Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
17 липня 2025 року Справа №160/17401/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом Дніпровського апеляційного суду до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу від 05.06.2025, -
13.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпровського апеляційного суду до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 160/17401/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Суд ухвалою від 18.06.2025 адміністративну справу № 160/17401/25 за позовом Дніпровського апеляційного суду до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови передав за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
19.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою від 23 червня 2025 року суд заяву про забезпечення позову у справі № 160/17401/25 передав за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
Суд зазначає, що вказана заява обґрунтована тим, що постановою про накладання штрафу від 05.06.2025 ВП № 75692861, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/7257/23, на позивача накладено штраф у розмірі 5 100, 00 грн. В свою чергу, оскаржувана постанова є виконавчим документом, на підставі якого може бути стягнення суми штрафу. За таких обставин, враховуючи те, що поточні рахунки Дніпровського апеляційного суду заблоковані та спрямовані на примусове виконання постанови органами ДВС, такими діями завдано шкоди судовій установі та зупинена діяльність з виконання договорів на поставку товарів та послуг на утримання суду. Такі обставини, на думку позивача, вказують на те, що у разі незастосування забезпечення позову буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів громадян. Враховуючи викладене, позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення виконання постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.06.2025 ВП № 75692861 про накладення штрафу, до розгляду заяви Дніпровського апеляційного суду по суті.
Надаючи оцінку поданій заяві про забезпечення позову, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів забезпечення позову підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд відзначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд відмічає, що предметом оскарження у даній адміністративній справі є постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 05.06.2025 (ВП № 75692861).
Тобто між сторонами виник спір щодо правомірності винесення відповідачем постанови про накладення штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відтак, спірна постанова є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Поряд з цим, суд зауважує, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті в межах позовних вимог та бути співмірними (пропорційними) з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що поточні рахунки Дніпровського апеляційного суду заблоковані та спрямовані на примусове виконання постанови органами ДВС, такими діями завдано шкоди судовій установі та зупинена діяльність з виконання договорів на поставку товарів та послуг на утримання суду.
Поряд з цим, суд відмічає, що позивач не надав суду жодних доказів примусового виконання оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу, а також належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчою службою вчиняються будь-які дії щодо примусового виконання рішення, і останні в майбутньому ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду.
Самих лише посилань позивача на те, що в майбутньому може бути відкрито виконавче провадження щодо стягнення суми штрафу не достатньо для пересвідчення існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Аналіз змісту заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить представник позивача, може істотно ускладнити чи унеможливити:
1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду даної справи;
2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, позивачем до клопотання про забезпечення позову не надано жодного доказу на підтвердження його обґрунтованості.
Із урахуванням наведеного, суд не має обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, на момент розгляду даної заяви, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів саме позивача.
За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову на час розгляду такого клопотання, суд відмовляє у його задоволенні.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України,
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за позовом Дніпровського апеляційного суду до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про скасування постанови про накладення штрафу від 05.06.2025, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
У разі постановлення ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Голуб