18 липня 2025 року м. Київ № 320/14137/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області та просить суд:
визнати протиправним Рішення від 07.09.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке полягає у відмові в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» у зв?язку з не зарахуванням стажу роботи за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України;
зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до стажу всі періоди трудової діяльності за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», однак йому було відмовлено з підстав відсутності пільгового стажу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
31.08.2023 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці, позивач працював у різних підприємствах на посадах тракториста у періоди 30.11.1997-16.02.2000, 16.02.2000-01.10.2003, 29.10.2003-19.12.2006, 21.03.2007-27.11.2008, 04.05.2009-30.11.2015, 12.04.2016-12.12.2017, 02.04.2018-30.11.2020, 01.05.2021-01.09.2022.
Періоди з 29.10.2003-19.12.2006, 21.03.2007-27.11.2008, 04.05.2009-30.11.2015, 12.04.2016-12.12.2017, 02.04.2018-30.11.2020, 01.052021-01.09.2022 підтверджуються відповідно до довідки № 24 від 21.09.2022.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 07.09.2022 № 1041550004796 позивачу відмовлено у призначені пенсії з огляду на відсутність пільгового стажу.
Не погоджуючись із рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058), в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1995 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тотожні норми містить і Закон № 1058.
Так, згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Позивач стверджував про те, що його стаж на роботах за Списком № 2 становить 23 роки. Такими роботами позивач вважає свій стаж на посаді тракториста-машиніста, здійснюваного у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.
Відповідно до ст. 114 Закону № 1058 Кабінет Міністрів України постановою від 24.06.2016 № 461 затвердив Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до переліку робіт, що містить Список № 2, роботи на посадах трактористів-машиністів, що безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, до даного списку не включено, а тому посилання позивача на наявність підстав для призначення йому пенсії за п. «б» ст. 13 Закону № 1788 та п. 2 ч. 2 статті 114 Закону № 1058 є необґрунтованими.
Саме з цих підстав суд не приймає і посилання позивача на рішення Верховного Суду у зразковій справі від 21.04.2021 № 360/3611/20, оскільки позивач не набув стажу за Списком № 2.
Однак, регулювання питання призначення пенсії на пільгових умовах за наявності стажу на посаді тракториста-машиніста, що безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, передбачає п. в ст. 13 Закону № 1788 та п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.
Так, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Статтею 13 Закону № 1788 на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Зі змісту наведених норм слідує, що умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з підстави, визначеної п. 3 ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 є:
виконання робіт на посаді тракториста-машиніста;
безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства;
досягнення відповідного віку - 55 років;
наявність необхідного стажу - не менше 20 років на зазначеній роботі.
Як встановлено судом, позивачу виповнилось 55 років 19.04.2022, що підтверджено копією його паспорта, та 21.09.2022 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Судом встановлено, що заява від 21.09.2022 не містить посилання позивача на те, що він має право та просить призначити йому пенсію п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 (Список № 2), а тому в оскаржуваному рішенні оцінка з цього приводу відсутня.
Відповідно до розрахунку стажу позивача для визначення права на пенсію за віком згідно Закону № 1058 до страхового стажу позивача враховано стаж його роботи - 34 роки 01 місяць 21 день, а до пільгового стажу - 15 років 08 місяців 27 днів, а саме періоди роботи трактористом-машиністом.
Таким чином, на момент досягнення позивачем віку 55 років, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 позивач мав понад 30 років страхового стажу.
Однак до пільгового страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 29.10.2003 по 31.12.2004 через відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу в державному Реєстрі застрахованих осіб, в зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку про відсутність необхідного пільгового стажу в 20 років.
Надаючи оцінку підставам неврахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи у колгоспі трактористом, суд виходить з наступного.
У трудовій книжці є запис про прийняття його трактористом у період з 29.10.2003 по 31.12.2004.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених п. пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Положеннями ст. 20 Закону № 1058 визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у п. 1, 2, 4 ст. 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного)рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Водночас, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі (постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а та ін.)
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію. Особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
Отже зазначений період слід враховувати при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії.
Попри те, позивач при формулюванні позовних вимог не посилається на протиправне неврахування періодів роботи з 29.10.2003 по 31.12.2004 до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону № 1058, а натомість основним мотивом протиправності рішення є посилання на наявність підстав для призначення пенсії за Списком № 2, чому дана оцінка вище у цьому рішенні суду.
Отже підсумовуючи наведене, суд звертає увагу на невірному обраному способі захисту позивачем свої прав, а тому у відповідача були відсутні підстави для призначення пенсії на пільгових умовах за п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, оскільки позивач просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону № 1058 за Списком № 2.
З огляду на викладене, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позову.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що у у задоволенні адміністративного позову слід відмовити..
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.