18 липня 2025 року м. Київ № 320/34858/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у вчиненні дій, спрямованих на повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна.
зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві області подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 34 746,20 грн (тридцять чотири тисячі сімсот сорок шість грн 20 коп.), сплаченого згідно з квитанцією № 50395569 від 24.07.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час купівлі нерухомого майна нею помилково сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна внаслідок чого вона звернулась до відповідача про повернення безпідставно сплачених коштів, однак пенсійний орган їй відмовив, чим порушив їх законні права та інтереси.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
24.07.2023 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Н.В. за реєстровим № 638.
Судом встановлено, що право власності на квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.08.2021, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 29.11.2021 № 287291835.
Також судом встановлено, що перед укладенням вказаного договору позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 34 746,20 грн, що становить 1 % від вартості купленої Квартири, що підтверджується Квитанцією від 24.07.2023 № 50395569.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути безпідставно сплачені кошти шляхом формування подання до органів казначейської служби про повернення помилково зарахованих до Державного бюджету збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання купівлі продажу нерухомого майна.
Довідкою від 23.08.2023 № 1188 виданою АТ Державний ощадний банк України підтверджується, що позивач правом на приватизацію житла не скористалась.
Листом від 25.08.2023 № 2600-0603-8/165467 пенсійний орган відмовив позивачам у такому повернені у зв'язку з відсутністю доказів про придбавання ним квартири вперше.
Вважаючи дану відмову протиправною позивачі звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97).
Відповідно до ст. 6 Закону № 400/97 Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів після дня опублікування цього Закону повинен прийняти рішення, спрямовані на виконання цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою № 1740 від 03.11.1998 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Порядок № 1740).
Законом України від 15.07.1999 № 967-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності 19.08.1999, ст. 1 Закону № 400/97, що визначає перелік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, доповнено п. 9 такого змісту: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Отже, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. В ст. 2 Закону № 400/97 зазначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом норми передбачені п. 15-1 Порядку № 1740.
Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Цей Порядок розроблений на виконання ст. 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі - Порядок № 787).
Відповідно до п. 5 глави I Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Згідно з п. 10 Порядку № 787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу України.
Пунктом 18 Порядку № 1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до ч. 7 ст. 45 БК України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна сплачується платника податку на бюджетні рахунки місцевих органів Державної казначейської служби України за місцезнаходженням майна за кодом бюджетної класифікації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 затверджені деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до цього переліку контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України.
23.09.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова № 866), відповідно до якої, серед іншого, доповнив Порядок № 1740, а саме: п. 15-2 пп. "в" і "г", відповідно до яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року); особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов."
Пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту: нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у пп. "в" і "г" п. 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Постанова № 866 набрала чинності 26.09.2020.
З наведених вище нормативних положень Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740 вбачається, що з 19.08.1999 фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування цим збором є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка збору становить 1 відсоток від вартості майна.
Законодавець встановив виняток з цього правила для громадян, які придбавають житло вперше, виключивши їх з переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд зауважує, що від часу набрання цією нормою чинності в 1999 році до 25.09.2020 включно механізм її реалізації громадянами, що придбавають житло вперше, не функціонував.
Так, ще 13.12.1999 Міністерство юстиції України та Пенсійний Фонд України з метою встановлення єдиної нотаріальної практики з питань застосування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 15.07.1999 № 967-XIV листом № 34-1712/1851 повідомили, що відповідно до Закону від сплати збору звільняються громадяни, які придбавають житло і перебувають у черзі на отримання житла або придбавають житло вперше. Для документального підтвердження пільг громадян щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування нотаріусом може бути прийнята довідка органу, який здійснює поліпшення житлових умов, що свідчить про перебування громадянина-покупця у черзі на поліпшення житлових умов. Поряд з цим на сьогоднішній день в Україні не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та, відповідно, органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставини первинного придбання житла. У зв'язку з цим, Пенсійний фонд України звернувся до Конституційного Суду України за офіційним тлумаченням норми п. 9 ст. 1 згаданого Закону в частині встановлення механізму звільнення громадян, що вперше придбавають житло, від сплати збору. Враховуючи наведене, тимчасово до вирішення зазначеного питання Конституційним Судом України нотаріус може прийняти в якості документа, що підтверджує вказану пільгу, довідку органу Пенсійного фонду України.
Голова правління Пенсійного фонду України в 1999 році звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 15.07.1999 № 967-XIV, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Необхідність в офіційному тлумаченні Голова правління Пенсійного фонду України обґрунтовував невизначеністю змісту зазначеного терміну, що практично унеможливлює застосування пільг, встановлених цим Законом, призводить до чисельних скарг громадян, які купують житло, знижує ефективність справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна та призводить до поглиблення критичної ситуації з виплатою пенсій".
