17 липня 2025 року справа № 340/2002/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина) про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду зі заявою до військової частини про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування і виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, визначивши їх розмір, виходячи із розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року.
Водночас просить суд зобов'язати відповідача вчинити такі дії, виплативши додаткові кошти з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Також подав заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с.5-6).
Стверджує, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
28 березня 2025 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.21-22).
Зазначив, що розгляне питання про поновлення строку звернення до суду після отримання відзиву.
09 квітня 2025 року військова частина подала до суду відзив на позов (а.с.26-28).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам частини 6 статті 161 КАС України, в частині вимоги про виплату грошового забезпечення, право на яке виникло з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року з таких підстав.
Так, ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині до 01 серпня 2023 року (а.с.17-18).
Позов подано до суду 26 березня 2025 року (а.с.20).
Висновок про пропущення строку звернення до суду.
Так, за правовим висновком Верховного Суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 не поширюється строк звернення до суду стосовно розгляду вимог, право на які виникли до 19 липня 2022 року.
Стосовно розгляду позовних вимог, право на які виникло після 19 липня 2022 року, поширюється строк звернення до суду.
Спір стосується питань проходження публічної (військової) служби.
Отже, відноситься до компетенції адміністративного суду.
Приписами частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції станом на 19 липня 2022 року, яка чинна досі) встановлено, що зі заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, на день звернення до суду до правовідносин стосовно виплати коштів при звільненні поширюється строк звернення до суду.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Питання стосовно строку звернення до суду у справах щодо виплати заборгованості з грошового забезпечення військовослужбовців при звільненні зі служби досліджував Верховний Суд і зробив такий висновок (постанова від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22).
“ 38. Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
39. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
40. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
40.1. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
42. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.»
Суд погоджується з правовим висновком Верховного Суду стосовно 3 місячного строку звернення до суду.
Отже, у справах щодо стягнення грошового забезпечення строк звернення до суду бере відлік не раніше дня звільнення зі служби.
У військової частини може бути заборгованість перед військовослужбовцем за тривалі періоди перед звільненням зі служби, яку зобов'язана виплатити у день звільнення.
3-ох місячний строк звернення до суду після звільнення не зменшує періоду часу, заборгованість за який мала бути виплачена, а лише встановлює час, упродовж якого військовослужбовець має право звернутися до суду зі заявою про виплату усієї заборгованості за весь час служби.
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині до 01 серпня 2023 року (а.с.17-18).
Позов подано до суду 26 березня 2025 року (а.с.20).
Отже, пропущений строк звернення до суду щодо вимог позову про виплату грошового забезпечення, право на яке виникло з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с.5-6).
Однак, заява не містить поважності причин цього.
У наказі про звільнення зі служби чітко зазначено про кошти, які належать при звільненні.
Тому позивач міг чітко виявити ознаки порушеного права у день звільнення з військової служби.
З дня звільнення зі служби було достатньо часу звернутися до суду у встановлений законом строк.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що відкрив провадження у справі за позовною заявою, яка не відповідає вимогам частини 6 статті 161 КАС України, в частині вимоги про виплату грошового забезпечення, право на яке виникло з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Приписами пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Таким чином суд зобов'язаний надати позивачу строк для усунення недоліку позову.
Керуючись ст.161 і пунктом 7 частини 1 ст.240 КАС України, суд
Надати ОСОБА_1 строк у 10 днів з дня отримання ухвали суду для зазначення інших підстав пропуску строку звернення до суду в частині вимоги позову про виплату грошового забезпечення, право на яке виникло з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
Ухвала не може бути оскаржена.
Ухвала набирає законної сили після підписання суддею.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