справа №380/14645/25
з питань забезпечення позову
м. Львів
18 липня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової (навчальної) частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про забезпечення позову,-
17.07.2025 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просить суд:
- застосувати заходи забезпечення позову, а саме заборонити Військовій частині НОМЕР_3 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник заявника зазначає, що оскарження винесених відносно ОСОБА_1 наказів про призов на військову службу та зарахування його до особового складу військової частини не зупиняє їх дії. Проте, невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони командиру та уповноваженим посадовим особам Військової частини НОМЕР_3 , а також командирам та уповноваженим посадовим особам інших військових частин вчиняти дії щодо переміщення (направлення) позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання рішення суду у цій справі законної сили дійсно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем-2 будуть припинені, а в наступних військових частин будуть відсутні повноваження щодо виключення ОСОБА_1 зі особового складу іншої військової частини.
Невідворотний характер вказаних вище переміщень (направлень) ОСОБА_1 до інших військових частин підтверджується тим, що станом на дату звернення із позовом ОСОБА_1 перебуває у складі Військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.06.2025 №5454, де проходить службу (навчання). Строк перебування останнього у складі Військової частини НОМЕР_3 (навчальної) не може бути довшим ніж 10.08.2025 року, оскільки згідно п. 1 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» під час дії воєнного стану строк проходження навчання становить не більше трьох місяців, з яких не менше одного місяця здійснюється базова загальновійськова підготовка, до двох місяців - фахова підготовка. Отже, переведення позивача до іншої військової частини може істотно ускладнити виконання рішення суду.
Додатково звертає увагу, що позивач просить суд, серед іншого, зобов'язати військову НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини. При цьому, переведення позивача до іншої військової частини призведе як до необхідності зміни суб'єктного складу учасників справи, так і до припинення правовідносин між позивачем і відповідачем - відповідною військовою частиною.
Отже, виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, в якій позивач не проходитиме службу на момент набрання рішенням законної сили, не забезпечить ефективної реалізації прав позивача за наслідком прийнятого судом рішення, оскільки у зазначеної військової частини вже не буде повноважень на звільнення позивача з військової служби, а так само на виключення позивача зі списків особового складу іншої військової частини.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується таким.
Відповідно до положень ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому ч. 2 ст. 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 висновку, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
З урахуванням викладеного, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду. Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значних зусиль для відновлення прав позивача.
У заяві про забезпечення позову представник заявника просить заборонити Військовій частині НОМЕР_3 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішень та дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем (заявником) і відповідачем. Під предметом спору розуміється певна матеріально-правова вимога позивача (заявника) до відповідача, стосовно якої позивач (заявник) просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач (заявник) обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставою позову, з яким заявник звернувся до суду, є наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації в складі команди НОМЕР_3 » в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв'язку з мобілізацією та наказ командира Військової частини № НОМЕР_3 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_3 .
Тобто позивач фактично оскаржує незаконність призову на військову службу та зарахування до особового складу військової частини.
В якості способу захисту порушеного права у позовній заяві вказано про похідну вимогу: «Скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_3 ».
При цьому, в заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_3 , в особі її командира та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження військової служби до іншої військової частини - до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
При цьому припинення юридичної сили індивідуального акта, у тому числі і наказів, відбувається автоматично у разі задоволення позову після набрання законної сили рішенням суду.
Тобто, вчинення дій щодо направлення/переведення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини не вплине на можливість захисту прав позивача шляхом скасування вищезазначених спірних наказів. Таким чином, направлення/переведення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини ніяким чином не може додатково гарантувати, що рішення про скасування зазначених наказів, у разі задоволення позову, буде виконано, оскільки, як зазначалось, припинення юридичної сили рішень, наказів відбувається автоматично та не потребує додаткових дій.
Спосіб забезпечення позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов'язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяк не вплине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.
З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить заявник, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і триває, у точу числі, на момент розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що ч. 3 ст. 151 КАС України доповнено п. 10 згідно із Законом України «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» №2359-IX від 08.07.2022, відповідно до якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Як зазначено вище, представник позивача просить забезпечити позов шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо направлення/переведення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний заявником вид забезпечення позову, за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром військової частини в майбутньому, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, який є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, та не допускається відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, тому у задоволенні заяви потрібно відмовити повністю.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 77, 150, 151, 153-155, 243, 248, 256, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 від 17.07.2025 про забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу складено 18.07.2025.
Суддя Ю.С.Кондратюк