Головуючий І інстанції: Н.І. Слободянюк
18 липня 2025 р. Справа № 440/4251/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2025, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/4251/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за № 163750028555 від 24 лютого 2025 року про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1994 року, з 01 листопада 2002 року по 02 червня 2020 року з урахуванням заробітної плати відповідно до довідок №362, №363 від 22 серпня 2018 року, виданих ПАТ Бурова компанія «БУКРОС» та довідки №635 від 16 грудня 2020 року, виданої ТОВ «КНГ- СЕРВІС», та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 10 травня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10 травня 2024 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі №440/9947/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву позивача від 10 травня 2024 року та прийнято рішення № 163750028555 від 24 лютого 2025 року про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі №440/9947/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №163750028555 від 24 лютого 2025 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди його роботи з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1994 року, з 01 листопада 2002 року по 02 червня 2020 року згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25 грудня 1987 року та довідок №361 від 22 серпня 2018 року та №12 від 13 квітня 2021 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення / перерахунок пенсії від 10 травня 2024 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи на території російської федерації згідно трудової книжки від 25.12.1987 серії НОМЕР_1 з 01.01.1992 по 31.12.1994 та з 01.11.2002 по 02.06.2020, оскільки з 19 червня 2023 року внаслідок виходу України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового та пільгового стажу зараховуються періоди роботи (служи) по 31 грудня 1991 року.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі №440/9947/24, яке набрало законної сили 12 лютого 2025 року /а.с. 15-17/, встановлено наступні обставини справи, які в силу положень частини четвертої статті 78 КАС України, не доказуються при розгляді цієї справи.
Так, 10 травня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Гадяч Полтавської області, як свідчать відомості паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 30 грудня 1996 року Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, у віці 55 років звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 163750028555 від 17 травня 2024 року /а.с. 14/ ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що: дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 10 травня 2024 року. Пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 55 років. Вік заявника 55 років. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 30 років. Страховий стаж особи становить 10 років 1 місяць 28 днів. Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 12 років 6 місяців. Пільговий стаж особи відсутній. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до загального стажу не зараховано: періоди роботи на території російської федерації з 01 січня 1992 року по 01 квітня 1995 року, з 01 квітня 1995 року по 25 березня 1999 року, з 26 березня 1999 року по 31 жовтня 2002 року, з 01 листопада 2002 року по 02 червня 2020 року у зв'язку із припиненням з 01 січня 2023 року росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. До пільгового стажу не зарахований період з 23 серпня 1990 року по 31 грудня 1994 року, оскільки пільгова довідка від 22 серпня 2018 року №361 видана ліквідатором, тому потребує перевірки. Після надходження результатів перевірки можливо буде повернутися до питання про призначення пенсії.
Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо його оскарження.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі №440/9947/24 позов ОСОБА_1 у справі №440/9947/24 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17 травня 2024 року №163750028555; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 10.05.2024 про призначення пенсії з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до його страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 25.03.1999, з 26.03.1999 по 31.10.2002, з 01.11.2002 по 02.06.2020 в РФ згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 25.12.1987; в решті вимог - позов залишено без задоволення.
Рішенням про відмову у призначенні пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі №440/9947/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 163750028555 від 24 лютого 2025 року /а.с. 18/ ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що: дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 10 травня 2024 року. Пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 55 років. Вік заявника 55 років. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 30 років. Страховий стаж особи становить 37 років 9 місяців. Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 12 років 6 місяців. Пільговий стаж особи становить 1 рік 4 місяці 5 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року №440/9947/24 повторно розглянуто заяву від 10 травня 2024 року і до страхового стажу зараховані періоди роботи з 01 січня 1992 року по 01 квітня 1995 року, з 01 квітня 1995 року по 25 березня 1999 року, з 26 березня 1999 року по 31 жовтня 2002 року, з 01 листопада 2002 року по 02 червня 2020 року в РФ згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 25 грудня 1987 року. За доданими документами до загального стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховані періоди з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1994 року, з 01 листопада 2002 року по 02 червня 2020 року, оскільки робота на території РФ. Прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі №440/9947/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 163750028555 від 24 лютого 2025 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі №440/9947/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 163750028555 від 24 лютого 2025 року прийнято не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, з урахуванням чого вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоди його роботи з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1994 року, з 01 листопада 2002 року по 02 червня 2020 року згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25 грудня 1987 року та довідок №361 від 22 серпня 2018 року та №12 від 13 квітня 2021 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення / перерахунок пенсії від 10 травня 2024 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1994 року, з 01 листопада 2002 року по 02 червня 2020 року з урахуванням заробітної плати відповідно до довідок №362, №363 від 22 серпня 2018 року, виданих ПАТ Бурова компанія «БУКРОС» та довідки №635 від 16 грудня 2020 року, виданої ТОВ «КНГ- СЕРВІС», та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 10 травня 2024 року, суд першої інстанції виходив з їх передчасності.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /надалі - Закон №1058-IV/.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 114 "Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників" Закону №1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з частиною другою цієї статті на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах .
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах .
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є: 1) зайнятість повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за результатами проведення атестації робочих місць; 2) досягнення 55 років; 3) наявність страхового стажу, а саме: не менше 30 років у чоловіків, у тому числі на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 12 років 6 місяців. При цьому за відсутності необхідного стажу роботи на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, але не менше половини такого стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються особам із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 №22-1, /надалі - Порядок №22-1 (у відповідній редакції) /, зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви /пункт 1.8 Порядку № 22-1/.
За змістом підпункту 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком (на пільгових умовах) додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах:
- довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана підприємством, установою, організацією відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1 - 6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
- документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Отже, до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах додаються документи відповідно до встановленого Переліку.
Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та поданих документів органом, що призначає пенсію, визначеним за принципом екстериторіальності, приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах). При цьому рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Матеріалами справи встановлено, що із заявою про призначення / перерахунок пенсії позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до органу пенсійного фонду 10 травня 2024 року, що не заперечується учасниками справи. Тобто станом на дату звернення із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах вік позивача становив 55 років, що визнається відповідачем в оскаржуваному рішенні.
З тексту оскаржуваного рішення слідує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, страховий стаж заявника становить 37 років 09 місяців, а пільговий стаж роботи за Списком №2 - 01 рік 04 місяці 05 днів, та за результатами розгляду документів, доданих до заяви:
1) до страхового стажу зараховано всі періоди;
2) до пільгового стажу не зараховано: періоди з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1994 року, з 01 листопада 2002 року по 02 червня 2020 року, оскільки робота на території РФ.
Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1994 року, з 01 листопада 2002 року по 02 червня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року /надалі - Порядок №637/, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пунктів 17 та 17-1 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.
У разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Пунктами 20-22 Порядку № 637 передбачені особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
Так, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Правила підтвердження стажу роботи визначені пунктами 23-27 Порядку № 637.
Так, згідно вказаних норм документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.
Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.
У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.
Якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
У тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
Отже, із аналізу наведених положень законодавства слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися або їх неможливо одержати внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних, а також у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричин
Також з аналізу наведених норм слідує, що ними передбачені особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників, які полягають у тому, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, затверджений Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах /надалі - Порядок №383/, який регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників 36-2003-п (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 1788-12.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками 36-2003-п, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2) /пункт 3 Порядку № 383/.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 442-92-п (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років /пункт 4 Порядку № 383/.
Зазначена постанова 442-92-п набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації /пункт 4-1 Порядку № 383/.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника /пункт 4-2 Порядку № 383/.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць 442-92-п, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками 36-2003-п, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку /пункт 4-3 Порядку № 383/.
Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку 442-92-п /пункт 4-4/.
Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць 442-92-п. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось /пункт 4-5 Порядку № 383/.
У разі непідтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене /пункт 4-6 Порядку № 383/.
У разі підтвердження за результатами атестації та висновку Державної експертизи умов праці права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списками № 1 чи № 2 36-2003-п працівникам окремих видів виробництв, робіт, професій чи посад, які мають виражену специфіку, до пільгового стажу зараховується період їх роботи на даному підприємстві, за який умови праці на відповідних робочих місцях не змінювалися і який визначений наказом по підприємству чи організації про затвердження результатів проведення цієї атестації /пункт 5 Порядку № 383/.
Працівникам спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками 36-2003-п, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи, відпрацьовані на цих підприємствах або в організаціях, за результатами атестації відповідних робочих місць /пункт 6 Порядку № 383/.
У разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
Цей же порядок застосовується при обчисленні пільгового стажу працівників, зазначених у пункті 6 цього Порядку 442-92-п /пункт 7 Порядку № 383/.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 1788-12 застосовуються "Список № 1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах" і "Список № 2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах", затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 № 1173 v1173400-56 (приклад у додатку 3) /пункт 8 Порядку № 383/.
Пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками 36-2003-п, призначаються:
1) за Списком № 2 36-2003-п, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1 36-2003-п, а інша в Списку № 2;
2) на загальних підставах, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку № 1 або Списку № 2 36-2003-п, а інша цими Списками не передбачена /пункт 9 Порядку № 383/.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 637-93-п.
Отже, із аналізу положень Порядку № 383 слідує, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у якій має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Відповідно до пунктів 1-2 та 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 /надалі Порядок №442, у відповідній редакції/, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Проаналізувавши відповідні норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а дійшла висновків, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25 грудня 1987 року /а.с. 98-102/:
- запис №9: 27 серпня 1990 року - прийнятий у вежомонтажний цех вежомонтажником-електромонтером 3 розряду (Полтавське управління бурових робіт - Робота в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі);
- записи №10-11: 01 липня 1993 року 01 січня 1995 року переведений вежомонтажником-електромонтером 4 розряду;
- запис №12: 01 квітня 1995 року - звільнений в порядку переведення в ЗАТ "Біком" ч.5 ст.29 КЗПП РФ;
- запис №18: 01 листопада 2002 року прийнятий по переведенню вежомонтажником-електромонтером 5 розряду у вежомонтажнуий цех (ТОВ "КНГ-Сервіс");
- запис №19: 01 серпня 2005 року переведений на посаду виробника робіт в електромонтажну бригаду того ж цеху;
- запис №20: - 02 червня 2020 року звільнений за пунктом 3 частини 1 статті 77 ТК РФ за власним бажанням (ТОВ "КНГ-Сервіс").
За змістом довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №361 від 22 серпня 2018 року, виданої ПАТ Бурова компанія «Букрос» /а.с. 19/, ОСОБА_1 працював повний робочий день в Полтавському управлінні бурових робіт, яке з 21 січня 1994 року перейменовано у Відкрите акціонерне товариство бурова компанія «Букрос» на підставі наказу Держкомнафтогазу України №21 від 21 січня 1994 року, відкрите акціонерне товариство бурова компанія «Букрос» з 01 червня 2016 року перейменовано в Публічне акціонерне товариство бурова компанія «Букрос» на підставі наказу № 4 від 31 травня 2016 року. З 23 серпня 1990 року - вишкомонтажник-електромонтер, наказ № 406 від 21 серпня 1990 року, по 31 грудня 1994 року, наказ про переведення в ТОО «Север» №115-к від 30 грудня 1994 року. Виконував роботи особливого характеру з шкідливими умовами праці (4 фактори першої ступені і один фактор другої ступені). Був зайнятий на роботах по монтажу електрообладнання бурових станків, роботах по ремонту та комплектуванню електрообладнання, займався монтажем та демонтажем, транспортуванням бурової установки, за професією: що передбачена Списком № 2, розділ ХІІ «Буріння, видобування та переробка нафти, газу, та газового конденсату, переробка вугілля та сланцю», підрозділ 1а, «Буріння», позиція 2130100а-11590, згідно Постанови Кабінету Міністрів № 162 від 11 березня 1994 року. За даний період відпрацьовано 04 роки 04 місяці 08 днів. Підстава для видачі: накази по особовому складу за 1990-1994 роки, особова картка П-2, особові рахунки по заробітній платі за 1990-1994 роки. Додаткові відомості: Атестація робочих місць вперше проводилась 21 липня 1994 року, наказ №230 від 21 липня 1994 року.
Вказана довідка підписана керуючим санацією ПАТ БУ «Букрос», тобто відповідною посадовою особою підприємства та засвідчено печаткою, як того вимагає норма пункту 23 Порядку №637.
Також за змістом довідки про уточнення особливого характеру робіт або умов праці, необхідних для призначення пенсії, №12 від 13 квітня 2021 року, виданої ТОВ «КНГ-Сервіс» /а.с. 30-31/, ОСОБА_1 був прийнятий у ТОВ «КНГ-СЕРВІС», зареєстрованому в Тюменській області Ханти-Мансійського автономного округу-Югри, та виконував роботу на території Ханти - Мансійського автономного округу, у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі вахтовим методом організації робіт. З 01 листопада 2002 року був прийнятий вишкомонтажником в цех вишкомонтажний вахтовим шляхом роботи (наказ прийому від 04 листопада 2002 року № 55к) і виконував роботу біля Тюменської області Ханти-Мансійского автономного округу біля прирівняної до районам Крайньої Півночі по 31 липня 2005 року. З 01 серпня 2005 року переведений вахтовим методом роботи виробником робіт в електромонтажну бригаду в цех вишкомонтажний (наказ про переведення від 01 серпня 2005 року № 56-к) та виконував роботу на території Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу в місцевості прирівняної до районів Крайньої Півночі по 02 червня 2020 року (наказ про звільнення від 02 червня 2020 року № 120 л/с). На виконанні робіт ОСОБА_1 був занятий повний робочий день; відпусткою без збереження заробітної плати, по догляду за дитиною, навчальною відпусткою не користувався; донорських днів немає; на курсах підвищення кваліфікації з відривом від виробництва не був; на військових зборах не був; до інших робіт не залучався, прогули, простої відсутні. Практично виконувана робота ОСОБА_1 відповідає тарифікаційній характеристиці, наведеній для цієї професії в ЕТКС. За період роботи норму річного балансу у режимі 11-годинного робочого часу виконував. Виконавці робіт мають право на дострокове призначення страхової пенсії відповідно до пункту 1 підпункту 2 статті 30 Федерального Закону від 28 грудня 2013 року № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» за Списком № 2, розділ XII «Буріння, видобуток та переробка нафти, газу та газового конденсату, переробка вугілля та сланцю». підрозділ 1 «Буріння» б, код професії 2130100б-24444 «Виробники робіт», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 «Про затвердження списків проваджень робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення».
Вказана довідка підписана генеральним директором ТОВ «КНГ-Сервіс», тобто відповідною посадовою особою підприємства та засвідчено печаткою, як того вимагає норма пункту 23 Порядку №637.
Суд враховує, що у відповідача відсутні зауваження до змісту та оформлення вказаних довідок. Крім того, відомості, які зазначені в таких довідках підтверджуються також доданими до неї документами щодо проведення атестації робочого місця /а.с. 20-29, 32-38/.
Також вказані довідки містять посилання на документи, на підставі яких вони складені, а також позивачем надано відповідачу копії таких документів, а тому відомості про періоди роботи, що внесені до довідок на підставі цих документів, можуть прийматися для підтвердження стажу роботи відповідно до пункту 24 Порядку № 637.
Стосовно доводу відповідача щодо незарахування спірних періодів до пільгового стажу роботи позивача, оскільки така робота була на території російської федерації, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно зі статтею 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно зі статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14 січня 1993 року, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Статтею 7 даної Угоди встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Отже, з аналізу наведеного вище слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; при призначенні пенсії за законодавством України враховується набутий стаж та заробіток (дохід), з якого сплачено відповідну суму страхового внеску.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29 листопада 2022 року "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Зазначена вище постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.
Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29 листопада 2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у врахуванні заробітної плати, отриманої на території іншої держави-учасниці, або стажу, набутого на території іншої держави-учасниці, при призначенні/перерахунку пенсії.
У постанові від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22 Верховний Суд зазначив, що не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії, припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів; надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором. Також відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
Таким чином, висновок відповідача про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії з урахуванням записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25 грудня 1987 року та довідок №361 від 22 серпня 2018 року та №12 від 13 квітня 2021 року у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу є хибним та відповідачем протиправно відмовлено позивачу у здійсненні такого призначення пенсії.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про відмову у призначенні пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року у справі №440/9947/24 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 163750028555 від 24 лютого 2025 року прийнято не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки, у спірних відносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області наразі не реалізувало своє повноваження щодо зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи, то належним способом захисту порушеного права є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 періоди його роботи з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1994 року, з 01 листопада 2002 року по 02 червня 2020 року згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 25 грудня 1987 року та довідок №361 від 22 серпня 2018 року та №12 від 13 квітня 2021 року та повторно розглянути заяву позивача про призначення / перерахунок пенсії від 10 травня 2024 року.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 по справі № 440/4251/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий