Постанова від 18.07.2025 по справі 520/750/24

Головуючий І інстанції: Мороко А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2025 р. Справа № 520/750/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/750/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд"

до Харківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (далі - позивач, ТОВ "Авто Тренд") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці (далі - відповідач, Харківська митниця, митний орган), в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2023/000623/2 від 06.11.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 по справі №520/29914/24 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасувано рішення про коригування митної вартості товарів Харківської митниці № UA 807000/2023/000623/2 від 06.11.2023 та № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (код ЄДРПОУ 38493680) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4957 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім)грн. 47 коп.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (код ЄДРПОУ 38493680) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи рішення суду першої інстанції прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 по справі № 520/750/24 та прийняти рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, митний орган наполягає на правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та стверджує, що під час здійснення митного контролю електронної митної декларації, поданої позивачем, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, що стало підставою для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо визначення складного випадку визначення митної вартості, в результаті якого митним органом було встановлено, що рівень задекларованої митної вартості товару є нижчим за рівень митної вартості згідно ЄАІС. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 04.08.2021 по справі №520/3421/19 та від 13.01.2021 у справі № 520/4787/19, вказує, що наявність в ЄАІС ДФС інформації про митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Крім того скаржник наголошує на тому, що згідно ч. 2 ст. 53 МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів відноситься рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Звертає увагу, що факт 100% передплати за товар передбачений умовами Контракту. На підтвердження вартості товару декларантом позивача до митного оформлення було надано банківський платіжний документ swift №001061978. Однак, в платіжній інструкції 001061978 в графі 70 зазначені проформи інвойси, які не надано до митного оформлення, тобто неможливо співставити даний платіжний документ із поставкою товару за інвойсом №DNAT20230802 від 02.08.2023 на основі поданих до митного оформлення документів. Також, сума в платіжній інструкції від 001061978 не співпадає з сумою, зазначеною в інвойсі DNAT20230802. Отже, на основі поданих до митного оформлення документів не можна говорити про підтвердження вартості товару. Також звертає увагу на відсутність експортної декларація, каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листи) від виробника товару .

Все вищевикладене обумовило наявність у посадової особи митниці сумніву щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару, заявленої у МД, що стало підставою для витребування у позивача додаткових документів, внаслідок вивчення яких митницею було зазначено, що такі документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої підприємством митної вартості товарів. У зв'язку з чим, Харківською митницею було прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару за методом визначення митної вартості за ціною договору, щодо подібних (аналогічних) товарів (3 метод) та за резервним методом (6 метод).

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 по справі № 520/750/24 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що зміст апеляційної скарги відтворює порядок взаємодії митниці з позивачем та перелічує все, що було зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів та жодним чином не спростовує наведені в рішенні суду обґрунтування неправомірності рішення митниці. Відповідач не враховує, що позивач по кожному із рішень звертався до відповідача з заявою про перегляд рішення про коригування митної вартості та надавав додаткові роз'яснення та документи на підтвердження митної вартості товарів. Також просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Авто Тренд» витрати на правничу допомогу, понесені ним в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Учасниками по даній справі було отримано копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. позивачем отримано копію апеляційної скарги відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних документів через підсистему "Електронного суду".

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Авто Тренд" укладено контракт № BA29092022 від 29.09.2022 з виробником товару «TAIZHOU DONGNA MECHANICAL & ELECTRICAL CO., LTD», Китай.

Умовами контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує товар - запасні частини, матеріали для ремонту автомобілів на умовах FOB Нінгбо, Китай. Асортимент товару визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. (п. 1.1 контракту). Ціна товару, що поставляється, встановлюється у доларах США за одиницю товару і визначається в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Ціна товару включає вартість упаковки, маркування, доставки до місця призначення та навантаження на судно, вартість експортних митних процедур, мит, податків, що сплачується при вивезенні (п. 3.2. контракту).

Згідно інвойсу № DNAT20230802 від 02.08.2023, наданому продавцем, ТОВ "Авто Тренд" ввезено на митну територію України товар на загальну суму 14000,00 доларів США.

06.11.2023 для митного оформлення товару ТОВ "Авто Тренд" подано до Харківської митниці митну декларацію № 23UA807200015546U4, в якій декларантом заявлено митну вартість товару за 1 методом.

Разом із митною декларацією ТОВ "Авто Тренд" надано наступні документи: декларація митної вартості; контракт № BA29092022 від 29.09.2022; інвойс № DNAT20230802 від 02.08.2023; пакувальний лист до інвойсу б/н від 02.08.2023; сертифікат про походження товару від 30.08.2023; платіжна інструкція № 1061978 від 21.08.2023; коносамент № ZH230800065C від 15.08.2023; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR бн від 31.10.2023; договір про транспортне - експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023, укладений між експедитором та ТОВ «Авто Тренд»; рахунок щодо сплати вартості перевезення № 8189 від 31.10.2023; довідка про витрати на транспортування вантажу № 8327_1 від 31.10.2023; заявка до договору про транспортне - експедиторське обслуговування від 15.08.2023; додаткова угода № 1 від 01.11.2023 р. до контракту № BA29092022 від 29.09.2022.

06.11.2023 декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому зазначено, що у зв'язку з надходженням до ВКМВ УМПКМВМТРЗЕД запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1 в зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, відбулось спрацювання АСАУР (Порядок здійснення аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476). У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: причини зменшення фактурної вартості товару 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації (договор щодо морського фрахту, оплата транспортних послуг тощо) ; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. В зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У подальшому, декларант звернувся до митниці з листом № 9 від 06.11.2023 р. з проханням дозволити митне оформлення відповідно до вимог ст. 55 МКУ, за результатом чого відповідачем сформовано рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000623/2 від 06.11.2023, відповідно до якого митна вартість товару ТОВ "Авто Тренд" визначена митницею за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (митна декларація №UA209230/2023/113182 від 24.10.2023р.). Рівень митної вартості встановлений 5,33 дол. США за кг.

У п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000623/2 від 06.11.2023 митний орган зазначив, що обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59, 60 Митного кодексу України, а саме: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- транспортний рахунок на оплату від 31.10.2023 №8189 та довідка про транспортні витрати від 31.10.2023 № 8327_1 нанадо від особи, яка безпосередньо не здійснювала перевезення згідно даних CMR;

- відсутня експортна декларація, передбачена п. 2.3 Контракту від 29.09.2022 №ВА29092022;

- відсутній договір на транспорно-експедиторське обслуговування з особою, зазначеною в CMR, наданому до митного оформлення;

- в CMR наданому до митного оформлення, місцем завантаження значиться місто Marki (PL), що не відповідає умовам поставки, зазначеним в інвойсі DNAT20230802 та коносаменті ZH230800065C, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- відсутня заявка, передбачена договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 07.02.2023 від 07.02.2023 № ЄФ568023;

- в платіжній інструкції 001061978 в графі 70 зазначені проформи-інвойси, які не надано до митного оформлення;

- сума в платіжній інструкції від 001061978 не співпадає з сумою, зазначеною в інвойсі DNAT 20230802;

- в інвойсі DNAT 20230802, наданому до митного оформлення відсутні умови поставки;

- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» та умовам п. 4.1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 07.02.2023 №ЄФ568023;

- відсутній договір щодо морського фрахту;

- в коносаменті ZH230800065C не зазначено номер контейнеру;

Також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст.53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 5,33 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного рішення є наявна у митного органу цінова інформація на подібний (аналогічний) товар, оформлений у максимально наближений час, що наявні: № UA209230/2023/113182 від 24.10.2023. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом(за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у відповідності до статті 60 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 5,33 $/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту.

06.11.2023 на підставі рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000623/2 від 06.11.2023, Харківською митницею також видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000648.

Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно із ч.7 ст.55 МКУ.

Відповідно до ч.7 ст. 55 МК ТОВ "Авто Тренд" надано Харківській митниці нову митну декларацію № 23UA807200015589U0 від 07.11.2023 та додатково сплачено мито у розмірі 6 028,02 та ПДВ у розмірі 25 317,70 грн., разом 31 345,72 грн. (відповідно до гр. 47 митної декларації, СП 55).

Відповідач здійснив митне оформлення товару з відміткою в гр. 48 митної декларації «відстрочення платежів до 05.02.2024».

Далі, ТОВ "Авто Тренд" звернувся до Харківської митниці із заявою № 29/11-2 від 29.11.2023 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування заявленої митної вартості ТОВ "Авто Тренд" додатково надав Харківській митниці роз'яснення щодо складової митної вартості та документи, а саме: акт виконаних робіт № 8595 від 07.11.2023; платіжне доручення № 11926 від 14.11.2023 про оплату послуг експедитора; лист-довідку експедитора № 8327 від 15.11.2023; заявку № 8327 від 15 серпня 2023 р. до договору про транспортне -експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023; проформу-інвойс № DN-AT20230306 від 06.08.2023; коносамент № ZH230800065C.

У відповідь на звернення ТОВ "Авто Тренд" щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 08.12.2023, у якому відмовлено в скасуванні рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000623/2 від 06.11.2023.

Також 05.12.2023 ТОВ "Авто Тренд" для митного оформлення товару (на загальну суму 57754,00 доларів США, ввезеного позивачем згідно наданого продавцем інвойсу № DNAT20230919 від 19.09.2023) подано до Харківської митниці митну декларацію № 23UA807200017026U6, в якій декларантом було заявлено митну вартість товару за 1 методом та в графі 12 митної декларації позивачем зазначено митну вартість товару на рівні 2 300 792,05 грн.,

ТОВ "Авто Тренд" разом з митною декларацією подано до митниці наступні документи: декларацію митної вартості; контракт № BA29092022 від 29.09.2022; інвойс № DNAT20230919 від 19.09.2023; пакувальний лист бн від 19.09.2023 р. до інвойсу; сертифікат про походження товару від 10.10.2023; платіжну інструкцію № 001096434 від 28.09.2023; коносамент № ZH230900263; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR бн від 21.11.2023; договір про транспортне - експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023 р., укладений між експедитором та ТОВ «Авто Тренд»; довідку про витрати на транспортування вантажу № 10515 від 22.11.2023; рахунок щодо сплати вартості перевезення № 9040 від 22.11.2023; заявку до договору перевезення від 25.09.2023; копію митної декларації країни відправлення від 29.09.2023.

05.12.2023 декларантом від митниці отримано повідомлення, в якому зазначено, що у зв'язку з надходженням до ВКМВ УМПКМВМТРЗЕД запиту з ПМО щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару № 1 в зв'язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів, спрацюванням АСАУР (Порядок здійснення аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476). У відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів; На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: причини зменшення фактурної вартості товару 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації (транспортно-екпедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо) ; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476. В зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» пропонується надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У подальшому, декларант звернувся до митниці з листом № 20 від 05.12.2023р. з проханням дозволити митне оформлення відповідно до вимог ст. 55 МКУ, за результатом чого Харківською митницею видано рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023, відповідно до якого митна вартість товару позивача визначена митницею за другорядним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (МД №UA100060/2023/429134 від 14.11.2023р.). Рівень митної вартості встановлений: - 5,26 дол. США за кг.

У п. 33 рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023 митний орган зазначив, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема:

- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;

- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- відсутній договір щодо морського фрахту;

- відсутня копія митної декларації країни відправлення з перекладом (згідно ст. 254 МКУ);

- відсутня оплата за міжнародне морське перевезення вантажу за межами державного кордону України згідно коносаменту ZH230900263;

- відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» та умовам п. 4.1.3 договору про транспортно-ескпедиторське обслуговування від 07.02.2023 №ЄФ568023;

- транспортний рахунок на оплату від 22.11.2023 № 9024 та довідка про транспортні витрати від 22.11.2023 № 105515 надано від особи, яка безпосередньо не здійснювала перевезення згідно даних CMR;

- в платіжній інструкції 001096434 у призначенні зазначені проформи-інвойси, які не надано до митного оформлення;

- сума в платіжній інструкції від 001096434 не співпадає з сумою, зазначеною в інвойсі DNAT 20230919.

Також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 5,26 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на подібний (аналогічний) товар, оформлений у максимально наближений час, що наявні: № UA100060/2023/429134 від 14.11.2023. При прийнятті даного Рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом(за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у відповідності до статті 60 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 5,26 $/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту…».

05.12.2023 на підставі рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023, Харківською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000704.

Позивач не погодився із завищенням митної вартості і звернувся до відповідача з проханням про випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання згідно із ч.7 ст.55 МКУ та надав нову митну декларацію № 23UA807200017071U3 від 05.12.2023, додатково сплативши мито у розмірі 57529,11 грн. та ПДВ у розмірі 241622,25 грн. Разом 299 151,36 грн. (відповідно до гр. 47 митної декларації, СП 55).

Відповідач здійснив митне оформлення товару з відміткою в гр. 48 митної декларації «відстрочення платежів до 04.03.2024 р.» згідно із ч.7 ст.55 МКУ.

У подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою № 14/12-1 від 14.12.2023 з проханням скасувати рішення про коригування митної вартості товару, в обґрунтування якої ТОВ "Авто Тренд" додатково надав митному органу роз'яснення щодо складової митної вартості та документи: переклад митної декларації країни відправлення № 310420230549469868 від 29.09.2023; акт виконаних робіт № 9643 від 05.12.2023; платіжне доручення № 12131 від 08.12.2023 про оплату послуг експедитора; лист-довідку експедитора № 10515 від 12.12.2023; проформу-інвойс № DNAT 20230908 від 08.09.2023.

У відповідь на звернення ТОВ "Авто Тренд" щодо перегляду рішення про коригування митної вартості відповідачем надіслано лист від 21.12.2023 про відмову в скасуванні рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023.

Позивач, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправними, прийнятими із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів, не встановлено.

З цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані рішення Харківської митниці № UA 807000/2023/000623/2 від 06.11.2023 та № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023 є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 (далі по тексту - МК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

При цьому, п.23 ч.1 ст.4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п.29 ч.1 ст.4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Як передбачено положеннями ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, положеннями ч.4 ст.53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст.55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами ч.3 ст.54 Митного кодексу України, передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).

Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень про коригування митної вартості товару вбачається, що останні містять висновки митного органу про встановлення порушень під час митного оформлення товарів, а саме: заявлення митної вартості, яка є нижчою, порівняно з митною вартістю подібних товарів за попередні періоди, не надання документів на письмову вимогу митниці та не подання до митного оформлення усіх необхідних документів.

Надаючи оцінку підставам для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2023/000623/2 від 06.11.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Так, щодо посилання відповідача у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів на обставини надання транспортного рахунку на оплату від 31.10.2023р. № 8189 та довідки про транспортні витрати № 8327_1 від 31.10.2023 від особи, яка безпосередньо не здійснювала перевезення згідно CMR; відсутності договору на транспортно-експедиторське обслуговування з особою, зазначеною в CMR; відсутності договору морського фрахту; відсутності банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг» ,суд зазначає, що згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» до зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Представник позивача пояснив, що декларантом до митниці надано договір про транспортне -експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023 р., укладений між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Євро Форвардінг». Умовами даного договору передбачено, що експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта (Позивача) транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних вантажів по території України і в міжнародному сполученні (п.1.1). При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна (2.1.1). Експедитор надає клієнту серед іншого довідку про транспортні витрати для пред'явлення в митні органи ( п. 2.1.6).

Експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» організоване міжнародне морське перевезення товару Позивача від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент № ZH230800065C. Крім того, до виконання замовлення залучено автомобільного перевізника, яким згідно CMR був PE Pryimachenko Vladyslav (ФО-П ОСОБА_1 ). Отже, ТОВ «Авто Тренд» не здійснювало ніяких взаємовідносин з перевізниками.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Авто Тренд" мав взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» до митниці було надано довідку про транспортні витрати, а також рахунки на оплату саме від ТОВ «Євро Форвардінг». Відтак, ТОВ "Авто Тренд" не укладав угод з перевізниками, не є стороною в цих угодах, тому і надати будь-які документи від імені перевізників не мав можливості.

Після розмитнення та доставки товару на склад, ТОВ "Авто Тренд" оплачено послуги експедитора та підписано акт виконаних робіт, а також отримано від експедитора лист-довідку на підтвердження транспортних витрат. На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг до митниці додатково разом із заявою № 29/11-2 від 29.11.2023 надіслано акт виконаних робіт № 8595 від 07.11.2023 р., платіжне доручення № 11926 від 14.11.2023 р., лист-довідку експедитора № 8327 від 15.11.2023р. та відповідні роз'яснення.

Так, у листі-довідці експедитор підтвердив, що за договором про транспортно-експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023 р. транспортування вантажу вагою брутто 3525.00 кг. в контейнері MRSU4718179 для ТОВ «Авто Тренд» від постачальника TAIZHOU DONGNA MECHANICAL & ELECTRICAL CO.,LTD», (China) за маршрутом Ningbo, China - м. Харків, Україна здійснювалось наступним чином:

- міжнародне морське перевезення вантажу за маршрутом Ningbo, China - Gdansk, Poland згідно коносаменту № ZH230800065C;

- внутрішнє автоперевезення за маршрутом Gdansk, Poland - Marki, Poland;

- міжнародне автоперевезення за маршрутом Marki, Poland - Харків, Україна здійснювалась перевізником - PE Pryimachenko Vladyslav (ФО-П ОСОБА_1 ) на транспортному засобі НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за міжнародною автотранспортною накладною CMR б/н від 31.10.2023.

Загальна вартість з доставки вантажу вагою брутто 3525.00 кг. (контейнер MRSU4718179), включаючи всі транспортно-експедиторські витрати, з Ningbo, China до кордону України м/п Ягодин склала 23012,31 грн. та повністю оплачена замовником 14.11.2023 р.

Таким чином, ТОВ "Авто Тренд" включені всі складові до розрахунку митної вартості товару, а сума витрат на транспортування товару до кордону України підтверджена наступними документами:

1. договором про транспортне - експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023;

2. заявкою № 8327 від 15.08.2023 р. до договору про транспортне - експедиторське обслуговування;

3. коносаментом № ZH230800065C від 15.08.2023;

4. міжнародною товарно-транспортною накладною CMR бн від 31.10.2023;

5. рахунком щодо сплати вартості перевезення № 8189 від 31.10.2023;

6. довідкою про витрати на транспортування вантажу № 8327_1 від 31.10.2023;

7. актом виконаних робіт № № 8595 від 07.11.2023;

8. платіжним дорученням № 11926 від 14.11.2023;

9. листом-довідкою експедитора № 8327 від 15.11.2023.

На спростування аргументу відповідача щодо відсутності заявки, передбаченої договором про транспортно-експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023, представник позивача зазначив, що заявка № 8327 від 15 серпня 2023 до договору про транспортно-експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023 р. була надана декларантом при оформленні митної декларації та повторно разом із заявою № 29/11-2 від 29.11.2023 надіслана до митниці.

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на те, що в CMR наданому до митного оформлення, місцем завантаження значиться місто Marki (PL), що не відповідає умовам поставки, зазначеним в інвойсі DNAT20230802 та коносаменті ZH230800065C, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості» представник позивача пояснив, що згідно умов контракту товар постачається продавцем на умовах FOB Ningbo, China. Тобто обов'язки продавця вважаються виконаними після поміщення товару на борт судна. Морське перевезення здійснювалось з порту відправлення Ningbo, China в порт призначення Gdansk, Poland, про що вказано в коносаменті ZH230800065C.

Відтак, на підтвердження транспортних витрат до кордону України, які включені у митну вартість товару, серед іншого декларантом підприємства було надано:

- заявку до договору про транспортне - експедиторське обслуговування;

- рахунок щодо сплати вартості перевезення;

- довідку про витрати на транспортування вантажу;

- коносамент;

- міжнародну товарно-транспортна накладну.

Відповідно до цих документів транспортування вантажу вагою брутто 3525 кг. за маршрутом Ningbo, China - м. Харків, Україна здійснювалось наступним чином:

- міжнародне морське перевезення вантажу за маршрутом Ningbo, China - Gdansk, Poland;

- внутрішнє автоперевезення за маршрутом Gdansk, Poland - Marki, Poland;

- міжнародне автоперевезення за маршрутом Marki, Poland - Харків.

Тобто, як зазначив представник позивача, товар з м. Gdansk до м. Marki доставлено автомобільним транспортом, а в м. Marki перевантажено на інший транспортний засіб, який доставив вантаж до м. Харків. Отже, до розрахунку митної вартості ТОВ "Авто Тренд" включено всі складові.

Стосовно посилання митного органу у спірному рішенні на відсутність номеру контейнеру в коносаменті № ZH230800065C, представник позивача у позовній заяві звернув увагу суду, що позивач разом з заявою № 29/11-2 від 29.11.2023 надав митному органу коносамент № ZH230800065C про транспортування вантажу вагою брутто 3525.00 кг в контейнері MRSU4718179 з зазначенням номеру контейнеру.

Щодо позиції митного органу у спірному рішенні в частині неспівпадіння суми в платіжній інструкції №001061978 від 21.08.2023 з сумою зазначеною в інвойсі DNAT20230802 та відсутності проформ-інвойсів зазначених в графі 70 платіжної інструкції 001061978, представник позивача пояснив, що ТОВ "Авто Тренд" 21.08.2023 сплачено продавцю 41847,00 дол. США одразу за дві окремі партії товару за різними проформами, що не заборонено діючим законодавством України. Саме тому в платіжній інструкції № 001061978 від 21.08.2023р в розділі «призначення платежу» є посилання на дві проформи-інвойси № DN-AT20230306 від 06.08.2023р. та № DN-AT20230818 від 18.08.2023р.

Проформа-інвойс № DN-AT20230306 від 06.08.2023 була виписана для оплати за товар "Half shaft VAZ" (піввісь) у кількості 930 шт. вартістю 20 дол. США/шт. на загальну суму 18600,00 дол. США.

Продавець здійснив часткову поставку товару та відвантажив -"Half shaft VAZ" (піввісь) у кількості 700 шт. вартістю 20 дол. США/ шт. на загальну суму 14000,00 дол. США згідно інвойсу DNAT20230802, наданому до митниці. При цьому, ціна за одиницю товару не змінилась, змінилась тільки кількість товару. Зазначену проформу-інвойс № DN-AT20230306 від 06.08.2023 р. та відповідні роз'яснення надано декларантом митному органу разом із заявою № 29/11-2 від 29.11.2023, що, відповідно, спростовує протилежну позицію відповідача.

Колегія суддів зазначає, що у міжнародній комерційній практиці інвойс - це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), відомості про відправника та одержувача.

Комерційний інвойс складається продавцем у довільній формі. Інвойс, наданий до митниці, містить найменування товару, код, артикул, вартість товару за одиницю, загальну вартість товару та інше, умови же оплати були узгоджені між позивачем та продавцем у контракті.

Крім того, відсутність умов оплати в інвойсі на числове значення митної вартості не впливає.

Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на не надання декларантом декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає, що вказаний документ не входить до переліку обов'язкових документів, які має надати декларант до митного органу, який передбачений ч. 2 ст. 53 МК України.

Позивач зазначає, що товар придбався напряму у виробника товару та виготовлявся на замовлення, ціна товару визначалася конкретно для позивача виходячи з кількості та найменування замовленого товару.

Продавець не надіслав позивачу таких документів, тому надати їх до митниці підприємство не мало можливості. Крім того, згідно додаткової угоди № 1 від 01.11.2023 про внесення змін до контракту п. 2.3 контракту № BA29092022 від 29.09.2022, у продавця відсутній обов'язок надати експортну декларацію покупцю.

Щодо підстав коригування митної вартості, викладених у рішенні № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на спростування аргументу відповідача щодо відсутності перекладу експортної митної декларації, позивачем вказано, що декларантом разом із заявою № 14/12-1 від 14.12.2023р. було надано митному органу копію перекладу митної декларації країни відправлення № 310420230549469868 від 29.09.2023.

Стосовно посилання митного органу у спірному рішення на обставини відсутності договору морського фрахту, відсутності оплати за міжнародне морське перевезення вантажу за межами державного кордону України згідно коносаменту ZH230900263, відсутності банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг та надання транспортного рахунку на оплату від 22.11.2023р. № 9024 та довідки про транспортні витрати № 105515 від 22.11.2023 р. від особи, яка безпосередньо не здійснювала перевезення згідно CMR, представник позивача пояснив наступне.

Зокрема, декларантом до митниці надано договір про транспортно-експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023 р., укладений між ТОВ «Авто Тренд» та експедитором ТОВ «Євро Форвардінг». Умовами даного договору передбачено, що експедитор зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних вантажів по території України і в міжнародному сполученні (п.1.1). При необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна або залізнична накладна (2.1.1). Експедитор надає Клієнту серед іншого довідку про транспортні витрати для пред'явлення в митні органи ( п. 2.1.6).

Експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» організоване міжнародне морське перевезення товару ТОВ «Авто Тренд» від Китаю до Польщі, на підтвердження чого до митниці надано коносамент № ZH230900263. Крім того, до виконання замовлення залучено автомобільного перевізника, яким згідно CMR був PE Podolskyi Roman (ФО-П ОСОБА_2 ).

У зв'язку з тим, що ТОВ «Авто Тренд» мало взаємовідносини саме з експедитором ТОВ «Євро Форвардінг» та, водночас, ТОВ «Авто Тренд» не мало взаємовідносин з перевізниками, декларантом до митниці було надано довідку про транспортні витрати № 10515 від 22.11.2023, а також рахунок на оплату № 9040 від 22.11.2023 саме від ТОВ «Євро Форвардінг». ТОВ «Авто Тренд» не укладало ніяких угод з перевізниками, не є стороною в цих угодах, тому і надати будь-які документи від імені перевізників не мало можливості.

Окремо представник позивача у позовній заяві звернув увагу, що у рішенні № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023 митним органом допущено помилку та вказано невірний номер рахунку експедитора - № НОМЕР_3 , замість вірного № 9040.

У подальшому, як зазначив представник позивача, після розмитнення та доставки товару на склад, ТОВ «Авто Тренд» оплачено послуги експедитора та підписано акт виконаних робіт, а також отримано від експедитора лист-довідку на підтвердження транспортних витрат, у якій експедитором підтверджено, що за договором про транспортно-експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023 р. транспортування вантажу вагою брутто 19229.00 кг. в контейнері MEDU3650764 для ТОВ «Авто Тренд» від постачальника TAIZHOU DONGNA MECHANICAL & ELECTRICAL CO.,LTD», (China) за маршрутом Ningbo, China - м. Харків, Україна здійснювалось наступним чином:

- міжнародне морське перевезення вантажу за маршрутом Ningbo, China - Gdansk, Poland згідно коносаменту № ZH230900263;

- внутрішнє автоперевезення за маршрутом Gdansk, Poland - Прушків, Poland;

- міжнародне автоперевезення за маршрутом Прушків, Poland - Харків, Україна здійснювалась перевізником - PE Podolskyi Roman (ФО-П ОСОБА_2 ) на транспортному засобі АC8647НI/ АC3729XF за міжнародною автотранспортною накладною CMR б/н від 21.11.2023. Загальна вартість з доставки вантажу вагою брутто 19229.00 кг. (контейнер MEDU3650764), включаючи всі транспортно-експедиторські витрати, з Ningbo, China до кордону України м/п Ужгород склала 190559,07 грн. та повністю оплачена замовником 08.12.2023 р.

На підтвердження вартості перевезення та експедиторських послуг додатково разом із заявою № 14/12-1 від 14.12.2023р. до митниці декларантом надіслано акт виконаних робіт від 05.12.2023 р. № 9643, платіжне доручення № 12131 від 08.12.2023 р., лист-довідку експедитора № 10515 від 12.12.2023р. та відповідні роз'яснення разом із наступними документами:

1. договором про транспортне - експедиторське обслуговування № ЄФ568023 від 07.02.2023, укладеним між експедитором та ТОВ «Авто Тренд»;

2. заявкою до договору перевезення від 25.09.2023;

3. коносаментом № ZH230900263 від 05.10.2023;

4. міжнародною товарно-транспортною накладною CMR бн від 21.11.2023;

5. довідкою про витрати на транспортування вантажу №10515 від 22.11.2023;

6. рахунком щодо сплати вартості перевезення № 9040 від 22.11.2023;

7. актом виконаних робіт № 9643 від 05.12.2023;

8. платіжним дорученням № 12131 від 08.12.2023;

9. листом-довідкою експедитора № 10515 від 12.12.2023.

Щодо відсутності проформи-інвойсу, вказаної в платіжній інструкції 001096434 та неспівпадіння суми в платіжній інструкції з сумою, зазначеною в інвойсі DNAT20230919, представник позивача звернув увагу суду, що до митного органу додатково разом с заявою № 14/12-1 від 14.12.2023р., поданою в рамках ст. 55 МКУ, було надано проформу інвойс № DNAT 20230908 від 08.09.2023 р. та відповідні роз'яснення щодо оплати за товар.

Так, декларантом роз'яснено, що ТОВ "Авто Тренд" здійснив замовлення товару та продавець для оплати товару надав проформу інвойс № DNAT 20230908 від 08.09.2023 р.

28.09.2023р. ТОВ «Авто Тренд» сплачено 58163,00 дол. США. за товар за даним проформою інвойсом, що підтверджується платіжною інструкцією № 001096434 від 28.09.2023р.

Продавець 05.10.2023 р здійснив часткову поставку товару загальною вартістю 57754,00 дол. США згідно інвойсу № DNAT20230919 від 19.09.2023р., який і було надано до митниці при митному оформлені товару.

Отже, надані декларантом до митниці документи в повній мірі підтверджують оплату за імпортований позивачем товар.

Стосовно доводів представника відповідача щодо не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та наявності у документах розбіжностей, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч.3 cт.53 Митного кодексу України, колегія суддів зазначає, що зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, відповідачем під час винесення спірних у даній справі рішень не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Також, відповідачем не було наведено у оскаржуваних рішеннях ніяких відомостей про характеристики товарів, умови постачання цих товарів або інші комерційні умови (торгова марка, виробник), до ціни яких було скориговано вартість поставлених підприємством позивача товарів.

Відтак, доводи митного органу стосовно наявності підстав, передбачених ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, для витребування від позивача додаткових доказів, визначених приписами п.1 ч.3 ст.53 Митного кодексу України, стосовно спірних у даній справі митних декларацій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Також є безпідставними посилання відповідача у спірних рішеннях на не надання декларантом каталогів, загальних справжніх прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару, оскільки, згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення.

Тобто, ці документи не входять до переліку обов'язкових документів, які має надати декларант до митного органу відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України.

Продавець не надіслав позивачу таких документів, тому надати їх до митниці підприємство не мало можливості.

В постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №810/690/17 вказано, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постанові від 08.12.2022 у справі №420/2792/19, де закцентовано, що наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Водночас, суд зазначає, що прайс-лист від виробника товару може опосередковано бути корисним при визначенні митної вартості за другорядними методами ніж перший.

В рамках спірних правовідносин прайс-лист доповнює доведену митну вартість товару разом з іншими наданими документами та сам по собі не підтверджує та не спростовує митну вартість товару як такого.

Крім того, суд звертає увагу, що такі документи як каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 по справі №810/3667/15.

Судовим розглядом також встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару № UA 807000/2023/000623/2 від 06.11.2023 та № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023 за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо визначення митним органом у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2023/000623/2 від 06.11.2023 та № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023 як джерела інформації по товарам, наявну у митного органу цінову інформацію щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних декларацій, колегія суддів звертає увагу, що у постановах Верховного Суду від 17.01.2022 у справі №520/2000/19, від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21 викладено правові висновки, які передбачають, що при застосуванні резервного методу крім номера та дати митної декларації має бути зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Позиція Верховного Суду України при вирішенні спорів про коригування митної вартості товарів полягає у наступному: “посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні про коригування допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.».

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у спірних рішеннях відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, умови поставки та країну походження товару, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши обсяги партії товару, митна вартість якого товару (назва, характеристики) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

При цьому, оскільки відповідачем не надано жодних доводів та доказів стосовно подібності вказаних товарів, то зазначене свідчить про необґрунтованість вказаних доводів відповідача.

Водночас, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Враховуючи вищевикладене, зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2023/000623/2 від 06.11.2023 та № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023 вбачається, що останні не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що вони кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваними рішеннями про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2023/000623/2 від 06.11.2023 та № UA807000/2023/000673/2 від 05.12.2023, у зв'язку з чим останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі скаржником не висловлено заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції на користь позивача, а отже у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зменшення розміру понесених витрат на правову допомогу.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Що стосується заявленого позивачем клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.

Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Авто Тренд» та TOB «ЗМЗ ПС» було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 21/12-23 від 21.12.2023, який є в матеріалах справи. Відповідно до п.1.1. договору ТОВ «ЗМЗ ПС» взяло на себе зобов'язання по представництву інтересів позивача та надання йому правової допомоги в Харківському окружному адміністративному суді, Другому апеляційному адміністративному суді. Верховному Суді за позовом до Харківської митниці про визнання протиправним і скасування рішень про коригування митної вартості товарів. Пунктом 3.3. договору встановлена орієнтовна вартість з підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу, яка складає 3000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача надано до суду: акт виконаних робіт від 26.06.2025; платіжну інструкцію; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Так, 26.06.2025 між ТОВ «Авто Тренд» та ТОВ «ЗМЗ ПС» підписано акт прийому-передачі виконаних послуг. Вартість послуг з підготовки та подачі відзиву на апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/750/24 склала 3000,00 грн. і була оплачена позивачем 27.06.2025.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 р. по справі № 340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.

Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналізуючи зміст наданих позивачу послуг (складання відзиву на апеляційну скаргу), відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, час витрачений адвокатом, враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 по справі № 520/750/24 залишити без змін.

Стягнути з Харківської митниці (код ЄДРПОУ 44017626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тренд" (код ЄДРПОУ 38493680) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) 00 коп. .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов

Судді З.Г. Подобайло І.М. Ральченко

Попередній документ

128949305

Наступний документ

128949307

Інформація про рішення:

№ рішення:	128949306
№ справи:	520/750/24
Дата рішення:	18.07.2025
Дата публікації:	21.07.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (13.08.2025)
Дата надходження:	09.01.2024
Предмет позову:	визнання протиправним та скасування рішення.