Конституційний Суд України ухвалою від 23.03.2000 відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за поданням Голови правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування». Конституційний Суд України вказав, що порушене у поданні питання виходить за межі його компетенції та може бути вирішено лише шляхом внесення відповідної зміни до закону, оскільки суб'єкт подання фактично просив визнати шляхом офіційного тлумачення, що пільга щодо звільнення від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у разі придбання житла вперше встановлена тільки для "малозабезпечених громадян та молодих сімей, які за рахунок власних коштів знімають з держави тягар соціальних витрат та забезпечення цих категорій громадян житлом".
Суд дослідив проблему практичної реалізації п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97 громадянами, що вперше придбавають житло та з'ясував, що з 1999 до 25.09.2020 включно в Україні не існувало дієвої процедури підтвердження особою, що не повинна сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна, факту придбання житла вперше.
Порядок № 1740 визначив, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. При цьому Порядок № 1740 не визначав, хто та у який спосіб може прийняти рішення про те, що фізична особа придбаває майно вперше та, відповідно, не є платником збору з цієї операції.
Адміністративна практика підтвердження факту придбання громадянами житла вперше органами Пенсійного фонду України відсутня. Тому громадяни, які придбавали житло вперше, були змушені спочатку сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, щоб уникнути відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії. А вже після нотаріального посвідчення договору звертатися про повернення витрачених на сплату збору коштів як помилково сплачених. Територіальні органи Пенсійного фонду України, що контролюють сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, послідовно відмовляли громадянам у поверненні коштів, посилаючись на відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно. Фактично єдиним дієвим способом повернути сплачений збір було звернення до суду з позовом, а оформити договір купівлі-продажу без сплати збору було неможливо.
Ситуація змінилася 26.09.2020, коли набрала чинності Постанова № 866, відповідно до якої затверджено зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а саме п. 15-2 доповнено підпунктами "в" і "г", відповідно до яких: особа придбаває житло вперше, що підтверджується: заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло; даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року); особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.".
Пункт 15-3 Порядку № 1740 з 26.09.2020 доповнено новим абзацом, відповідно до якого нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у пп."в" і "г" п. 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, починаючи з 26.09.2020 шляхом внесення змін до Порядку № 1740 держава створила механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше (та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого житла), може не сплачувати збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу такого житла.
Для цього фізична особа подає нотаріусу: заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи перелічених документів нотаріус на підставі абзацу 4 п. 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то така особа вправі скористатися таким самим порядком вже після посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу житла, подавши територіальному органу Пенсійного фонду України визначені пп. "в" п. 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на викладене, твердження позивача, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу є обов'язковою сплата збору на обов'язкове пенсійне страхування та відсутній механізм, суд вважає необґрунтованими.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів. Позивач вважає, що сплачений ним збір при укладенні договору купівлі-продажу підлягає поверненню, оскільки ним вперше придбавалась квартира.
Оцінюючи аргументи відповідача на обґрунтування відмови сформувати подання про повернення коштів з бюджету, суд керується такими мотивами.
Позивач сплатив збір на рахунки державного бюджету на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі продажу нерухомого майна. Як вже зазначав суд, аналізуючи положення ч. 7 ст. 45 БК України та Постанову № 106, контроль за справлянням надходжень за цим кодом бюджетної класифікації закріплено за органами Пенсійного фонду України. Отже, на підставі норм Порядку № 787 саме органи Пенсійного фонду України мають повноваження та повинні (зобов'язані) вирішувати питання про повернення помилково сплачених коштів шляхом формування подання до місцевого органу Державної казначейської служби України (якщо звернення про помилковість сплати коштів обґрунтоване та документально підтверджене) або відмови сформувати таке подання (якщо звернення необґрунтоване та документально не підтверджене).
Проте, позивачем не надано ні відповідачу, а ні суду в підтвердження того, що він придбавав житло вперше, а саме: заяви про набуття житла у власність вперше, відомостей про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, як то передбачено порядком.
За таких обставин суд не може вважати, що позивач придбав житло вперше.
Отже, станом на дату виникнення спірних правовідносин у даній справі Уряд встановив процедуру встановлення факту придбання особою нерухомого майна вперше.
Проте, позивачем не доведено дотримання ним вказаної процедури на стадії звернення до пенсійного органу про повернення помилково сплаченого збору.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вищевказаних посилань позивача.
При цьому, позивач не позбавлений права повторно звернутися до пенсійного органу із відповідною заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з документами, передбаченими п. 15-2 Порядку № 1740.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.