18 липня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1381/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, другий відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (другий відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 19.03.2025 №241670002242 щодо відмови здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області від 28.02.2025 №6 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області від 28.02.2025 №6 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із врахуванням проведених виплат.
Позов обґрунтовано тим, що пенсійний орган відмовило позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області від 28.02.2025 №6, яка була видана на виконання судового рішення. Позивач не погоджується з такими діями пенсійного органу, оскільки вважає, що має право на перерахунок довічного грошового утримання з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, що передбачено статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і який у 2024 році згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначений у розмірі 3028,00 грн.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність правових підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області від 28.02.2025 №6 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.03.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.04.2025 залучено до участі у справі №600/1381/25-а в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Другий відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що у 2024 році органам Пенсійного фонду України не повідомлялось про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям апеляційного суду. Крім цього, у 2024 році відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, і який з 01 січня 2024 року становить 2102,00 грн. Зазначені положення законодавства є чинними та не визнавались неконституційними. У зв'язку з цим, на думку пенсійного органу, розмір прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн. Вказуючи на відсутність підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання позивача, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Позивач є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №600/2693/24-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025, визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 19.06.2024 №6, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням абз.5 ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" в сумі 2102 гривень та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абз. 4 ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" в розмірі 3028 гривень.
На виконання вказаного вище рішення суду, яке набрало законної сили, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Чернівецькій 28.02.2025 видано довідку №6 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці станом на 01 січня 2024 року.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просив провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області від 28.022025 видано довідку №6.
Вказана заява за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 19.03.2025 №241670002242 позивачу відмовлено у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області від 28.02.2025 №6.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 19.03.2025 №241670002242, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті пору.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIІІ).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону №1402-VIII).
Згідно із частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Частиною третьою статті 4 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень (абз.4); для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні (абз.5).
Отже, окремими приписами закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Виходячи з наведених положень закону України про Державний бюджет, пенсійний орган у спірному рішенні наполягає на тому, що суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має бути визначена із урахуванням розміру прожиткового мінімуму 2102 грн.
Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові від 24.04.2025 по справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №280/1233/22 та 21.03.2024 у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці прямо залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому суд вважає, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду є релевантними до даної справи.
За вказаних обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, з 01.01.2024 для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме: 2102,00 грн.
Разом з тим, у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2025 видано довідку №6, суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 обчислена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн.
Суд зазначає, що вказана довідка видана на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №600/2693/24-а, яке базувалося на судовій практиці, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24.
Відтак, враховуючи зміну правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправним.
Аналогічні висновки у спірних правовідносинах також викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 600/5836/24-а, від 11.06.2025 у справі № 560/14301/24, від 28.05.2025 у справі № 240/15152/24.
Таким чином, беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи пенсійного органу свідчать про законність вчинених ним дій.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, другий відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3,м. Чернівці,58002, код ЄДРПОУ 40329345).
Другий відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вулиця Смілянська, 23, Черкаси, Черкаська область, 18000, код ЄДРПОУ 21366538).
Суддя В.О. Григораш