18 липня 2025 року Справа №160/28670/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В., розглянувши у порядку письмового провадження звіт відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року у справі №160/28670/23 позовну заяву - задоволено:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 ;
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок.
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 25.09.2019 року з компенсацією втрати частини доходу;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення, виплатити компенсацію втрати частини доходу з дати призначення 25.09.2019 року по серпень 2021 року, з дати припинення виплат з липня 2022 року та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Ухвалою суду від 12.05.2025 року зобов'язано відповідача надати суду звіт про виконання рішення суду.
09.07.2025 року відповідач надав суду звіт про виконання рішення суду, у якому вказав, що рішення суду виконано: позивачу перераховано розмір пенсії з 25.09.2019 року та нараховано компенсацію втрати частини доходів у сумі 1488,99 грн.; позивачу поновлено виплату пенсії на підставі заяви від 25.09.2019 року та нараховано компенсацію втрати частини доходів у сумі 5385,80 грн; заборгованість перерахована на банківський рахунок позивача в АТ ОТП Банк. Однак виплати повернуто банківською установою через закриття рахунку.
Позивач не надав суду письмових заперечень на звіт відповідача.
Згідно вимог ч.1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та сторін, зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (ч.1 ст. 382-3 КАС України).
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч.3 ст. 382-3 КАС України).
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними (ч.5 ст. 382-3 КАС України).
Зокрема, в постанові від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішенням суду зобов'язано відповідача вчинити певні дії: перерахувати розмір пенсії з дати призначення з компенсацією втрати частини доходу, поновити виплату пенсії м з дати припинення з компенсацією втрати частини доходів та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Судом встановлено, що відповідач перерахував розмір пенсії позивачу з дати призначення з компенсацією втрати частини доходу, а також поновив виплату пенсії позивачу, на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником, який був наявний на момент набрання законної сили судовим рішення, що підтверджується документами, які додані до звіту відповідачем.
Суд у рішенні не визначив сум компенсації втрати частини доходу, а тому у разі незгоди позивача із сумою компенсації він повинен подати новий позов до суду.
Зміна позивачем рахунку у банківській установі на новий після постановлення рішення суду, тобто у подальшому, не може свідчити про не виконання рішення суду відповідачем у цій частині, оскільки даний рахунок не існував на момент прийняття рішення суду.
Оскільки рішення суду відповідачем виконано, то суд приймає звіт відповідача від 09.07.2025 року.
Керуючись ст. 256, 382 КАС України суд
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 09.07.2025 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року у справі № 160/28670/23.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С.В. Златін