17 липня 2025 року № 320/22097/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.10.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу при розрахунку пенсії за вислугу років, що передбачено пунктом “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період роботи у Єрчицькій восьмирічній школі на посаді старшої піонервожатої з 21.10.1987 по 03.08.1988, період навчання у Київському державному педагогічному інституті іноземних мов з 04.08.1988 по 01.07.1993, періоди роботи у Київському університеті туризму, економіки і права на посаді викладача кафедри іноземних мов з 05.10.2006 по 04.02.2008, з 03.03.2008 по 29.08.2008, 3 01.09.2008 по 31.08.2012, період роботи у Київському технікумі готельного господарства на посаді викладача іноземних мов з 03.09.2012 по 31.08.2015, період роботи у Київському вищому професійному училище водного транспорту на посаді викладача англійської мови з 04.12.2017 по 31.08.2018, період роботи у Київському національному торговельно-економічному університеті на посаді викладача кафедри іноземної філології з 04.09.2018 по 30.06.2022 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 07.10.2022.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача відповідачами протиправно відмовлено позивачу у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі було відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.10.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за вислугою років як працівнику освіти відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04.06.2019) (далі - Закон України № 1788-ХІІ).
Для підтвердження стажу роботи на посаді працівника освіти, позивач надала необхідні документи, а саме: паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку, диплом, свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про народження дитини, довідку про підтвердження наявного трудового стажу видану Міністерством освіти і науки України Державним торговельно - економічним університетом м. Києва № 19/13 від 27.01.2023, довідку про підтвердження наявного трудового стажу видану Міністерством освіти і науки України Київським університетом туризму, економіки і права № 02 від 24.01.2023 та довідку про навчання у Київському державному педагогічному інституті іноземних мов на денній формі за педагогічною посадою.
Листом № 2600-0207-8/135989 від 21.10.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (відповідач 1) повідомив позивача, що стаж роботи для визначення права на пенсію за вислугу років становить 10 років 9 місяців 4 дні, що є недостатнім для призначення зазначеної пенсії згідно Закону.
Не враховано до спеціального стажу за вислугу років період роботи в Київському університеті туризму, економіки та права, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 навчальні заклади IV рівня акредитації (університети) не віднесені до Переліку закладів та установ освіти, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років».
Виходячи із змісту листа № 2600-0207-8/135989 від 21.10.2022 надісланого позивачу відповідачем № 1 судом встановлено, що до стажу роботи який дає право на пенсію відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України № 1788-ХІІ не було включено наступні періоди:
- робота у Єрчицькій восьмирічній школі на посаді старшої піонервожатої з 21.10.1987 по 03.08.1988;
- навчання у Київському державному педагогічному інституті іноземних мов на денній формі за педагогічною посадою з 04.08.1988 по 01.07.1993;
- робота у Київському університеті туризму, економіки і права на посаді викладача кафедри іноземних мов з 05.10.2006 (Наказ 61 від 06.10.06) по 04.02.2008 (Наказ № 27 від 28.01.2008);
- робота у Київському університеті туризму, економіки і права на посаді викладача кафедри іноземних мов з 03.03.2008 (Наказ 278 від 03.03.08) по 29.08.2008 (Наказ №137 від 29.08.2008);
- робота у Київському університеті туризму, економіки і права на посаді викладача кафедри іноземних мов з 01.09.2008 (Наказ 143 від 01.09.08) по 31.08.2012 (Наказ №94 від 31.08.2012);
- робота у Київському технікумі готельного господарства на посаді викладача іноземних мов з 03.09.2012 (Наказ 400-к від 29.08.2012) по 31.08.2015 (Наказ № 380-к від 31.08.2015);
- робота у Київському вищому професійному училище водного транспорту на посаді викладача англійської мови з 04.12.2017 (Наказ № 166к від 01.12.2017) по 31.08.2018 (Наказ № 137к від 30.08.2018);
- робота у Київському національному торговельно-економічному університеті на посаді викладача кафедри іноземної філології з 04.09.2018 (Наказ № 1602 від 31.08.2018) по 30.06.2022.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991за № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
За змістом частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Стаття 2 Закону № 1788-XII передбачає, що цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.
Згідно з п. "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01 квітня 2015 року) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ)статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Ці зміни набрали чинності з 01 квітня 2015 року.
Законом України від 24 грудня 2015 року за № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі - Закон № 911-VІІІ) у пункті "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років. Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим, які визначають умови виходи на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.
Разом з тим Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (надалі по тексту також - Закон № 2148-VIII; набрав чинності 11 жовтня 2017 року) розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52,54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Законом № 2148-VIIIабзац другий пункту 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV викладено в такій редакції: Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Зі змісту п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" випливає, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров'я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909).
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (примітки) Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Надалі у пунктах з 3 по 16 Порядку №637 визначено документи, що підтверджують трудових стаж. З аналізу положень цих пунктів слідує, що мається на увазі перелік відповідних документів, які підтверджують ті чи інші періоди роботи у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати.
Згідно з підпунктами “б», “в» пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у пункті 2.16. цієї Інструкції. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
Відповідно до п.2.13 Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» від 28.06.1974 № 2778-УІІІ (далі - Закон № 2778-УІІІ).
Згідно зі статтею 55 Закону № 2778-УІІІ, вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів.
Згідно пункту "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію належить також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
В ч. 1 ст. 10 Закону України «Про освіту» визначені невід'ємні складники системи освіти, якими є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
У відповідності до п .6 ст. 1 Закону України «Про освіту» заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років (далі - Перелік №909), до якого включена робота в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, на посадах: учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів- дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачів філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів- організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; робота в дошкільних навчальних закладах на посадах: директорів (завідуючих), вихователів-методистів, вихователів, асистентів вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичних керівників, вчителів-дефектологів. вчителів-логопедів, практичних психологів; робота в дитячих клініках, поліклініках, лікарнях, санаторіях, диспансерах, будинки дитини, дитячі відділення в лікарнях, санаторіях, диспансерах і установах для виконання покарань, на посадах учителів, вихователів, логопедів, сурдопедагогів, тифлопедагогів.
Згідно з приміткою 2 Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.
Вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів директори, їх заступники з акредитації, професійно- технічні навчально-виховної навчальні заклади (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до п.1 ч.І ст.28 Закону України «Про вищу освіту» університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації з ч. І якого вбачається, що до переліку входять старший викладач. викладач, асистент, викладач-стажист, провідний концертмейстер, концертмейстер, декан, заступник декана, керівник навчально-наукового інституту у складі вищого навчального закладу IV рівня акредитації.
Згідно п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-VI затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
VI. Оцінка суду
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991за № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
За змістом частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Стаття 2 Закону № 1788-XII передбачає, що цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.
Згідно з п. "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01 квітня 2015 року) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ)статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Ці зміни набрали чинності з 01 квітня 2015 року.
Законом України від 24 грудня 2015 року за № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі - Закон № 911-VІІІ) у пункті "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років. Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п'ятим, які визначають умови виходи на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними законами № 213-VIII, № 911-VIII.
За змістом п.2 Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, норма статті 55 Закону № 1788-XIIпідлягає застосуванню з 04 червня 2019 року в редакції, яка діяла до змін внесених законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Разом з тим Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (надалі по тексту також - Закон № 2148-VIII; набрав чинності 11 жовтня 2017 року) розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52,54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Також Законом № 2148-VIIIабзац другий пункту 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV викладено в такій редакції: Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
На переконання суду цією нормою лише збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".
За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи має право на обчислення з 04 червня 2019 року її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції яка діяла до змін, внесених законами № 213-VIII, № 911-VIII.
При цьому зі змісту п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" випливає, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров'я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909).
Стосовно позовних вимог в частині зарахування ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу при розрахунку пенсії за вислугу років, що передбачено пунктом “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період роботи у Єрчицькій восьмирічній школі на посаді старшої піонервожатої з 21.10.1987 по 03.08.1988, суд зазначає таке.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (примітки) Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Отже, період роботи позивача у Єрчицькій восьмирічній школі на посаді старшої піонервожатої з 21.10.1987 по 03.08.1988 підлягає зарахуванню до її стажу роботи за вислугу років.
Відносно позовних вимог в частині зобов?язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу при розрахунку пенсії за вислугу років, що передбачено пунктом “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періоду навчання у Київському державному педагогічному інституті іноземних мов з 04.08.1988 по 01.07.1993, суд зазначає таке.
Як слідує з копії диплому серії НОМЕР_1 з 1988 року по 1983 рік ОСОБА_1 навчалась в Київському державному педагогічному інституті іноземних мов та має кваліфікацію вчителя іноземної мови.
Із записів №№ 5 - 6 трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої 16.08.1988 вбачається, що ОСОБА_2 з 04.08.1988 по 01.07.1993 навчався у вказаному педагогічному інституті.
При цьому у трудовій книжці (записи №№ 5, 6) є посилання на номери наказів на підставі яких вони були здійснені та завірені печаткою.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного закону, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Надалі у пунктах з 3 по 16 Порядку №637 визначено документи, що підтверджують трудових стаж. З аналізу положень цих пунктів слідує, що мається на увазі перелік відповідних документів, які підтверджують ті чи інші періоди роботи у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу.
Пунктом 8 Порядку №637 визначено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 для студентів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які раніше не працювали та у зв'язку з цим не мали трудових книжок, відомості про роботу в студентських таборах, на виробничій практиці, а також про виконання науково-дослідної госпдоговірної тематики на підставі довідок вносяться підприємством, де надалі вони будуть працювати.
Згідно з підпунктами “б», “в» пункту 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо); про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи і час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговірної тематики) та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, зазначених у пункті 2.16. цієї Інструкції. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві.
Відповідно до п.2.13 Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент навчання позивача правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про народну освіту» від 28.06.1974 № 2778-УІІІ (далі - Закон № 2778-УІІІ).
Згідно зі статтею 55 Закону № 2778-УІІІ, вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів.
Як зазначалося вище Позивач працювала викладачем в університетах, і до початку навчання працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Згідно пункту "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію належить також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Отже, період навчання позивача у вищому навчальному закладі підлягає до зарахування до спеціального страхового стажу при розрахунку пенсії за вислугу років.
Щодо зарахування періодів роботи у вищих навчальних закладах до стажу роботи який дає право на пенсію відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України № 1788-ХІІ суд зазначає таке.
У листі № 2600-0207-8/135989 від 21.10.2022 відповідач №1 зазначає, що: «Не враховано до спеціального стажу за вислугу років період роботи в Київському університеті туризму, економіки та права, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 навчальні заклади IV рівня акредитації (університети) не віднесені до Переліку закладів та установ освіти, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років». Суд вважає позицію відповідача необґрунтованою з огляду на нижченаведене.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем наявність належних записів у трудовій книжці позивача відносно періодів роботи у Київському університеті туризму, економіки і права на посаді викладача кафедри іноземних мов з 05.10.2006 по 04.02.2008, з 03.03.2008 по 29.08.2008, 3 01.09.2008 по 31.08.2012, період роботи у Київському технікумі готельного господарства на посаді викладача іноземних мов з 03.09.2012 по 31.08.2015, період роботи у Київському вищому професійному училище водного транспорту на посаді викладача англійської мови з 04.12.2017 по 31.08.2018, період роботи у Київському національному торговельно-економічному університеті на посаді викладача кафедри іноземної філології з 04.09.2018 по 30.06.2022 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 07.10.2022.
В ч. 1 ст. 10 Закону України «Про освіту» визначені невід'ємні складники системи освіти, якими є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
У відповідності до п .6 ст. 1 Закону України «Про освіту» заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років (далі - Перелік №909), до якого включена робота в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, на посадах: учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів- дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачів філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів- організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; робота в дошкільних навчальних закладах на посадах: директорів (завідуючих), вихователів-методистів, вихователів, асистентів вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичних керівників, вчителів-дефектологів. вчителів-логопедів, практичних психологів; робота в дитячих клініках, поліклініках, лікарнях, санаторіях, диспансерах, будинки дитини, дитячі відділення в лікарнях, санаторіях, диспансерах і установах для виконання покарань, на посадах учителів, вихователів, логопедів, сурдопедагогів, тифлопедагогів.
Згідно з приміткою 2 Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.
Вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів директори, їх заступники з акредитації, професійно- технічні навчально-виховної навчальні заклади (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Судом встановлено, що позивач працювала викладачем в університетах, і до початку навчання працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідно до п.1 ч.І ст.28 Закону України «Про вищу освіту» університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації з ч. І якого вбачається, що до переліку входять старший викладач. викладач, асистент, викладач-стажист, провідний концертмейстер, концертмейстер, декан, заступник декана, керівник навчально-наукового інституту у складі вищого навчального закладу IV рівня акредитації.
З аналізу вищенаведених правових норм, вбачається, що Кабінетом Міністрів України до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, як такі, що дають право на зарахування відповідних періодів роботи до вислуги років включена посада викладача.
Таким чином, період роботи позивача на посаді викладача кафедри іноземних мов або викладача англійської мови, що є тотожними посадами, підлягає зарахуванню до її стажу роботи, що у свою чергу спростовує доводи відповідача №1 про те, що позивач не мав належного страхового стажу на посадах педагогічних працівників.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 у справі № 686/9307/17.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-VI затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.
Суд зауважує, що саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.10.2022 щодо відмови позивачу в призначені та виплаті пенсії за вислугу років та відповідно, наявність підстав для його скасування.
Аналізуючи доводи позовної заяви щодо наявності підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу при розрахунку пенсії за вислугу років, що передбачено пунктом “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період роботи у Єрчицькій восьмирічній школі на посаді старшої піонервожатої з 21.10.1987 по 03.08.1988, період навчання у Київському державному педагогічному інституті іноземних мов з 04.08.1988 по 01.07.1993, періоди роботи у Київському університеті туризму, економіки і права на посаді викладача кафедри іноземних мов з 05.10.2006 по 04.02.2008, з 03.03.2008 по 29.08.2008, 3 01.09.2008 по 31.08.2012, період роботи у Київському технікумі готельного господарства на посаді викладача іноземних мов з 03.09.2012 по 31.08.2015, період роботи у Київському вищому професійному училище водного транспорту на посаді викладача англійської мови з 04.12.2017 по 31.08.2018, період роботи у Київському національному торговельно-економічному університеті на посаді викладача кафедри іноземної філології з 04.09.2018 по 30.06.2022 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 07.10.2022, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що рішення від 14.10.2022 про відмову в призначені та виплаті пенсії за вислугу років прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності як органом, призначеним для розгляду заяви позивача від 07.10.2022.
Зважаючи на те, що саме цим органом допущено порушення прав позивача на належний перерахунок пенсії, суд дійшов висновку, що дії зобов'язального характеру, спрямовані на відновлення порушених прав позивача, має вчинити саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Зазначена позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23
Таким чином, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити зарахування ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу при розрахунку пенсії за вислугу років, що передбачено пунктом “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період роботи у Єрчицькій восьмирічній школі на посаді старшої піонервожатої з 21.10.1987 по 03.08.1988, період навчання у Київському державному педагогічному інституті іноземних мов з 04.08.1988 по 01.07.1993, періоди роботи у Київському університеті туризму, економіки і права на посаді викладача кафедри іноземних мов з 05.10.2006 по 04.02.2008, з 03.03.2008 по 29.08.2008, 3 01.09.2008 по 31.08.2012, період роботи у Київському технікумі готельного господарства на посаді викладача іноземних мов з 03.09.2012 по 31.08.2015, період роботи у Київському вищому професійному училище водного транспорту на посаді викладача англійської мови з 04.12.2017 по 31.08.2018, період роботи у Київському національному торговельно-економічному університеті на посаді викладача кафедри іноземної філології з 04.09.2018 по 30.06.2022 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 07.10.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд вважає, що у даній справі є підстави кваліфікувати бездіяльність відповідача із не подання відзиву на позовну заяву як визнання позову відповідачем.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що відповідачем під час розгляду справи не було доведено правомірності своїх дій.
За вказаних обставин позов підлягає задоволенню частково.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 1073,60 грн.
Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.10.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Зообов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до спеціального страхового стажу при розрахунку пенсії за вислугу років, що передбачено пунктом “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період роботи у Єрчицькій восьмирічній школі на посаді старшої піонервожатої з 21.10.1987 по 03.08.1988, період навчання у Київському державному педагогічному інституті іноземних мов з 04.08.1988 по 01.07.1993, періоди роботи у Київському університеті туризму, економіки і права на посаді викладача кафедри іноземних мов з 05.10.2006 по 04.02.2008, з 03.03.2008 по 29.08.2008, 3 01.09.2008 по 31.08.2012, період роботи у Київському технікумі готельного господарства на посаді викладача іноземних мов з 03.09.2012 по 31.08.2015, період роботи у Київському вищому професійному училище водного транспорту на посаді викладача англійської мови з 04.12.2017 по 31.08.2018, період роботи у Київському національному торговельно-економічному університеті на посаді викладача кафедри іноземної філології з 04.09.2018 по 30.06.2022 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням висновків рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 07.10.2022.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькі області (код ЄДРПОУ: 13322403, місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.