17 липня 2025 року Справа № 160/14201/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) № 912080168473 від 25.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у переведенні на інший вид пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком № 2 періоди з 12.08.2004 по 31.07.2007, з 01.08.2007 по 15.09.2013, з 16.09.2013 по 02.08.2016 та з 03.08.2016 по 08.08.2018 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, за його заявою з 02.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення у призначенні пенсії порушує право позивача на призначення пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачам про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі алгоритм розрахунку стажу (форма РС-право).
Відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що 02.01.2025 Позивачем подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З урахуванням норм Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. 25.04.2025 за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянуто заяву від 02.01.2025 та додані до неї документи та прийнято рішення № 10304/03-16 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, з урахуванням наступних правових норм. До заяви від 02.01.2025 надано, зокрема, архівну довідку про стаж від 03.10.2023 №К-21/2- 08/102, видану Кам'янською міською радою Дніпропетровської області архівне управління за період роботи з 11.08.1992 по 02.08.2021 в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи та додатково наданими документами встановлено, що згідно Витягів Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» не ліквідовано (перебуває в стані припинення). Враховуючи вище зазначене Головне управління немає підстав зарахувати період роботи з 11.08.1992 по 02.08.2021 до пільгового стажу, оскільки разом із заявою не надано довідку згідно вимог пункту 20 Порядку № 637, яка видана підприємством ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат». У зв'язку з викладеним, за наслідками розгляду заяви позивача від 02.01.2025 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 25.04.2025 № 10304/03-16 про відмову в переведені з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно статті 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю законних підстав. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.04.2025 № 10304/03-16 про відмову позивачу переведені з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.
04.07.2025 від відповідача-2 надійшли витребувані судом докази, проте, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
02.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.04.2025 о/р № НОМЕР_2 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
У рішенні зазначено, зокрема:
" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
02.01.2025 року заявник звернувся із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2) відповідно до Закону № 1058-IV.
До заяви надано, зокрема, архівну довідку про стаж від 03.10.2023 № К-21/2-08/102, видану Кам'янською міською радою Дніпропетровської області архівне управління за період роботи з 11.08.1992 по 02.08.2021 в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи та додатково наданими документами проведено аналіз вищезазначеного звернення, за результатами якого встановлено, що згідно Витягів ЄДР ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» не ліквідовано (перебуває в стані припинення), на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 по справі № 904/2104/19 подано оскарження.
Отже для зарахування пільгового стажу необхідно надити пільгові довідки встановленого зразку, а саме відповідно до пункту 20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб.
Вирішено відмовити ОСОБА_1 , в переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах згідно заяви від 02.01.2025.".
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (набрав чинності 01 січня 2004 року, далі - Закон №1058-ІV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1, 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Суд зазначає, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії стало ненадання позивачем пільгової довідки, яка б підтверджувала пільговий період роботи.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення основним документом», що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України .
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637).
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку №637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюються у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, з метою визначення права на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року у справі №372/403/17.
Копія трудової книжки, яка є первинним джерелом інформації про стаж позивача і підтверджує його роботу у спірні періоди.
Діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями.
Суд наголошує, що визначальним для призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Водночас, положеннями ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що при зверненні осіб із заявою про призначення пенсії, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать, що Пенсійний фонд у випадку необхідності не був позбавлений права і можливості самостійно витребувати у підприємств, уточнюючі довідки, проте, вказаних дій не вчинив.
При цьому суд звертає увагу на п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Отже, в даному випадку відомості в трудовій книжці позивача про його роботу у спірний період за професією, що віднесені до ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-IV, вже є достатньою підставою для зарахування цього періоду до пільгового стажу.
Процедура звернення особи за призначенням пенсії регламентована Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до п. 4.1 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
За приписами п. 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до частин 1, 2 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено жодних інших причин неможливості зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача на посадах, зайнятість на яких, дає право на призначення пенсії незалежно від віку.
Більш того, в порушення процедури розгляду заяви про призначення пенсії разом із доданими до неї документами, відповідачем-1 не здійснено покладеного на пенсійний орган обов'язку розрахунку та обчислення страхового та пільгового стажу позивача, що передбачає зарахування певних періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідних доказів (розрахунку РС-право) матеріали пенсійної справи позивача не містять.
Окрім того, відповідач не надав заперечень та аргументів, будь-якого аналізу щодо віднесення професії позивача до таких, зайнятість на яких, дає право на призначення пільгової пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058 та в цілому, щодо того, чи відповідають надані позивачем документи умовам призначення пенсії, встановленим в ч. 2 ст. 114 Закону №1058.
Суд наголошує, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21, Верховний Суд зазначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є:
1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення;
2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення;
3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень;
4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи;
5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Разом з тим, суд зазначає, що недотримання вказаних критеріїв позбавляє особу на отримання належної підстави та аргументації щодо вирішення її питання, та в цілому на належний захист її соціальних прав.
Відтак, відповідач не розглянув заяву позивача, у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не розрахував кількість наявного страхового та пільгового стажу позивача, не дослідив, які періоди роботи позивача можливо зарахувати до його страхового та пільгового стажу, а які - ні, не навів відповідних підстав.
Таким чином, з урахуванням висновку суду у цій справі щодо помилковості підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу, а саме щодо необхідності надання позивачем пільгових довідок, суд дійшов висновку, що відповідач-1 передчасно відмовив позивачу у призначенні пенсії, не дослідив наявність та кількість у позивача страхового та пільгового стажу, що давало б йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, неповно і необ'єктивно розглянув всі подані позивачем документи в порушення приписів п. 4.7 Порядку №22-1.
Вказане свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 912080168473 від 25.04.2025 року.
Відповідно до приписів частини першої ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли законодавство встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах від 02.01.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі.
З огляду на все вищевикладене, з урахуванням вищенаведених висновків та з метою ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 912080168473 від 25.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 02.01.2025 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 912080168473 від 25.04.2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 02.01.2025 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 17.07.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна