також обов'язку врахування норм Закону про пенсійне забезпечення, в редакції від 09.12.2012, а не норм Закону про пенсійне страхування).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (сплачувались страхові внески) мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
За статтею 56 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також період одержання допомоги по безробіттю.
Статтею 62 вказаного Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи довідками виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до норм Інструкцій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 та наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювати понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підтягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі № 480/3192/23, яке набрало законної сили, встановлено, що довідкою ДП Шосткинський завод ''Зірка'' від 12.01.2023 № 13 підтверджується зайнятість позивача у період з 02.07.1991 до 03.07.1991 на роботі, передбаченій Списком № 1, а саме - електромонтером з ремонту електроустаткування у технологічному процесі виробництва порохів (цех № 5).
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Згідно з п.10900000 розділу ІХ списку № 1, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, п.10900000 розділу ІХ списку № 1, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 № 162 та п.п.9.1-1 розділу ІХ списку № 1, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 № 36, роботу робітників, зайнятих повний робочий день в технологічному процесі і на ремонті при відпрацюванні нових вибухових речовин, а також у виробництві всіх видів вибухових речовин, виробництві азотної та сірчаної кислот віднесено до робіт за Списком № 1.
Враховуючи те, що рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що у період з 02.07.1991 до 03.07.1991 позивач працював на роботі, передбаченій Списком № 1, тому вказаний період роботи необхідно зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 1.
Крім того, відповідно до записів трудової книжки позивача №1 від 14.08.1992 позивача прийнято електромонтером з ремонту електроустаткування 3 розряду до цеху №1.
Згідно з записом №2 від 01.11.1994 позивача переведено електромонтером з ремонту електроустаткування 4 розряду до цеху №1.
Відповідно до запису № 3 з 01.10.1997 переведено електромонтером з обслуговування електроустаткування 4 розряду дільниці виробництва азотної та сірчаної кислоти цеху №3 основного виробництва.
Згідно запису №4 01.04.2002 переведено електромонтажником з ремонту електроустаткування 4 розряду дільниці виробництва сірчаної та азотної кислоти цеху №3 з виробництва піроксиліну та колоксиліну.
Відповідно до запису №5 01.04.2004 переведено електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду дільниці виробництва сірчаної та азотної кислоти цеху №1 дільниці з виробництва піроксиліну та колоксиліну.
Відповідно до запису № 6 від 09.10.2006 позивача звільнено за власним бажанням.
Згідно з записом №7 від 09.01.2023 запис за №4 є недійсним.
Тобто позивача з 01.04.2002 не було переведено електромонтажником з ремонту електроустаткування 4 розряду дільниці виробництва сірчаної та азотної кислоти цеху №3 з виробництва піроксиліну та колоксиліну, а він залишався працювати електромонтером з обслуговування електроустаткування 4 розряду дільниці виробництва азотної та сірчаної кислоти цеху №3 основного виробництва.
Вказана обставина також підтверджується довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, яка видана ДП Шосткинський завод «Зірка» №16 від 12.01.2023, в якій зазначено, що з 01.04.2002 по 01.04.2004 позивач виконував роботи у виробництві сірчаної та азотної кислот (дільниця з виробництва сірчаної та азотної кислот цеху №3 основного виробництва). У 2002 році 108 р.д., у 2003 - 128 р.д., у 2004 році 17 р.д. За період з 01.04.2002 по 01.04.2004 - 1 рік 01 місяць 22 дні.
Також в матеріалах справи наявна довідка ДП Шосткинський завод «Зірка» №60 від 16.03.2023 відповідно до якої з метою ефективного та раціонального використовування робочої сили, підвищення ефективності праці та удосконаленням структури управління за період з 29.09.1994 (перша атестація робочих місць за умовами праці) по 30.09.1999 (друга атестація робочих місць за умовами праці) була проведена реорганізація цехів (наказ директора з реорганізації № 263 від 07.07.1997). В результаті проведеної реорганізації цех № 3 увійшов до складу основного виробництва. З 01.04.2004 (наказ № 114 від 12.03.2004) цех № З реорганізовано у дільницю з виробництва піроксиліну та колоксиліну цеху № 1. Незважаючи на всі реорганізації, цех № 3 весь час займався виробництвом піроксиліну та колоксиліну, тому робочі місця, умови праці, характер виконуваних робіт працівників не змінювалися. В зв'язку з цим позачергова атестація робочих місць за умовами праці не проводилась.
Таким чином до довідки №16 від 12.01.2023 було надано уточнюючу довідку №60 від 16.03.2023.
Вказані обставини в сукупності дозволяють дійти висновку, що позивач у період з 02.07.1991 по 03.07.1991 та з 14.08.1992 до 09.10.2006 працював на роботі, передбаченій Списком № 1, тому вказані періоди роботи необхідно зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 1.
Крім того, довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.01.2023 підтверджується факт проходження позивачем військової служби у ЗСУ з 04.07.1991 до 29.04.1992.
Відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'', час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Оскільки судом встановлено, що позивач з 02.07.1991 до 03.07.1991 працював на роботі, передбаченій Списком № 1, а з 04.07.1991 був призваний на строкову військову службу, тому період з 04.07.1991 до 29.04.1992 необхідно зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком № 1.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
На час звернення позивача із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини.
Положеннями пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII) визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, пункт "а" частини першої статті 13 Закону України №1788-XII викладено у наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Зазначеною редакцією статті 13 Закону України №1788-XII фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII вирішено, зокрема: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (пункт 1 резолютивної частини).
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини).
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б-г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 резолютивної частини).
Водночас, частиною першою пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Суд звертає увагу, що вказані положення статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є чинними та неконституційними не визнавалися.
Таким чином, враховуючи відновлення рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) редакції статті 13 Закону №1788-XII, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, суд зазначає, що на даний час існує дві чинні норми для призначення пенсії на пільгових умовах, а саме: статтею 13 Закону №1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
У той час коли статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Також, відповідно до абзацу першого пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, суд зазначає, що з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, тому колегія суддів доходить висновку, що вони суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення КСУ №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 за результатами перегляду рішення Верховного Суду від 21.04.2021.
Відтак на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тому, при прийнятті рішення щодо визначення права позивача на пенсію за Списком № 1 застосуванню підлягають норми Закону про пенсійне забезпечення в редакції від 09.12.2012, а не норми Закону про пенсійне страхування.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем 04.03.2024 прийнято рішення № 184250009327 про відмову позивачу у призначенні пенсії на підставі норм Закону про пенсійне страхування, у зв'язку з відсутністю страхового та пільгового стажу за Списком № 1.
02.05.2025 відповідачем прийнято рішення №/СП 184250009327 про відмову позивачу у призначенні пенсії на підставі норм Закону про пенсійне забезпечення, у зв'язку з відсутністю у позивача пільгового стажу за Списком № 1.
Під час прийняття рішення від 04.03.2024 відповідачем враховано одні періоди роботи позивача до пільгового та страхового стажу за Списком № 1, а під час прийняття рішення від 02.05.2025 - інші періоди, що вбачається з таблиць за формою РС-право (а.с.15,68).
Таким чином з метою ефективного захисту прав позивача колегія судів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 04.03.2024 та від 02.05.2025 та зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоди з 02.07.1991 до 03.07.1991, з 04.07.1991 до 29.04.1992 та з 14.08.1992 до 09.10.2006, з урахуванням зарахованих періодів до пільгового стажу позивача за Списком № 1.
Оскільки відповідач, з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі ще не приймав рішення, не зарахував позивачу деякі періоди до пільгового стажу за Списком № 1, тому необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.03.2023 про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 по справі № 480/5489/24 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло