18 липня 2025 р. № 400/5889/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 р. з обмеженням максимального розміру пенсії.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 без обмеження максимального розміру пенсії; з 01.01.2025 та з 01.03.2025 без обмеження максимального розміру пенсії та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він є пенсіонером та йому призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі № 400/987/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2020, 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 року на підставі довідок від 05.12.2024 року № 9/1/16378, № 9/1/16379, № 9/1/16380, № 9/1/16381 відповідно. На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії. Однак, після проведення розрахунку, виплата пенсії здійснювалась в межах максимального розміру десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що призвело до чергового порушення прав позивача.
Ухвалою суду від 13.06.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
30.06.2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача, що оскільки перерахунок пенсії позивача здійснено з урахуванням вимог Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Також відповідач зазначає, що вимога про перерахунок пенсії без застосування Постанови КМУ № 1 від 03.01.2025 є передчасною. Крім того, звертає увагу на пропуск строку звернення до адміністративного суду. Просить в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 по справі № 400/987/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2020, 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023 року на підставі довідок від 05.12.2024 року № 9/1/16378, № 9/1/16379, № 9/1/16380, № 9/1/16381 відповідно.
На виконання вказаних рішень відповідачем здійснено перерахунок пенсії.
Позивач 14.05.2025 року звернувся до Головного управління ПФУ в Миколаївській області із заявою про виплату йому пенсії в повному обсязi без обмеження максимальним розміром.
Головне управління ПФУ в Миколаївській області листом від 27.05.2025 року повідомило позивача про те, що розмір його пенсійної виплати, визначений на виконання рішення, перевищує максимальний розмір.
Не погоджуючись з таким обмеженням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Отже, з 20.12.2016 стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяють стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 жовтня у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06.11.2018 року у справі № 522/3093/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, до військовослужбовців, осіб, пенсії яким призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», обмеження максимального розміру пенсії не застосовуються.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 року.
Щодо позовної вимоги про перерахунок та виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанови КМУ від 03.01.2025 № 1 суд зазначає таке.
Відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Стосовно посилання відповідача на пропуск встановленого ч.2 ст. 121 КАС України шестимісячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом суд вважає доводи відповідача помилковими.
Відповідно до ч.2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тобто, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №815/3522/17 та від 24.01.2019 у справі №338/879/17, від 27.05.2021 року по справі № 442/5891/17, від 31.05.2021 по справі 750/6708/17, від 18.08.2021 у справі № 592/10230/17, від12.12.2023 № 380/1907/23.
Таким чином, посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права і наявність підстав для залишення частини позивних вимог без розгляду, є необґрунтованими.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Суд також вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими ч. 2 ст. 9 КАС України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 р. з обмеженням максимального розміру пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 р., з 01.03.2024, з 01.03.2025 без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум
4. В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинандцять гривень 20 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко