17 липня 2025 рокусправа № 380/22602/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача в особі Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті щомісячної пенсії з 01.09.2013 по 01.04.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію з 01.09.2013 по 01.04.2024.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 60% грошового забезпечення. Констатує, що звернувся із заявою до відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст. 50 Закону №798-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови від 23.11.2010 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач повідомив, що з 01.09.2013 виплата додаткової пенсії припинена у зв'язку із закінченням терміну дії посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), а з 01.05.2024 встановлено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі заяви та посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Крім того стверджує, що відповідач не здійснив виплату заборгованості цієї доплати, яка утворилася за період з 01.09.2013 по 01.04.2024. Вважає, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті щомісячної додаткової пенсії є протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
04.12.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Констатує, що у зв'язку із закінченням терміну дії посвідчення особи, яка постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) від 14.06.2000 серії НОМЕР_1 та вкладки від 21.09.2010 №691692 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, з 01.09.2023 припинено виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Вказує, що на підставі заяви від 03.05.2024 та доданого посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 (категорія 1) від 13.11.2019 серія НОМЕР_2 (безстроково) з 01.05.2024 встановлено щомісячну додаткову пенсію в сумі 284,70 грн. Наголошує, що 01.09.2023 по 01.04.2024 ГУ ПФУ у Львівській області не мало правових підстав виплачувати щомісячну додаткову пенсію, оскільки позивач не вчиняв активних дій, а саме: не надав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право на пільги, зокрема на отримання цієї доплати. Крім того зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду. Тому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 21.03.2025 на підставі п. 13 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали 26.03.2025 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків. Водночас, виконуючи вимоги ухвали, позивач не зазначив поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 31.03.2025 продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою від 21.03.2025 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали 03.04.2025 позивач подав заяву про поновлення строку.
Ухвалою суду від 04.04.2025 поновлено строк звернення до суду та розгляд справи продовжено.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
За змістом розрахунку від 26.05.2000 за пенсійною справою №91-15640, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) від 14.06.2000 серія НОМЕР_1 та вкладки до нього № НОМЕР_3 (дійсна до 01.09.2013) позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, про що свідчить пенсійне посвідчення від 22.08.2013 серії НОМЕР_4 .
Відповідно до довідки МСЕК від 22.08.2013 серії 10 ААБ №158201 позивачу безтерміново встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У матеріалах справи наявне посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) від 02.10.2013 серія НОМЕР_5 та вкладка до цього посвідчення № НОМЕР_6 , що видане безтерміново.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 13.11.2019 Львівською обласною державною адміністрацією. Строк дії безстроково.
03.04.2024 позивач звернувся із заявою до відповідача щодо нарахування та виплати додаткової пенсії як особі з інвалідністю, учаснику ліквідації на Чорнобильській АЕС (1 категорія) за останні три роки.
Листом від 01.05.2024 №12114-10685/Л-52/1300-24 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило, що у зв'язку із закінченням терміну дії посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) від 14.06.2000 серії НОМЕР_1 та вкладки від 21.10.2010 № НОМЕР_7 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.09.2023 припинено виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Крім того зазначило, що на підставі доданого до заяви від 03.04.2024 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (категорія 1) від 13.11.2019 серії НОМЕР_2 (безстроково) з 01.05.2024 встановлено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в сумі 284,70 грн.
Вважаючи дії відповідача протиправними, тобто такими, що порушують його право на отримання додаткової пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, позивач пред'явив цей позов.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із відмовою у нарахуванні та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Тобто суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Приписами ч. 1 ст. 1-1 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) унормовано, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 11 Закону №2262-ХІІ умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і цим Законом.
Суд установив, що на момент виникнення спірних правовідносин позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796).
Метою та завданнями Закону № 796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Згідно з приписами ст. 65 Закону №796-ХІІ посвідчення є основним документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна позиція корелюється з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а, від 27.022018 у справі №344\9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/615/17, від 25.11.2019 у справ №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі 3404/5266/16-а (2-а/404/29/17).
Відповідно до п. 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого Кабінетом Міністрів України 20.01.1997 №51 (далі - порядок №51) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - 2013 рік) інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору « Перереєстровано» і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» і «Постраждалий від Чорнобильської катастрофи» (категорії 1, 2, З серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135 з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 р. не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року.
За змістом абз. 2 п. 10 порядку №51 видача посвідчень потерпілим від Чорнобильської катастрофи, провадиться обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Відповідно до п. 11 порядку №51 у разі втрати або псування посвідчення замість нього видається дублікат на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, а також особистої заяви (з поясненням обставин втрати або псування посвідчення і зазначенням його номера і дати видачі) та публікації в пресі повідомлення про визнання втраченого посвідчення недійсним.
Дублікат видається органом, який видав посвідчення, або органом, який видає такі посвідчення за новим місцем проживання громадянина, на підставі завірених в установленому порядку копій документів, зазначених у пункті 10 цього Порядку. Угорі у лівому кутку посвідчення ставиться штамп або робиться чорним чорнилом надпис: «Дублікат. Видано замість посвідчення серії ... № ...».
У разі відшукання втраченого посвідчення воно підлягає обов'язковому здаванню для знищення органові, яким видано його дублікат.
Крім того суд зауважує, що 11.07.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян», якою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян .
Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону №796-ХІІ в редакції, чинній з 01.01.2015, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відтак на час виникнення спірних правовідносин Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення порядку призначення додаткової пенсії, передбаченої Законом №796-ХІІ.
Зазначені положення Закону № 796-ХІІ неконституційними не визнавались.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - порядок № 1210).
За правилами пп. 1 п. 3 порядку №1210 щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1, зокрема з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні; особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні; особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні.
Суд установив, що позивач з 14.06.2000 дотепер має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченнями від 14.06.2000 серія НОМЕР_1 , від 02.10.2013 серії НОМЕР_5 , від 13.11.2019 серії НОМЕР_2 .
Посвідчення видані уповноваженим на те державним органом (Львівською ОДА), на якого покладався обов'язок перевірити підставність та достовірність поданих позивачем документів.
Відповідач здійснював нарахування та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю до 01.09.2023 та починаючи з 01.05.2024, що визнається сторонами.
За змістом розрахунку пенсії від 12.06.2024 вбачається, що позивачу виплачується підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи в розмірі 284,70 грн.
Крім того суд акцентує увагу, що посвідчення від 02.10.2013 серії НОМЕР_5 , яке безперечно є підставою для нарахування та продовження виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, наявне в матеріалах справи та відповідає встановленому зразку відповідно до порядку №51.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видане позивачу посвідчення визнане недійсним, а статус позивача скасований, а тому в цій справі відсутні підстави ставити під сумнів наданий позивачу статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, який є визначальною детермінантою для призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо повідомлення позивача про припинення виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та наявність вищезазначеного посвідчення, що підтверджує статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, та є підставою для виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, упродовж спірного періоду, зокрема з 02.10.2013 (дата видачі посвідчення серії НОМЕР_5 , а не з моменту припинення виплати, як стверджує позивач) до моменту поновлення виплати.
Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки наведене не позбавляє статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яким раніше встановлено такий статус і видано відповідні посвідчення.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у позивача виникли правові підстави для перерахунку та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону №796-XII.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Суд враховує, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За змістом позовних вимог позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної додаткової пенсії. Проте за своєю правовою природою протиправні дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи. Натомість протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19, від 04.07.2024 у справі № 990/61/24.
У контексті правовідносин, які склалися між сторонами спору, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не вчинив тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладеної на нього компетенції згідно з чинним законодавством, а тому настання для позивача негативних наслідків пов'язано саме з його бездіяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи поведінку відповідача, яка зумовила пред'явлення позивачем цього позову, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та порушує право позивача на перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. За таких обставин відмова відповідача у здійсненні нарахування та виплати цієї доплати є протиправною.
За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд виснував, що вимоги адміністративного позову є обґрунтованими та, виходячи з меж заявлених позовних вимог, підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 02.10.2013 до 01.04.2024 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до постанови №1210 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 02.10.2013 до 01.04.2024 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до постанови №1210.
Щодо позовної вимоги про винесення окремої ухвали щодо порушеного права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частиною 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ч. 2 ст. 249 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 249 КАС України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч.4 ст. 249 КАС України).
Окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.
Стаття 249 КАС України дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.
Суд вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для винесення окремої ухвали немає.
З викладеного вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду та здійснюється, якщо судом виявлено порушення закону та такі порушення є очевидно протиправними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постановлення окремої ухвали є правом суду при наявності очевидно протиправних дій відповідних осіб.
Водночас, позивач не навів конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії відповідача носять очевидний, систематичний протиправний характер та такі дії спрямовані навмисно на грубе порушення прав позивача. Більше того, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтування його доводів.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, а також враховуючи те, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, то суд вважає, що ця вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність поведінки щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 02.10.2013 до 01.04.2024 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 02.10.2013 до 01.04.2024 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_8 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна