17 липня 2025 року справа №640/30008/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням зави від 30.10.2021 про зменшення розміру позовних вимог (вх. від 01.11.2021), просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не розгляді клопотання, зареєстрованого 21.04.2021 за вх. № Т-687, у місячний строк;
- скасувати рішення Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 02.06.2021 № 9/13;
- зобов'язати Гатненську сільську раду Фастівського району Київської області на наступній сесії після набрання законної сили рішення суду прийняти рішення щодо надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для (02.01) будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,095 га, яка розташована по АДРЕСА_1 і межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222481600:02:007:0267 та 3222481601:02:007:0040, із земель комунальної власності Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області в адміністративно-територіальних межах с. Гатне Фастівського р-ну Київської обл., у порядку безоплатної приватизації, на підставі надісланого клопотання (та доданих до нього графічних матеріалів і інших документів), зареєстрованого Гатненською сільською радою Фастівського району Київської області 21.04.2021 за вхідним № Т-687.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно поданого клопотання у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка перебуває у власності третьої особи.
Вказує, що докази підтвердження права користування зазначеної земельної ділянки третьої особи відповідачем не надано.
Зазначає, що Земельним кодексом України (далі - ЗК України) передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Стверджує, що відповідач не навів жодних передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та не надав доказів на обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення.
Також позивач вказує, що його клопотання зареєстровано відповідачем 21.04.2021 за вх. № Т-687, проте рішення № 9/13 відповідачем прийнято лише 02.06.2021. Тобто відповідач не розглянув клопотання позивача у місячний строк, що є порушенням вимог статті 118 Земельного кодексу України. Рішення оприлюднено на веб-сайті відповідача, у друкованому вигляді позивачу не надсилалось.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
05.01.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 05.01.2024 справа розподілена судді Горобцовій Я. В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 справу прийнято до свого провадження суддею Горобцовою Я. В. та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив. Зазначає, що під час розгляду клопотання позивача було встановлено, що земельна ділянка, яку просив відвести у власність позивач, перебуває у приватній власності громадянина ОСОБА_2 .
Так, за наявною інформацією в Гатненській сільській раді бажана земельна ділянка зазначена у клопотанні позивача передана у власність гр. ОСОБА_2 загальною площею 0,1200 га. для будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 , згідно рішення Гатненської сільської ради 12 сесії 22 скликання від 30.11.1996.
Крім того, відповідач стверджує, що вирішення питання про надання земельної ділянки є виключним правом ради, рішення ради, за приписами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» приймається на її пленарному засіданні.
Позивачем надано відповідь на відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 (позивач) є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 виданим 02.03.1999 Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.10.2015 виданим ГУМВС України в Запорізькій області позивач має статус учасника бойових дій.
19.04.2021 позивачем відповідно до вимог статей 118, 121 ЗК України підготовлено та надіслано до Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для (02.01) будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,095 га, яка розташована по АДРЕСА_1 і межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222481600:02:007:0267 та 3222481601:02:007:0040, із земель комунальної власності Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області в адміністративно-територіальних межах с. Гатне Фастівського р-ну Київської обл., у порядку безоплатної приватизації.
До вказаного клопотання позивачем будо додано:
- графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки на 2 арк.;
- засвідчену копію посвідчення учасника бойових дій;
- засвідчену копію паспорту громадянина України;
- власне засвідчення, що позивач не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням (зазначено у тексті клопотання окремим абзацом);
надання дозволу на обробку та використання своїх персональних даних (зазначено у тексті клопотання окремим абзацом).
Вказане клопотання позивача зареєстровано відповідачем 21.04.2021 за вх. № Т-687.
Рішенням Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області № 9/13 від 02.06.2021 відмовлено громадянину України ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,0950 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_2 .
Рішення обґрунтовано тим, що земельна ділянка, заявлена на графічних матеріалах заявника, знаходиться у користуванні третіх осіб, а тому на думку органу місцевого самоврядування клопотання суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України, у частині не додання до нього згоди землекористувача.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Приписами підпунктів "а", "б" частини першої статті ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Так, згідно пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Статтею 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у відповідних розмірах в залежності від місця розташування земельної ділянки.
Відповідно частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації заяви Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Також, згідно приписів частини п'ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Водночас, з аналізу приписів частини шостої статті 118 ЗК України вбачається, що у разі перебування бажаної для заявника ділянки у власності чи користуванні третіх осіб, до клопотання додається погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), адже безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для (02.01) будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,095 га, яка розташована по АДРЕСА_1 і межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222481600:02:007:0267 та 3222481601:02:007:0040, із земель комунальної власності Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області в адміністративно-територіальних межах с. Гатне Фастівського р-ну Київської обл., у порядку безоплатної приватизації.
До вказаного клопотання позивачем будо додано: графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки на 2 арк.; засвідчену копію посвідчення учасника бойових дій; засвідчену копію паспорту громадянина України.
Відповідач рішенням № 9/13 від 02.06.2021 відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що земельна ділянка, заявлена на графічних матеріалах заявника (позивача), знаходиться у користуванні третіх осіб.
Однак оскаржуване рішення відповідача № 9/13 від 02.06.2021 не містить посилання на докази, які підтверджують, що заявлена на графічних матеріалах позивача земельна ділянка знаходиться у користуванні третіх осіб.
Ухвалою від 05.11.2021 суд витребував від відповідача, у тому числі, засвідчені копії всіх наявних у відповідача документів і матеріалів, які були ним враховані при прийнятті вказаного рішення (зокрема, доказів того, що запитувана позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб).
На виконання вказаної ухвали суду в якості підтвердження перебування у власності іншої особи земельної ділянки про яку просить позивач відповідачем було подано лише по господарську книгу.
Проте суд зазначає, що погосподарська книга не є доказом, що земельна ділянка дійсно перебуває у користуванні чи власності іншої особи. У цьому статистичному документі вказано, що якась ділянка по АДРЕСА_1 перебуває у володінні громадянина ОСОБА_3 .
Також у погосподарській книзі не вказано інформацію про межі земельної ділянки, місце розташування, конфігурацію, координати для її належної ідентифікації на місцевості (в натурі) та підтвердження того, що саме позначена позивачем на графічному матеріалі ділянка дійсно перебуває у власності третьої особи.
Отже по господарська книга не є доказом, що заявлена позивачем на графічних матеріалах земельна ділянка знаходиться у користуванні третіх осіб.
Таким чином, в порушення вимог ухвали суду відповідач не надав докази перебування у користуванні інших осіб запитуваної позивачем земельної ділянки, як підстави для відмови, зазначеної в оспорюваному рішенні.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Водночас, в силу приписів статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Керуючись статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» державній реєстрації, зокрема, підлягають: право власності чи право користування земельною ділянкою.
Згідно частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до статті 22 ЗК України від 18.12.1990, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990).
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували, що на бажану для позивача земельну ділянку видані правовстановлюючі документи, які б підтверджували її перебування у власності чи користуванні іншої особи.
При цьому, за відсутності визначених законом доказів, які б підтверджували факт перебування земельної ділянки у власності чи користуванні інших осіб, доводи відповідача про необхідність згоди таких осіб на вилучення земельної ділянки не є обґрунтованими.
З огляду на вищезазначене, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою є протиправною, а відтак рішення Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області № 9/13 від 02.06.2021 про відмову громадянину України ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,0950 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі № 826/8803/15, від 21.06.2018 у справі №274/1717/17, від 14.08.2018 у справі №820/5134/17, від 17.10.2019 у справі №826/521/16, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Відповідно до п. «а» та «д» частини першої статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; д) організація землеустрою.
Згідно п. «а» частини першої статті 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Статтею 35 вказаного Закону передбачено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Тобто, із урахуванням обставин цієї справи, передумовою для зобов'язання відповідача надати бажаний для позивача дозвіл, є встановлення того, що земельна ділянка вказана у його клопотанні є вільною.
Умовою реалізації судом повноваження про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача є встановлення того, що для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.
Із урахуванням встановлених при розгляді цієї справи обставин, суд доходить висновку, що при вирішенні ініційованого позивачем земельного питання, відповідач - орган який вправі розпоряджатися землею та зобов'язаний вести її облік, інвентаризацію, достовірно встановлювати місце розташування та правовий режим земельних ділянок, вказаних нормативних приписів не дотримався.
Це проявилося у тому, що відмовивши позивачу у задоволенні клопотання та наданні бажаного дозволу, Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області, маючи на це повноваження, достеменно, повно та об'єктивно не встановила правового режиму земельної ділянки щодо якої звернувся позивач, не дослідивши дійсного правового режиму цієї землі.
Такі недоліки у реалізації суб'єктом владних повноважень своїх повноважень, крім того що характеризують оскаржене рішення як неправомірне, позбавляють суд можливості перевірити факт дотримання позивачем усіх умов, що є необхідними для надання йому бажаного дозволу.
Тому порушені права позивача підлягають захисту у спосіб шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача.
Для виправлення раніше допущених недоліків Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області повинна повно, об'єктивно та достовірно встановити правовий режим бажаної для позивача земельної ділянки, використовуючи при цьому належні, допустимі правовстановлюючі документи і лише із їх урахуванням ґрунтувати власний висновок про наявність чи відсутність прав інших осіб на земельну ділянку щодо якої звернувся позивач.
Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для (02.01) будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,095 га, яка розташована по АДРЕСА_1 і межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222481600:02:007:0267 та 3222481601:02:007:0040, із земель комунальної власності Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області в адміністративно-територіальних межах с. Гатне Фастівського р-ну Київської обл., у порядку безоплатної приватизації - із урахуванням висновків суду, зроблених у цьому рішенні.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не розгляді у місячний строк клопотання позивача суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що подане позивачем клопотання від 19.04.2021 про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не містить дати його отримання відповідачем. Доказів його надіслання відповідачу позивачем також не подано.
Проте, в оскаржуваному рішенні Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області № 9/13 від 02.06.2021 зазначено, подане позивачем клопотання зареєстровано відповідачем 21.04.2021 за вхідним № Т-687.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Так згідно частини сьомої статті 118 ЗК України Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
За наслідками розгляду вказаного клопотання позивача рішенням Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області № 9/13 від 02.06.2021 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,0950 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території с. Гатне по вул. Кармелюка, Києво-Святошинського району, Київської області.
Отже рішення прийнято поза межами місячного строку відведеного статтею 118 ЗК України для розгляду відповідного клопотання.
У відзиві на позовну заяву відповідач в обґрунтування пропуску місячного строку послався на те, що спочатку таке клопотання розглядається Постійною депутатською комісією Гатненської сільської ради з питань земельних відносин, містобудування, архітектури, капітального будівництва, агропромислового комплексу, охорони навколишнього середовища та екології, а після чого виносяться на чергову сесію Гатненської сільської ради. Комісії скликаються головою комісії по мірі необхідності за дорученням сільського голови, секретаря ради або за власної ініціативи комісії.
Проте суд вважає такі заперечення відповідача безпідставними та необгрутнованими, оскільки будь-яких виключень щодо збільшення місячного строку на розгляд клопотання Земельний кодекс України не містить.
Таким чином суд приходить до висновку, що вказані дії відповідача є протиправними, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо інших доводів сторін, то вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
У позові позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд звертає увагу, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком, тому таке процесуальне питання приймається з урахуванням обставин справи.
У даному випадку, позивачем не доведено, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду.
Більш того, відповідно до положень статті 373 КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 законодавчо забезпечена можливість позивача, як стягувача, на ефективне примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області щодо не розгляду у місячний строк клопотання ОСОБА_1 від 19.04.2021, зареєстрованого 21.04.2021 за вх. № Т-687, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для (02.01) будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,095 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області від 02.06.2021 № 9/13 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .
4. Зобов'язати Гатненську сільську раду Фастівського району Київської області (08160, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Київська, буд. 138; код ЄДРПОУ 04358508) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) від 19.04.2021, зареєстрованого 21.04.2021 за вхідним № Т-687, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для (02.01) будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,095 га, яка розташована по АДРЕСА_1 і межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 3222481600:02:007:0267 та 3222481601:02:007:0040, із земель комунальної власності Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області в адміністративно-територіальних межах с. Гатне Фастівського р-ну Київської обл., у порядку безоплатної приватизації, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду зроблених у цьому рішенні.
5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.