18 липня 2025 р. Справа № 440/6654/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, повний текст складено 02.06.25 по справі № 440/6654/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, пенсійний орган), в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 916330139508 від 19.02.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , прийняте за наслідками повторного розгляду заяви від 16.06.2021 про перерахунок пенсії,
зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 08.01.2014 р. з урахуванням страхового стажу у розмірі 521 місяць та коефіцієнту страхового стажу у розмірі 0.4345; підвищувальних коефіцієнтів середньої заробітної плати у розмірах 1.17; 1.11; 1.14; 1.197; 1.0796 та коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 2.1237; середньомісячного заробітку для обчислення пенсії у розмірі 16 433.43 грн; надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 08.01.2014 по 14.11.2024 та доказів поважності причин його пропуску.
29.05.2025 позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, зазначені позивачем у клопотанні про поновлення строку. Повернуто позовну заяву в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 08.01.2014 по 13.11.2024.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025, визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що фактичною підставою для звернення до суду в даному випадку стало рішення відповідача № 916330139508 від 19.02.2025 про перерахунок пенсії, ухвалене за наслідками повторного розгляду пенсійної справи, що був здійснений відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 440/1983/24.
Зазначає, що тільки після отримання ОСОБА_1 листа ГУ ПФУ в Полтавській області від 09.04.2025 № 6173-4527/П-02/8-1600/25, а також доданих до нього матеріалів, включаючи копію рішення відповідача № 916330139508 від 19.02.2025, позивач отримав об'єктивну, достовірну та документально підтверджену інформацію про зміст і наслідки здійсненого перерахунку пенсії, обсяг врахованого страхового стажу, заробітної плати та наявність (або відсутність) заборгованості з виплати пенсії. Лише з цього моменту позивачу стало відомо про фактичне порушення його прав у зв'язку з неврахуванням відповідного періоду його трудової діяльності за кордоном (в Республіці Ангола в 1989-1993), структури його пенсії та розміру заборгованості відповідача з її виплати, що і стало предметом оскарження. Таким чином, зазначає, що позов ОСОБА_1 було подано 14.05.2025, тобто в межах шестимісячного строку, що розпочався з 09.04.2025 та триває до 08.10.2025.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Оскільки предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви (п. 3 ст. 294 КАС України), колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана до суду 14.05.2025, тому позовні вимоги в частині з 08.01.2014 по 13.11.2024 підлягають поверненню. Судом зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки отримання позивачем листа відповідача у відповідь на подану заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Приписами частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Загальні правила, які закріплені у нормах адміністративного процесуального законодавства, передбачають обчислення строку звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цих прав, свобод, інтересів.
Відповідно до вимог частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відтак, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що для застосування строку звернення до суду з позовом, слід встановити дату коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про наявність оскаржуваної постанови.
Як встановлено судом 07.08.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області, в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку його пенсії, оформленої листом від 29.07.2020 № 70; зобов'язати здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи у закордонному відрядженні з СРСР в Республіку Ангола з вересня 1989 по червень 1993 згідно з відомостями, зазначеними в архівній довідці федеральної казенної установи «Російський державний архів економіки» від 01.06.2020 № 2569-с та в архівній довідці Міністерства економічного розвитку Російської Федерації від 03.06.2020 № А3-136, починаючи з дня призначення пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 по справі № 440/4232/20 залишено без задоволення позов ОСОБА_1 .
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 по справі № 440/4232/20 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 по справі № 440/4232/20 - скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформленої листом від 28.07.2020 № 70. Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи у закордонному відрядженні з СРСР в Республіку Ангола з вересня 1989 по червень 1993 згідно з відомостями, зазначеними в архівній довідці федеральної казенної установи «Російський державний архів економіки» від 01.06.2020 № 2569-с та в архівній довідці Міністерства економічного розвитку Російської Федерації від 03.06.2020 № А3-136, починаючи з дня призначення пенсії з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
16.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області з заявою про перерахунок пенсії за віком (зміна періоду 60 місяців), до якої додав архівну довідку від 01.06.2020 № 2569-с, яка видана Федеральною установою «Російський державний архів економіки» (м. Москва), довідки ПТУ № 6 про заробітну плату № 189 від 05.04.2021.
Рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 управління застосування пенсійного ГУ ПФУ в Запорізькій області № 164 від 18.06.2021 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за віком.
Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з позовом в якому просив : визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії позивача, яка оформлена рішенням № 164 від 18.06.2021; зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивача, з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи з липня 1988 року по жовтень 1989 року у Середньому професійно-технічному училищі № 6 та в період роботи в закордонному відрядженні СРСР в Республіці Ангола з вересня 1989 по червень 1993, згідно із відомостями, зазначеними в довідці Професійно-технічного училища № 6 про заробітну плату для обчислення пенсії від 05.04.2021 № 189, в архівній довідці Федеральної казенної установи «Російський державний архів економіки» від 01.06.2020 № 2569-с, в архівній довідці Міністерства економічного розвитку Російсьої Федерації від 03.06.2020 № А3-13, з урахуванням висновків суду, викладених в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі № 440/4232/20, починаючи з дня призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 по справі № 440/9585/21 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області № 164 від 18.06.2021. Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 16.06.2021. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2023 по справі № 440/9585/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 по справі № 440/9585/21 залишено без змін.
На виконання рішення суду у справі № 440/9585/21 ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянуло заяву позивача про перерахунок пенсії з 16.06.2021 та прийняло рішення № 916330139508 від 01.11.2023 про перерахунок пенсійної виплати (зміни періоду 60 місяців).
Обрахунок пенсійної виплати проведено з урахуванням: довідки № 189 від 05.04.2021 виданою ПТУ № 6 Департаменту освіти і науки Дніпровської облдержадміністрації, містить відомості про заробітну плату позивача отриману за період з березня 1987 по серпень 1989 (суми заробітку вказані в гривнях); архівної довідки № 2569-с від 01.06.2020, виданою федеральною казенною установою «російський державний архів економіки» містить відомості про заробітну плату позивача отриману під час закордонного відрядження в Народній Республіці Ангола за період з 14.09.1989 по серпень 1991 (суми заробітку вказані в інвалютних карбованцях); архівною довідкою № АЗ-36 від 03.06.2020, виданою міністерством економічного розвитку російської федерації містить відомості про заробітну плату позивача отриману під час закордонного відрядження в Народній Республіці Ангола з січня 1992 по червень 1993 (сума заробітку вказана в доларах США).
При обчисленні заробітної плати на підставі вказаних довідок за період з 01.04.1987 по 31.03.1992 враховано: суму заробітку в інвалютних рублях, що містить довідка № 2569-с від 01.06.2020 враховано у співвідношенні 1:1 інвалютного рубля до рубля СРСР; суми заробітку в іноземній валюті (доларах США), що містить довідка № АЗ-136 від 03.06.2020 за період з 01.01.1992 по 31.03.1992 враховано в нульовому значенні.
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою про невиконання ГУ ПФУ в Полтавській області окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 440/9585/21 з проханням визнати неприйнятим звіт (повідомлення) ГУ ПФУ в Полтавській області (рішення відповідача № 916330139508 від 01.11.2023 про перерахунок пенсії згідно із заявою ОСОБА_1 від 16.06.2021) про виконання суб'єктом владних повноважень рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 та окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 07.12.2023 відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі № 440/9585/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 залишено без задоволення, а ухвалу без змін. При цьому постановою встановлено, що пенсійний орган, прийнявши рішення № 916330139508 від 01.11.2023 про перерахунок пенсійної виплати, виконав наведені у резолютивній частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2022 зобов'язання, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області усунути порушення прав позивача, допущені під час виконання вказаного рішення суду. Колегія суддів констатувала, що звертаючись із заявою в цій справі про невиконання ГУ ПФУ в Полтавській області окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 440/9585/21, позивач фактично не погоджується зі складовими пенсійної виплати за рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області № 916330139508 від 01.11.2023. Проте колегія суддів зазначила, що законність проведеного перерахунку пенсії позивача перевіряється судом у порядку позовного провадження і встановлюється рішенням суду.
Внаслідок чого, позивач, не погоджуючись з тим, що під час перерахунку не була врахована заробітна плата позивача за період з січня 1992 по червень 1993 визначена в архівній довідці № АЗ-136 від 03.06.2020 в доларах США, звернувся до суду з позовом в якому просив : визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області № 916330139508 від 01.11.2023 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , прийняте за наслідками повторного розгляду заяви від 16.06.2021 про призначення/перерахунок пенсії; зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 16.06.2021, з урахуванням його заробітної плати: за період з липня 1988 по серпень 1989, визначеної в довідці Професійно-технічного училища № 6 від 05.04.2021 № 189 в гривнях; за період з січня 1992 по червень 1993, визначеної в архівній довідці міністерства економічного розвитку російської федерації від 03.06.2020 № А3-136 в доларах США.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі № 440/1983/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 .
Постановою Другого апеляційного адміністративного суд від 13.02.2025 у справі № 440/1983/24 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 по справі № 440/1983/24 - скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , без врахування заробітної плати за період з січня 1992 по червень 1993, визначеної в архівній довідці Міністерства економічного розвитку Російської Федерації від 03.06.2020 № А3-136. Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи у закордонному відрядженні з СРСР в Республіку Ангола з січня 1992 по червень 1993 згідно з відомостями, зазначеними в архівній довідці Міністерства економічного розвитку Російської Федерації від 03.06.2020 № А3-136 за механізмом визначеним в мотивувальній частині цього рішення (шляхом розрахунку долара США до українського карбованця, а українського карбованця до гривні), починаючи з дня призначення пенсії з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач на виконання рішення суду у справі № 440/1983/24 розглянув заяву позивача від 16.06.2021 та прийняв рішення № 916330139508 від 19.02.2025 про перерахунок пенсійної виплати з урахуванням висновків суду, починаючи з 01.07.2021 з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи у закордонному відрядженні з СРСР в Республіку Ангола з січня 1992 по червень 1993 згідно з відомостями, зазначеними в архівній довідці Міністерства економічного розвитку Російської Федерації від 03.06.2020 № А3-136 за механізмом визначеним в мотивувальній частині цього рішення.
Колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Так, у справі, яка розглядається предметом спору є дії і рішення відповідача, які пов'язані із реалізацією права позивача на перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу, коефіцієнту страхового стажу та підвищувальних коефіцієнтів середньої заробітної плати у розмірах, а також надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством України.
Колегія суддів вважає, що, суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали припустився порушення норм процесуального права, неповно дослідив всі обставини справи, зокрема в частині того, коли саме позивач міг дізнатись про порушення свого права за наслідком перерахунку пенсії, чи вчиняв позивач активні дії з метою відновлення порушеного права на перерахунок пенсії.
Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ «Іліан проти Туреччини»).
Крім цього, у низці рішень ЄСПЛ, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
ЄСПЛ у своєму рішенні «Мушта проти України» від 18.11.2010р. (Заява № 8863/06) підкреслив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Враховуючи зазначені положення законодавства апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви (в частині вимог), в розглядуваному випадку призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на доступ до правосуддя.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до передчасного помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, та вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини щодо наявності підстав для повернення позовної заяви (в частині вимог).
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 по справі № 440/6654/25 скасувати.
Справу № 440/6654/25 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню .
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий