18 липня 2025 року м. Чернівці Справа № 600/4234/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “М ОЙЛ ТРЕЙД» до Державної митної служби України, другий відповідача Енергетична митниця, про визнання протиправними дії, визнання протиправною та скасування карки відмови.
Товариство з обмеженою відповідальністю “М ОЙЛ ТРЕЙД» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії Державної митної служби України щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою товариством з обмеженою відповідальністю “М ОЙЛ ТРЕЙД» митною декларацією типу ІМ ТФ № 24UA90315000140801 від 17.04.2024, згідно акту про взяття проб (зразків) товарів від 17.04.2024 № UA903150/2024/105;
визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903150/2024/000112 від 20.05.2024.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідність прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов'язки, умотивованого письмового рішення про взяття проб товарів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.
В той же час, письмове рішення керівника митного органу або особи, яка виконує його обов'язки, про взяття проб імпортованого позивачем товару відсутнє. Як наслідок, позивач вважає, що рішення, прийняте відповідачем за результатом дослідження таких проб товару, відібраних з порушенням чинного законодавства України, є протиправним та підлягає скасуванню.
За вказаною позовною заявою, ухвалою суду від 08.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суду витребувано з Державної митної служби України письмові докази по справі.
Державна митна служба України (далі - відповідач) подала до суду відзив, в якому заперечувала проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що позивачем у адміністративному позові не наведено доказів та фактів, що у свою чергу підтвердили б, що відбулось дійсне порушення його прав, свобод або законних інтересів Державною митною службою України.
Відповідач наголошував, що Державна митна служба України не приймала оскаржувані рішення та не порушувала права позивача. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позивач безпідставно звернувся до Державної митної служби України з відповідними вимогами у даній справі. Держмитслужба не є учасником спірних правовідносин, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 18.11.2024 залучено до участі у справі як другого відповідача - Енергетичну митницю. Цією ж ухвалою суду витребувано з Енергетичної митниці письмові докази по справі.
Енергетична митниця (далі - другий відповідач) подала до суду відзив, в якому просила в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. В обґрунтування заперечень другий відповідач зазначав, що 17.04.2024 до відділу митного оформлення “Ізмаїл» митного поста “Південний» Енергетичної митниці декларантом ТОВ “М ОЙЛ ТРЕЙД» подано електронну митну декларацію типу IM 40 ТФ, якій присвоєно номер 24UA903150001408U1.
Враховуючи специфіку задекларованого товару, на думку відповідача, відбір проб (зразків) товару є необхідною та єдиною формальністю, яка дозволить перевірити фактичний хімічний склад товару та задекларований склад товару.
Для отримання дозволу на відбір проб (зразків) товару за вказаною митною декларацією складено лист-звернення до заступника начальника Енергетичної митниці від 17.04.2024 щодо погодження уповноваження посадової особи відділу митного оформлення “Ізмаїл» митного поста “Південний» Енергетичної митниці.
На вказаному листі міститься резолюція заступника начальника Енергетичної митниці у вигляді резолюції: “Погоджено», дата та підпис.
З огляду на наведене, другий відповідач вважає, що процедура взяття проб (зразків) товару заявленого до митного оформлення відбулася з дотриманням чинного законодавства.
У відзиві другий відповідач також зазначав, що за результатами дослідження проби товару Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби склала висновок від 02.05.2024, згідно якого надана на дослідження проба товару не відповідає вимогам і нормам відповідного показника дизельного палива екологічного класу Євро 5.
Враховуючи наведене, другий відповідач вважає, що митницею дотримано вимоги Митного кодекс України щодо порядку відбирання проб (зразків) товару та порядку здійснення митного контролю, а посадові особи митниці діяли у відповідності з чинним законодавством України, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На виконання вимог ухвали суду від 18.11.2024 другий відповідач надав до суду витребувані докази.
Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав до суду відповідь на відзив, в якому виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених другим відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Другий відповідач подав до суду письмові заперечення, в яких виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх відхилення.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю “М ОЙЛ ТРЕЙД» (пр. Незалежності, 106, офіс 617, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 44707123) зареєстроване як юридична особа 29.10.2022. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
21.06.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю “М ОЙЛ ТРЕЙД» (покупець) та MARTIN ENERGY LTD (Болгарія, продавець) укладено контракт №2-ME- MOT, на умовах якого (продавець) продає, а позивач (покупець) купує у запитаних кількостях нафтопродукти (“товар»), якість та властивості яких відповідають сертифікату, виданому виробником; у кількості, цінах та строках, що визначаються положеннями цього Контракту та додаткових угод та/ або додатків до нього (а.с. 10-12).
На підставі вказаного контракту, а також додаткової угоди № 37 від 01.04.2024 до rонтракту №2-ME-MOT від 21.06.2023, позивачем придбано та ввезено на митну територію України товар: “Паливо дизельне з наднизьким вмістом сірки Diesel ULSDT 10 ppm EN590» в кількості 1563510 кг, що підтверджується інвойсом № 15/04/1 від 15.04.2024, сертифікатом якості LC-L-03- QUAL-27772 від 12.04.2024, сертифікатом якості № 4195/Р від 12.04.2024, сертифікатом кількості № 287 від 12.04.2024 та не заперечувалося учасниками справи (а.с. 13 - 14, 26, 27 на звороті, 28, 28 на звороті).
17.04.2024 до відділу митного оформлення “Ізмаїл» митного поста “Південний» Енергетичної митниці позивачем подано до митного контролю та митного оформлення електронну митну декларацію (далі - ЕМД) типу ІМ 40 ТФ, якій присвоєно номер 24UA903150001408U1 (а.с. 16).
Позивачем до митної декларації також додатково додано наступні документи, а саме: сертифікат відповідності DIN.00123-24 від 08.05.2024; сертифікат якості № 245 від 08.05.2024; сертифікат якості № 4195/Р від 12.04.2024; сертифікат якості № 550544 від 27.03.2024; сертифікат якості № LC-L-03 -QUAL-27772 від 12.04.2024; рахунок-проформа № 15/04/1 від 15.04.2024; рахунок-проформа № S2409347 від 13.04.2024; рахунок-фактура (інвойс) № 0000000174 від 17.04.2024; коносамент № 287 від 12.04.2024; вантажна відомість б/н від 12.04.2024; сертифікат про походження товару № 3897 від 15.04.2024; сертифікат про походження товару № А 1845965 від 28.03.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару № 1 від 03.04.2024; документ, шо містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини Platts від 12.04.2024; розрахунок ціни (калькуляція) № 24 від 24.04.2024; розрахунок ціни (калькуляція) № 15/0 від 15.04.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2-МЕ-МОТ від 21.06.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 37 від 01.04.2024; договір про надання послуг митного брокера № 103 від 04.10.2023; копія митної декларації країни відправлення № 24ROCT1970OD1943B1 від 13.04.2024.
Надання позивачем вказаних вище документів не заперечувалося відповідачем та другим відповідачем, а також підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903150/2024/000112 від 20.05.2024 (а.с. 125 - 126).
Згідно із заявленими у графі 31 ЕМД та товаросупровідних документів, позивачем подано до митного оформлення в митному режимі ІМ 40 ТФ (випуск у вільний обіг) наступний товар: “Паливо дизельне Diesel ULSDT 10 ppm EN590. Містить важкі нафтові фракції (на інші нафтопродукти) 39 об. % яких (включаючи втрати) переганяється при температурі 250 град. С. та 92 об. % переганяється при температурі 350 град. С. (фактично 95 об. % переганяється при температурі 358 град. С.). Масова частка сірки 8.5 мг./кг (0,0085 мас. %)». Країна походження TR.
В ЕМД позивачем відносно товару також зазначено наступні відомості: код УКТЗЕД 2710194300 (графа 33); митна вартість 1463445,3600 USD; 57913947,64 грн (графи 42,45); метод 1 за ціною контракту (графа 43).
За змістом відомостей, зазначених у сертифікаті якості OIL TERMINAL № 4195/Р від 12.04.2024 та сертифікаті якості PETCOM INSPECTION INDEPENDENT SURVEYOR S.R.L. LC-L-03-QUAL-27772 від 12.04.2024, товар має наступні показники фракційного складу:
переганяється при температурі 250 град. С. - 39 об. %;
переганяється при температурі 350 град. С. - 92 об. %;
переганяється при температурі 358 град. С. - 95 об. % (а.с. 27 на звороті, 28).
Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалося сторонами, що під час здійснення митного контролю та оформлення товару, було згенеровано митні формальності, зокрема: "взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД".
У відзиві другий відповідач стверджував, що для отримання дозволу на відбір проб (зразків) товару за вказаною митною декларацією складено лист-звернення до заступника начальника Енергетичної митниці від 17.04.2024 щодо погодження уповноваження посадової особи відділу митного оформлення “Ізмаїл» митного поста “Південний» Енергетичної митниці. На вказаному листі міститься резолюція заступника начальника Енергетичної митниці у вигляді резолюції: “Погоджено», дата та підпис. Однак, лист-звернення від 17.04.2024 другий відповідач до суду не надав, причини неможливості його подання до суду не повідомив, що згідно ч. 9 ст. 80 КАС України не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній доказами.
Водночас, в матеріалах справи міститься електронний лист відділу митного оформлення “Ізмаїл» митного поста “Південний» Енергетичної митниці від 17.04.2024 із змісту якого видно, що під час проведення митного контролю другим відповідачем прийнято рішення про відбір проб товару, про що надіслано електронний лист позивачу 17.04.2024, за змістом якого позивач зобов'язаний пред'явити товар, транспортні засоби для відбору зразків у зв'язку зі спрацюванням форм контролю АСУР: 905-3 (а.с. 29 на звороті).
17.04.2024 посадовою особою митниці в присутності уповноваженої особи декларанта (позивача) складено акт № UA903150/2024/105 про взяття проб (зразків) товарів. Згідно вказаного акту метою взяття проб (зразків) товарів є встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД (а.с. 107, 122).
Вказані зразки (проби) направлені другим відповідачем на адресу Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, що підтверджується запитом № 264 про проведення дослідження (аналізу, експертизи) від 22.04.2024 (а.с. 108).
02.05.2024 управлінням експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (далі - СЛЕД) складено висновок № 142000-3101-0297, згідно якого, за результатами лабораторних досліджень наданої проби, яка надійшла на дослідження у вигляді прозорої рідини світло-жовтого кольору, виявлено на основі неароматичних вуглеводнів, що містить інші добавки/домішки (у тому числі ароматичні вуглеводні).
Фракційний склад проби:
температура початку кипіння складає 166°C;
38 об. % проби (включаючи втрати (1 об. %)) переганяється при 250°С;
91 об. % проби (включаючи втрати (1 об. %)) переганяється при 350°С;
95 об. % проби (включаючи втрати (1 об. %)) переганяється при 363°С;
температура кінця кипіння складає 373°С.
Температура спалаху проби в закритому тиглі становить +59°C.
Густина досліджуваної проби за температури 15°С становить 828,0 кг/мі.
Результати, отримані в ході дослідження, наданої проби товару не суперечать інформації, зазначеній у гр. 31 МД від 17.04.2024 № 24UA903150001408U1, в частині “важкі дистиляти».
Визначена величина показника “фракційний склад: - 95% (об.) переганяється за температури наданої на дослідження проби товару не відповідає вимогам і нормам відповідного показника, наведеного у додатку 3 в “Технічному регламенті щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 (зі змінами).
На цей час у СЛЕД Держмитслужби визначення показника “вміст сірки» унеможливлюється через відсутність експертних можливостей.
Досліджувана проба товару використана в повному обсязі (а.с. 101-104).
На підставі висновку СЛЕД № 142000-3101-0297 від 02.05.2024, Енергетичною митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903150/2024/000112 від 20.05.2024 (а.с. 105-106).
Із змісту картки відмови видно, що причиною відмови у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією 24UA903150001408U1 від 17.04.2024 другим відповідачем зазначено, що митна декларація не може бути оформлена у зв'язку з тим, що згідно з п.12 Висновку СЛЕД № 142000-3101-0297 від 02.05.2024 визначена величина показника "фракційний склад - 95 відсотків об'ємних переганяється при температурі" наданої на дослідження проби товару не відповідає нормам відповідного показника для дизельного палива Євро 5, Євро 4, Євро 3, наведеного у додатку 3 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 (зі змінами). Порушено вимоги ч. 1 ст. 196, п. 8 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, ст. 11 Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності» від 15.01.2015 № 124-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 927 “Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив».
У картці відмови також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечать можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: завершення митного оформлення шляхом виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом України відповідно до заявленого митного режиму та подання митному органу відповідно до ч. 5 ст. 255 та ч. 1 ст. 261 Кодексу додаткової декларації, яка містить відомості про товари, якісні характеристики яких дозволяють переміщення на митну територію Україну. Дотримання вимог ч. 1 ст. 196, п. 8 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 927 “Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив».
Крім того, у картці відмови відповідачем роз'яснено позивачу право на оскарження вказаного рішення до митного органу вищого рівня або до суду (а.с. 105- 106).
Матеріалами справи підтверджується, що для завершення митного оформлення товару позивачем подано другому відповідачу додаткову декларацію № 24UA903150001983U9 від 20.05.2024 (а.с. 17).
Вважаючи дії відповідача щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою електронною митною декларацією, а також карту відмови протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Крім того, судом встановлено, що не погоджуючись із висновком СЛЕД від 02.05.2024 № 142000-3101-0297, 21.05.2024 позивач звернувся з листом до СЛЕД щодо повернення контрольної проби (а.с. 25).
За наслідками розгляду звернення, СЛЕД передала позивачу контрольні зразки (проби) товару, що підтверджується актом про повернення проб (зразків) товарів від 02.07.2024 № 7.17-31-01/04 (а.с. 40).
16.05.2024 позивачем укладено з Державним підприємством “Державна паливна компанія “МАСМА» (виконавець) договір з проведення робіт (надання послуг) із визначення якості нафтопродуктів № 41/ВЛ, на умовах якого позивач доручив, а виконавець, на умовах оплати, взяв на себе зобов'язання щодо надання наступних послуг: “Проведення лабораторних випробувань з визначення фізико-хімічних показників нафтопродуктів та наданням експертних послуг» (а.с. 34 на звороті - 36).
На виконання вимог договору № 41/ВЛ від 16.05.2024, позивач видав довіреність № 01/07-3 від 01.07.2024 провідному інженеру ДП “ДПК “МАСМА» з повноваженнями отримати зразок палива дизельного Diesel ULSD 10 ppm EN590 відібраний за актом про взяття проб (зразків) товарів від 17.04.2024 № UA903150/2024/105, для проведення його випробувань в акредитованій випробувальній лабораторії Державного підприємства “Державна паливна компанія “МАСМА» з метою його незалежної експертизи, ідентифікації та класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД (а.с. 36 на звороті).
На підставі зазначених документів, СЛЕД Держмитслужби передало проби (зразки) товару представнику ДП “ДПК “МАСМА» Таранченку В.В. для проведення незалежних експертних досліджень, що підтверджується актом про повернення проб (зразків) товарів № 7.17.-31-01/04 від 02.07.2024 (а.с. 40).
04.07.2024 позивач подав до ДП “ДПК “МАСМА» заявку на проведення випробувань повернутих проб, в якій просив провести випробування зразків продукції: паливо дизельне Diesel ULSD10 ppm EN590. Вказану заяву зареєстровано ДП “ДПК “МАСМА» 04.07.2024 за вх. № 04/07-1 (а.с. 15).
12.07.2024 ДП “ДПК “МАСМА» здійснило випробування наданих на випробування зразків: паливо дизельне Diesel ULSD10 ppm EN590 та видало протокол випробувань №344/П-24 від 12.07.2024, згідно якого, за визначеними показниками наданий зразок палива дизельного Diesel ULSD10 ppm EN590 відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 “Паливо дизельне ЄВРО. Технічні умови» та Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив для марки ДП-Л- Євро5 (а.с. 18 - 19).
На підставі проведених лабораторних досліджень ДП “ДПК “МАСМА» надано Експертний № 275 від 26.07.2024, в якому зроблено наступні висновки:
- паливо дизельне Diesel ULSD10 ppm EN590 є нафтопродуктом, який кваліфікується у товарній позиції за кодом УКТ ЗЕД 2710 19 43 00: Нафта або нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70 мас. % або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів; відпрацьовані нафтопродукти: нафта та нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), крім сирих; продукти, в іншому місці не зазначені, з вмістом 70 мас. % або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами продуктів, за винятком тих, що містять біодизель та відпрацьовані нафтопродукти: інші: важкі дистиляти: для інших цілей: із вмістом сірки не більш як 0,001 мас.%;
- проба (зразок) палива дизельного Diesel ULSD 10 ppm EN590, яка була відібрана для випробувань фізико-хімічних показників згідно з актом від 17.04.2024 №UA903150/2024/105, не може бути використана як арбітражна на підставі п. 4.2.9 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 за № 762/14029, внаслідок порушення вимог п. 8.2 ДСТУ 4488:2005 Нафта і нафтопродукти. Методи відбирання проб;
- сертифікат якості виробника від 12.04.2024 № 4195/Р з результатами випробувань фізико-хімічних показників палива дизельного Diesel ULSD 10 ppm EN590 є документом, що підтверджує відповідність нафтопродуктів вимогам Технічного регламенту, і є достатньою підставою введення в обіг палив, які ввозяться на митну територію України з держав - членів ЄС згідно п. 5 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927;
- порушення вимог ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019 Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій при складанні висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної Митної служби України №142000-3101-0297 від 02.04.2024, а саме п. 7.8.3.1 - відсутність даних про невизначеність вимірювань та їх вплив на відповідність нормованому значенню, та п. 7.8.6.2 щодо чіткого звітування стосовно заяви про відповідність, унеможливлюють застосування зазначеного вище висновка у якості документа про відповідність декларації про відповідність вимогам Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927 в розумінні визначень Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності" (а.с. 20-24).
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (далі - МК України, в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 24 ч. 1 ст. 4 МК України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (ч. 1 ст. 246 МК України).
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 248 МК України для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі здійснює:
1) отримання митних декларацій та їх реєстрацію;
2) визначення переліку митних формальностей, обов'язкових для виконання за митною декларацією, залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України та з урахуванням результатів аналізу ризиків;
3) визначення необхідності участі посадової особи митного органу у виконанні митних формальностей за митною декларацією;
4) призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією;
5) надання декларанту інформації про стан обробки митної декларації, перелік митних формальностей, визначених обов'язковими для виконання за такою декларацією, та посадову особу митного органу, призначену для їх виконання (у разі її призначення).
Частиною 4 ст. 248 МК України визначено, що у разі якщо автоматизованою системою митного оформлення або посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності участі у виконанні митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення посадової особи митного органу, такі митні формальності виконуються автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі.
Інформація про виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі в установленому порядку вноситься до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається декларанту або уповноваженій ним особі.
Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. (ч. 5 ст. 255 МК України)
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч. 6 ст. 257 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 320 МК України, форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; 2) автоматизованою системою управління ризиками.
Статтею 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до ст. 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Формато-логічниий контроль це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Контроль співставлення це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.
Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань митної справи.
Частинами 1, 2 ст. 318 МК України установлено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів, крім іншого шляхом:
1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;
2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян) (ч. 1 ст. 336 МК України).
Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Відповідно до ст. 362 МК України, аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
До об'єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб'єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.
Таким чином слідує, що необхідність перевірки документів та відомостей, які подаються декларантом під час митного оформлення товарів виникає, у тому числі, за результатами застосування митними органами системи управління ризиками.
Статтею 67 МК України визначено, що українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності наведений у ст. 68 МК України.
Ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ведення УКТ ЗЕД передбачає:
1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією;
2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД;
3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру;
4) забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів;
5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках;
6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування;
7) своєчасне ознайомлення суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД;
8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо (абз. 1 ч. 5 ст. 69 МК України).
Відповідно до Указу Президента України "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів" від 17.05.2002 № 466/2002 Україна приєдналась до вказаної системи.
Згідно п. "а" ст. 3 Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14.06.83, що є частиною національного законодавства України, кожна Договірна Сторона Конвенції зобов'язується, за виключенням випадків застосування положень (а) даного параграфу, що її митно-статистичні номенклатури будуть знаходиться відповідно до Гармонізованої системи з моменту набуття чинності даної Конвенції по відношенню до цієї Сторони. Тим самим вона зобов'язується по відношенню до своєї номенклатури митних тарифів і статистичної номенклатури: використовувати всі товарні позиції і субпозиції Гармонізованої системи, а також цифрові коди, що відносяться до них, без будь-яких доповнень або змін; застосовувати основні правила класифікації для тлумачення Гармонізованої системи, а також всі примітки до розділів, груп і субпозицій і не змінювати об'єм розділів, груп, товарних позицій і субпозицій Гармонізованої системи; дотримуватись порядку кодування, прийнятий в Гармонізованій системі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 428, затверджено Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - Порядок № 428).
За п. 3 Порядку № 428 УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).
Відповідно до п. 6, п. 12 Порядку № 428 пропозиції щодо внесення змін до УКТЗЕД у зв'язку із змінами, що вносяться Всесвітньою митною організацією до Гармонізованої системи, а також Європейським Союзом до Комбінованої номенклатури, надсилаються Держмитслужбою до Мінфіну для їх опрацювання та подання Мінекономіки з метою врахування під час підготовки пропозицій щодо внесення змін до Митного тарифу України.
Пояснення до УКТЗЕД розробляються та затверджуються Держмитслужбою з урахуванням змін, які вносяться Всесвітньою митною організацією до пояснень до Гармонізованої системи та Європейським Союзом до пояснень до Комбінованої номенклатури. У разі потреби Держмитслужба розробляє пояснення до кодів товарів, що деталізовані на національному рівні.
Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30.05.2012 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397 (далі - Порядок № 650, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно з п. 2 розділу І Порядку № 650:
- класифікація товару - визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України "Про Митний тариф України" (далі - Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД), з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику відповідно до вимог Митного кодексу України (далі - Кодекс), до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення;
- контроль правильності класифікації товарів - перевірка відповідності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення або після них.
Відповідно до п. п. 1, 2 розділу II Порядку № 650 посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:
- опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу;
- відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.
Пунктами 12, 14 розділу II Порядку № 650 передбачено, що у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі відомостей, які містяться у митній декларації, інших документах, поданих для митного оформлення, документів та відомостей, наданих разом із Запитом, посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у паперовій або електронній формі надсилає повідомлення декларанту або уповноваженій ним особі про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД. Строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.
У разі ненадання додаткових документів та/або відомостей посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій здійснює класифікацію товарів за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації.
Відповідно до п. 15 розділу II Порядку № 650 якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації).
Залучення спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення: необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації; складних випадків класифікації товарів, вирішення яких потребує проведення досліджень.
Згідно з п. 16 розділу II Порядку 650 взяття проб (зразків) товарів та операції із ними здійснюються відповідно до статей 356 та 357 Кодексу.
Частиною 1 ст. 356 МК України передбачено, що взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення, а також під час прийняття рішень щодо зобов'язуючої інформації з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 356 МК України взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Тобто, наведеними нормами МК України чітко регламентовано, що взяття зразків (проб) товарів, які знаходяться під митним оформленням, відбувається виключно на підставі відповідного вмотивованого письмового рішення.
Частиною 17 ст. 356 МК України передбачено, що про взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З аналізу вказаних норм у їх сукупності видно, що посадові особи митних органів обирають відповідні форми та обсяги митного контролю на підставі ідентифікованих ризиків відповідно до наявної інформації про результати автоматизованого контролю із застосування СУР. В рамках процедур митного контролю та митного оформлення може мати місце взяття проб (зразків) товарів з метою встановлення характеристик, наведених у ч. 1 ст. 356 МК України.
Ні МК України, а ні жодною іншою нормою законодавства не встановлено заборони для митного органу щодо взяття проб (зразків) товарів з метою встановлення декількох характеристик з тих, які визначені ч. 1 ст. 356 МК України.
При цьому, як видно зі змісту ч. 2 ст. 356 МК України, передумовою для взяття уповноваженими посадовими особами митного органу проб (зразків) товарів є наявність вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Взяття проб (зразків) товару може проводитись виключно на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього органу, яке має бути оформлено у вигляді окремого акта керівника митного органу або особи, яка виконує його обов'язки, а також бути вмотивованим і містити чітку вказівку на те, в якій формі (взяття проб (зразків) товару) та в якому обсязі має бути здійснено митний контроль та митне оформлення товару в конкретному випадку.
Верховний Суд вже неодноразово вирішував питання щодо форми передбаченого ч. 2 ст. 356 МК України рішення керівника митного органу або його заступника про відібрання проб (зразків) товару.
Так, зокрема, але не виключно у постановах від 28.07.2021 (справа № 815/3903/17), від 28.05.2020 (справа № 818/1205/16), від 14.08.2018 (справа № 818/3408/15), від 12.11.2020 (справа № 808/1697/15), від 29.07.2021 (справа № 160/11199/19), від 13.04.2021 (справа № 818/294/17), від 27.05.2021 (справа № 820/6482/16), від 25.02.2021 (справа № 815/1557/17) Верховний Суд виснував, що передбачене ч. 2 ст. 356 МК України письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу. За таких обставин, з урахуванням приписів статті 19 Конституції України, є підстави вважати, що владні управлінські функції під час прийняття рішення про визначення коду товару було здійснено у непередбачений законом спосіб.
Таку ж позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 25.03.2024 у справі № 260/585/22.
В контексті наведеного, суд зазначає, що згідно ст. 19 МК України митні органи приймають рішення: 1) за заявою підприємства; 2) під час виконання митних формальностей; 3) у справах про порушення митних правил; 4) під час розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність митних органів; 5) в інших випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.
Митні органи приймають рішення у встановленій цим Кодексом формі (письмово, усно або шляхом вчинення дій). Письмові рішення оформлюються в паперовій або електронній формі (ч. 1 - 2 ст. 19-1 МК України).
Пункт 12 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 (далі - Типова інструкція з діловодства, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначає, що вибір виду документа, призначеного для документування управлінської інформації (розпорядження, постанова, рішення, протокол тощо), зумовлюється правовим статусом установи, компетенцією посадової особи та порядком прийняття управлінського рішення (на підставі єдиноначальності або колегіальності).
Тобто, суд наголошує, що рішення це саме назва виду документу. Це підтверджується і п. 31 розділу Типової інструкції з діловодства, де зазначається: назва виду документа (наказ, рішення, доповідна записка тощо) зазначається на бланку та повинна відповідати назвам, передбаченим ДКУД.
Згідно п. 2 глави 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за № 736/27181 (далі - Правила організації діловодства, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) будь-який розпорядчий документ, за винятком спільного, оформлюють на бланку із зазначенням його конкретного виду (постанова, рішення, наказ, розпорядження).
Про це вказує і п. 4 глави 1 розділу ІІ Правил організації діловодства, де зазначено, що право на видання певного виду розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу, розпорядження) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється правовим статусом установи та порядком прийняття управлінських рішень (на підставі єдиноначальності або колегіальності).
Згідно п. 38 Типової інструкції з діловодства резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень у письмовій формі, що передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи, що викладена у вигляді напису на документі. Резолюція має такі обов'язкові складові: прізвище, власне ім'я виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата. Резолюція проставляється безпосередньо на документі нижче реквізиту "Адресат" паралельно до основного тексту. Якщо місця для резолюції недостатньо, її можна проставляти на вільному від тексту місці у верхній частині першої сторінки документа з лицьового боку, але не на полі документа, призначеному для підшивання.
Обов'язковому датуванню і підписанню підлягають усі службові відмітки на документах, пов'язані з їх проходженням та виконанням (резолюції, погодження, візи, відмітки про виконання документа і направлення його до справи) (п. 32 Типової інструкції з діловодства).
Відповідно до п. 165 Типової інструкції з діловодства, документи, розглянуті керівництвом установи, повертаються з відповідною резолюцією службі діловодства, яка здійснює передачу документів на виконання.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що резолюція (погодження) це не рішення, як вид розпорядчого документу, а службова відмітка, напис на документі, яким уповноважена особа доручає виконання документу конкретним виконавцям.
Як вже зазначалося вище та не заперечується сторонами у справі, згідно наявного в матеріалах справи переліку митних формальностей за митною декларацією типу ІМ 40 ТФ від 17.04.2024 № 24UA903150001408U1 на товар “Паливо дизельне Diesel ULSDT 10 ppm EN590», що постачається на митну територію України позивачем за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2710194300, Енергетичною митницею були встановлені наступні форми обов'язкового контролю: 905-3 СУР “Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.
Суд констатує, що в матеріалах цієї справи відсутнє вмотивоване рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товарів за митною декларацією типу ІМ 40 ТФ від 17.04.2024 № 24UA903150001408U1 на товар “Паливо дизельне Diesel ULSDT 10 ppm EN590», що постачається на митну територію України позивачем за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2710194300.
Своєю чергою, другий відповідач стверджує про наявність на листі-зверненні до заступника начальника Енергетичної митниці від 17.04.2024 щодо погодження уповноваження посадової особи відділу митного оформлення “Ізмаїл» митного поста “Південний» Енергетичної митниці на проведення відбору проб (зразків) товару, задекларованого за митною декларацією типу ІМ 40 ТФ від 17.04.2024 № 24UA903150001408U1 на товар “Паливо дизельне Diesel ULSDT 10 ppm EN590», що постачається на митну територію України позивачем за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2710194300, резолюції заступника начальника Енергетичної митниці: “Погоджено», дата та підпис.
Суд зазначає, що резолюція це не рішення, як вид розпорядчого документу, а службова відмітка, напис на документі, яким уповноважена особа доручає виконання документу конкретним виконавцям.
Суд наголошує, що вказаний лист-звернення із резолюцією містить лише вказівку на підставу проведення дослідження, передбачену МК України, та мету проведення дослідження встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, однак не містить у собі вказівки на мотиви здійснення відібрання проб (зразків) товару, тобто не містить судження інспектора про те з якими саме обставинами була пов'язана необхідність вжиття обраного виду митних формальностей.
За наведених обставин, суд відхиляє доводи другого відповідача щодо прийняття заступником начальника Енергетичної митниці письмового вмотивованого рішення щодо взяття проб (зразків) товару.
Крім того, суд звертає увагу, що застосування митними органами системи управління ризиками врегульовано Главою 52 (статті 361-363) МК України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення та реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за № 1021/27466.
Вказані положення МК України та Порядку № 684 не містять виключень щодо обов'язковості застосування положень ч. 2 ст. 356 МК України, якою визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідність прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов'язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.
Отже, митним органом не дотримано встановлених ч. 2 ст. 356 МК України вимог, оскільки не прийнято вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товарів.
Суд зауважує, що відсутність вмотивовано рішення керівника ставить під сумнів наявність необхідності застосування вказаного виду митних формальностей.
Суд також наголошує, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.
Таким чином, враховуючи зазначене вище в сукупності, суд вважає, що дії другого відповідача щодо відібрання проб товарів, які оформлені актом № UA903150/2024/105 від 17.04.2024 - є протиправними.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
За таких обставин, з огляду на встановлені судовим розглядом порушення суб'єктом владних повноважень процедури здійснення митного контролю, документи, здобуті за наслідками такої процедури, не відповідають критерію допустимості, не можуть бути взяті до уваги судом при вирішенні публічно-правового спору.
Отже, рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень за результатом дослідження таких проб товару, відібраних з порушенням чинного законодавства України, є протиправними.
Крім того, суд враховує, що відсутність саме вмотивованого рішення керівника митного органу або його заступника дає підстави для висновку про протиправність відібрання проб (зразків) товару та проведення експертного дослідження, висновок якого покладений другим відповідачем в основу ухваленого рішення, а саме: картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903150/2024/000112 від 20.05.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з п. п. 2, 4, 5 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірного рішення (картки відмови в прийнятті митної декларації) покладено на митний орган як на суб'єкта владних повноважень.
Натомість, другий відповідач не довів наявності законних підстав для відібрання проб (зразків) товару, а відтак і законності оскаржуваного рішення - картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903150/2024/000112 від 20.05.2024.
Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Отже, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Враховуючи, що підставою прийняття митним органом оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації № UA903150/2024/000112 від 20.05.2024 фактично слугував висновок експертизи СЛЕД Держмитслужби від 02.05.2024 №142000-3101-0297, суд вважає наявними підстави для визнання такої картки відмови протиправною та її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ст. 55 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час судового розгляду справи по суті другий відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій та рішень у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Решта доводів учасників справи, в тому числі зазначені другим відповідачем у заявах по суті, не спростовують висновків суду щодо протиправності дій другого відповідача щодо взяття проб товару та протиправності оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 6056,00 грн (а.с. 42).
Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 6056,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань другого відповідача, дії та рішення якого визнано судом протиправними.
Стосовно розподілу витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З аналізу наведених правових норм, суд приходить до висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16 та від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17.
Відповідно до змісту вимог про стягнення судових витрат, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати понесені на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 22.08.2024 № 239/24; ордер про надання правничої допомоги від 19.08.2025; платіжну інструкцію № 585 від 27.08.2024 про сплату правової допомоги у розмірі 30000,00 грн (а.с. 37 - 39, 40 на звороті, 41).
Таким чином, матеріали справи містять докази щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Згідно ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Приписами ч. 1 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 2, 3 ст. 30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Так, представник другого відповідача подав до суду клопотання, про зменшення суми витрат на правову допомогу, вказуючи на неспівмірність витрат правничої допомоги.
Як видно із матеріалів справи, відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України, дана справа є незначної складності, розглядалася без участі сторін у порядку письмового провадження.
Суд вважає, що у даному випадку витрати на надання правничої допомоги необхідно обраховувати, виходячи із реальної участі представника позивача в підготовці справи.
На переконання суду, визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Згідно розрахунку гонорару, наведеного в договорі про надання правничої допомоги № 239/24 від 22.08.2024, представником позивача до гонорару включено такі види правової допомоги, як підготовка до підготовчого судового засідання та розгляду справи по суті. Представництво інтересів клієнта в суді в одному підготовчому судовому засіданні та в одному судовому засіданні з розгляду справи по суті, всього на загальну суму 6000,00 грн.
Суд констатує, що дана справа не призначалася до розгляду з викликом сторін, відтак заявлений розмір витрат на правничу допомогу в наведеній частині є явно завищеним.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність справи, суд наголошує, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок другого відповідача у розмірі 24000,00 грн.
Оскільки позивачем не дотримано вимоги ст. ст. 134, 139 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Беручи до уваги складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, предмет спору та категорію (складність) справи, суд стягує на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 240000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань другого відповідача, дії та рішення якого визнано судом протиправними.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 134, 139, 241, 246 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою товариством з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» митною декларацією типу ІМ 40 ТФ № 24UA903150001408U1 від 17.04.2024, згідно акту про взяття проб (зразків) товарів від 17.04.2024 № UA903150/2024/105.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903150/2024/000112 від 20.05.2024.
4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці судові витрати (судовий збір) в сумі 6056,00 грн.
5. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці витрати на правничу допомогу в сумі 24000,00 грн.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «М ОЙЛ ТРЕЙД» (пр. Незалежності, будинок 106, офіс 617, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 44707123);
відповідач - Державна митна служба України (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, код ЄДРПОУ 43115953);
другий відповідач - Енергетична митниця (вул. Світлицького, 28А, м. Київ, код ЄДРПОУ 44029610).
Суддя В.К. Левицький