18 липня 2025 рокусправа № 380/20392/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні позивачу розрахунку розміру грошового забезпечення з 01.01.2020 до 30.06.2024, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024);
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення у період 01.01.2020 до 30.06.2024, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік (на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. 01.01.2024) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020 -2024 роки, грошової компенсації невикористаної щорічної основної відпустки при звільненні з військової служби, грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024) на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2024 роки, грошову компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки при звільненні з військової служби, грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразову грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. 01.01.2024 ) на відповідні тарифні коефіцієнти виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період проходження військової служби позивачу не в повному розмірі здійснено виплату грошового забезпечення. Так, нарахування грошового забезпечення та інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу у 2020 - 2024 роках здійснювалося шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, а саме - 1762,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позивач зазначає, що 30.07.2024 звернувся до відповідача із заявою, зокрема, про нарахування та виплату грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з адвокатським запитом до відповідача. Листом від 14.08.2024 відповідач відмовив у здійсненні запитуваного перерахунку, у зв'язку із відсутністю правових підстав.
На переконання позивача, така відмова відповідача порушує його право на належний розмір грошового забезпечення, а тому просить позов задовольнити повністю
Ухвалою від 04.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
15.10.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову у зв'язку із тим, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції Постанови № 103, розміри окладів визначаються шляхом множення фіксованого розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 на відповідні тарифні коефіцієнти. Примітки до Додатків 1 та 14 носять довідковий характер, не містять норм права, тому не можуть впливати на юридичну силу постанови. Зміна цього підходу постановою КМУ № 1038 від 28.10.2020 остаточно врегулювала спірне питання.
Скасування пункту 6 Постанови № 103 судом у справі № 826/6453/18 не створює підстав для перерахунку грошового забезпечення діючим військовослужбовцям, оскільки не поновлює дію попередніх норм. Покликаючись на п. 32 Правил № 870, відповідач відмічає, що скасування акта не відновлює попередній акт без окремого нормативного акту.
Щодо перерахунку грошового забезпечення позивача з 21.05.2023 до 30.06.2024, відповідач посилається на постанову КМУ № 481 від 12.05.2023, якою встановлено, що оклади обчислюються, виходячи з фіксованої суми - 1762 грн, що також виключає застосування змінних величин на кшталт поточного прожиткового мінімуму.
У частині вимог щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані відпустки та одноразової допомоги при звільненні, відповідач наводить докази, що такі виплати були здійснені відповідно до законодавства - на підставі наказу про виключення зі списків особового складу від 30.06.2024 № 164. Обчислення здійснювалося відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міноборони від 07.06.2018 № 260, який регламентує виплати з урахуванням чинних норм грошового забезпечення на момент звільнення.
Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення, відповідач наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України таке право є дискреційним для суду, а матеріали справи не містять доказів про ризики невиконання майбутнього рішення.
Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу в 1240 центрі забезпечення реалізації договорів по контролю над озброєннями, що перебував на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не заперечується сторонами.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2024 №164 полковник ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу 1240 центру забезпечення реалізації договорів по контролю над озброєннями та всіх видів забезпечення.
Із матеріалів справи слідує, що за період з 01.01.2020 до 30.06.2024 при нарахуванні позивачу грошового забезпечення за вказаний період відповідач використовував як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018. Вказана обставина відповідачем не заперечується та підтверджується доводами наведеними у відзиві на позовну заяву.
З метою здійснення перерахунку грошового забезпечення та інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу у 2020 - 2024 роках здійснювалося шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 Постанови № 704, позивач 30.07.2024 звернувся до відповідача із відповідною заявою
14.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 надав лист-відповідь № 1159/1/6436 на подану позивачем заяву, вказавши, окрім іншого, що у запитуваний період (2020-2024 р.р.), розмір посадового окладу, окладу за військовим званням визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 14 відповідно до норм чинного законодавства.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року при нарахуванні грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку доводам позивача про порушення його прав, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 9 Закону 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців. (далі - Постанова № 704)
За первинною редакцією пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з Приміткою 1 Додатку 1 до Постанова № 704 посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідно до Примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни, зокрема, до Постанови № 704.
Так, були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Додатками 1, 12, 13 і 14".
При цьому, суд зазначає, що зміни до Додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
За змістом ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Суд наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акту, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, що передбачені законом.
Відтак, оскільки зміни внесені Постановою № 103, зокрема, до п. 4 Постанови № 704 визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з 29.01.2020 знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте згідно пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, та висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а, від 10.01.2023 у справі № 120/8682/21-а, від 15.02.2023 у справі №120/6288/21-а, від 27.02.2023 у справі № 640/11131/21, від 22.03.2023 у справі №340/10333/21, від 27.03.2023 у справі №280/11480/21 та від 14.02.2024 у справі №380/19884/21.
Отже, під час розв'язання колізії між нормами п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
При цьому, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Таким чином, суд вважає, що відповідач, застосовуючи при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 30.01.2020 (а не з 01.01.2020, як помилкова вважає позивач) до 19.05.2023 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, діяв протиправно.
Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку та виплаті грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 30.01.2020 до 19.05.2023, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Разом з тим, Кабінет Міністрів України 12.05.2023 прийняв постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704", яка набрала чинності 20.05.2023 (далі - Постанова № 481).
Пунктом 1 Постанови № 481 визначено скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Також, пунктом 2 вказаної Постанови внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Викладення п. 4 Постанови № 704 у новій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023, а відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 до 30.06.2024.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначене свідчить, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, у зв'язку з тим, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення (докази реальної можливості ухиляння відповідача від виконання рішення суду у цій справі, тощо), суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом покладення на відповідача обов'язку подати звіт про його виконання.
Згідно із ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат суд не здійснює, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 КАС України,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо застосування з 30.01.2020 до 31.12.2020 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, за період з 30.01.2020 до 31.12.2020, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо застосування з 01.01.2021 до 31.12.2021 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, за період з 01.01.2021 до 31.12.2021, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо застосування з 01.01.2022 до 31.12.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо застосування з 01.01.2023 до 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, за період з 01.01.2023 до 19.05.2023, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна