17 липня 2025 року справа №320/56285/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа Пенсійний фонд України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, E-mail: kiev_gu@kv.pfu.gov.ua, ЄДРПОУ: 42098368), третя особа Пенсійний фонд України, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві стосовно не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , щорічної грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік у повному розмірі, а саме у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, код ЄДРПОУ: 42098368 (Відповідача) нарахувати і виплатити громадянину України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману суму щорічної грошової виплати до Дня Незалежності України (за 2024 рік), як учаснику бойових дій, у розмірі 10 805 (десять тисяч вісімсот п'ять) грн. 00 коп., за наступними реквізитами: за наступними реквізитами: одержувач: ОСОБА_2 ; рахунок: НОМЕР_2 ; IBAN: НОМЕР_3 ; банк одержувача: AT КБ “ПРИВАТБАНК», Київ, Україна. РНОКПП одержувача: НОМЕР_1 , ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: грошова виплата до Дня Незалежності України 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві вчинені протиправні дії щодо виплати йому разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік, як учаснику бойових дій в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону N 367-XIV). За доводами позивача, він має право на нарахування та виплату йому разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 05.12.2024.
Відтак останнім днем на подання відзиву на позовну заяву було 20.12.2024.
17.12.2024 року до суду надійшли пояснення третьої особи щодо предмета спору. За доводами третьої особи, в Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону N 367-XIV), у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Також третя особа звертала увагу на зразкове рішення у адміністративній справі №440/14216/23 Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до посвідчення від 16.04.2016 серії НОМЕР_4 позивач є учасником бойових дій.
На картковий рахунок позивача 17.08.2024 зараховано разову грошову допомогу до Дня Незалежності за 2024 рік відповідно до постанови КМУ від 02.04.2024 N 369 в розмірі 1000,00 грн від Міністерства оборони України, що вбачається з відповідної роздруківки по банківському рахунку позивача.
Разом з тим, позивач вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати йому разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі, меншому ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції Закону N 367-XIV), тому звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Предметом даного спору є виплата позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік як учаснику бойових дій.
Згідно з пунктами 21 та 22 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України:
- типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
- зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В ухвалі Верховного Суду від 22.11.2023 у справі N 440/14216/23 наведено такі ознаки типової справи:
1) позивачі є особами з інвалідністю внаслідок війни (ветеранами війни) та мають право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік;
2) позовні вимоги заявлені до органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності;
3) спірні відносини стосуються визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік та урегульовані одними й тими самими нормами права, а саме: ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 N 754 "Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань";
4) позивачами у зазначених справах заявлено тотожні позовні вимоги.
Суд зауважує, що хоч дана адміністративна справа й не відповідає вказаним в ухвалі Верховного Суду від 22.11.2023 ознаками типових справ по відношенню до зразкової справи N 440/14216/23, оскільки предметом судового розгляду у зразковій справі N 440/14216/23 є правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік, а предметом судового розгляду в даній справі є правовідносини щодо визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2024 рік, однак вказані правовідносини є подібними до правовідносин, які розглядалися Верховним Судом у зразковій справі N 440/14216/23.
За результатом розгляду адміністративної справи N 440/14216/23 постановою Великої Палати Верховного суду від 14.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відтак при вирішенні цієї справи суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові за результатами розгляду зразкової справи N 440/14216/23.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі N 440/14216/23, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 N 3551-XII (далі за текстом - Закон N 3551-XII).
Відповідно до статті 2 Закону N 3551, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Статтею 12 цього Закону визначено пільги учасникам бойових дій, статтею 13 - особам з інвалідністю внаслідок війни, статтею 14 для учасників війни, статтею 15 - пільги сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.
Редакція кожної з вказаних статей Закону N 3551-XII до 14.04.2023 (редакція Закону від 25.12.98 N 367-XIV) передбачала, що щорічно до 5 травня вказаним категоріям пільговиків виплачується разова грошова допомога, розмір якої залежно від статусу встановлювався у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком.
Однак Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань" від 20.03.2023 N 2983-IX (далі Закон N 2983-IX), який набрав чинності 15.04.2023, було внесено зміни та:
частину п'яту статті 12 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 13 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 14 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України";
частину п'яту статті 15 викладено в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10, статті 10-1 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду справи.
Отже, з 15.04.2023 законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та розміри такої виплати.
Ця норма неконституційною не визнавалася та є чинною на момент розгляду даної справи.
Так з метою здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 2 квітня 2024 р. N 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році" (далі за текстом - Постанова N 369).
Згідно з приписами Постанови N 369 разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Матеріалами справи підтверджується, що в серпні 2024 року позивачу, як учаснику бойових дій, була виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України в розмірі 1000,00 грн. тобто в розмірі, визначеному в постанові Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 р. N 369.
Разом з тим, позивач фактично не погоджується з розміром такої разової грошової виплати до Дня Незалежності України в 2024 році.
При вирішенні цього спору суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.05.2025 у справі N 440/14216/23 за результатами розгляду зразкової справи, що зводяться до такого:
- щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом N 3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (ст. 46 Конституції), яка не може бути скасована законом;
- в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої Законом N 3551-XII, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України;
- Верховна Рада України, прийнявши Закон N 2983-IX про внесення змін до Закону N3551-XII (зокрема, до статей 12, 13 та ін.), яким делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися;
- положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом;
- Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами (для 2023 року Постанова N 754, для 2024 року Постанова N 369), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом;
- попередні редакції Закону N 3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом N 2983-IX;
- органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону N 3551-XII, діють правомірно.
Суд враховує, що Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, виплата позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі, передбаченому в Порядку N 369, здійснена в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема Законом N 3551-XII та Постановою КМУ N 369.
Аргументи позивача щодо застосування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 N 3-р/2020, яким було визнано неконституційним пункт 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, є помилковими та суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду. Фактично позивач просить суд застосувати при оцінці обставин цієї справи приписи частини п'ятої статті 12 Закону N 3551-XII у редакції Закону N 367-XIV, яка на момент виникнення спірних правовідносин та момент розгляду цієї справи втратила чинність, та не застосовувати чинний закон. Такі аргументи позивача є помилковими та суперечать приписам статті 7 КАС України щодо джерел права, які застосовує суд при вирішенні спору.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків, сформованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у зразковій справі N 440/14216/23, суд дійшов висновку, що позивачу була виплачена разова грошова допомога до Дня Незалежності України в 2024 році, як учаснику бойових дій, у розмірі, встановленому Постановою N 369 та статтею 13 Закону N 3551-XII (в редакції Закону N 2983-IX).
Окрім того, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та взагалі не отримував спірну грошову допомогу від ГУ ПФУ в м. Києві.
З роздруківки по банківському рахунку позивача вбачається, що разова допомога до Дня Незалежності за 2024 рік в розмірі 1000,00 грн зарахована позивачу від Міністерства оборони України.
Позивачем зазначених обставин не спростовано.
Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ N 1396 від 27.12.2023 "Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах" установлено, що інформація про осіб (за категоріями), які мають право на отримання разової грошової виплати до Дня Незалежності України і не перебувають на обліку в Пенсійному фонді України, подається Пенсійному фонду України до 1 серпня поточного року Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури, Головним управлінням Національної гвардії, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Державним бюро розслідувань, Службою безпеки, розвідувальними органами, Службою судової охорони, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Офісом Генерального прокурора, Державною судовою адміністрацією, Державною спеціальною службою транспорту, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями.
Згідно пункту 5 Порядку використання коштів державного бюджету для виплати особам, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною або за роботу в спеціальних умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 N 1396, Пенсійний фонд України перераховує кошти для виплати грошової допомоги отримувачам грошової допомоги із числа військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, служби судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), - на небюджетні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби.
Враховуючи вищевикладене, судом під час розгляду справи не встановлено порушень прав позивача з боку ГУ ПФУ в м. Києві, до якого позивачем заявлені позовні вимоги. Позивачем таких обставин не доведено.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі N520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа Пенсійний фонд України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2025.
Суддя Панченко Н.Д.