17 липня 2025 рокуСправа №160/12887/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати їй місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки 2020, 2021, 2022 та 2023 роках без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року у розмірі 2 102 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року у розмірі 2270 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року у розмірі 2 481 грн. та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року у розмірі 2 384 грн.;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки 2020, 2021, 2022 та 2023 роках з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року у розмірі 2 102 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року у розмірі 2 270 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року у розмірі 2 481 грн. та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року у розмірі 2 384 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач вважає протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати їй місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки 2020, 2021, 2022 та 2023 роках без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року у розмірі 2 102 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року у розмірі 2 270 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року у розмірі 2 481 грн. та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року у розмірі 2 384 грн, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.161 КАС України.
Ухвалою суду від 16.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні, після усунення позивачем недоліків своєї позовної заяви.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що постановою Верховного суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а викладено правову позицію, що згідно із постановою КМУ №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. На підставі зазначеного, згідно із постановою КМУ № 704 (в редакції постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є стала величина розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018. З огляду на викладене, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 29.05.2025 року у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по цій справі - відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяві, позицію відповідача викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що позивач проходила службу цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.
Відповідно до витягу з наказу начальника ГУ ДСНС у Дніпропетровській області від 05.03.2025 №105 майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 помічника начальника зміни (з питань оперативно диспетчерської служби) чергової зміни оперативно-координаційного центру Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 06.03.2025 року.
Вислуга років на день звільнення складає у календарному обчисленні: 21 рік 01 місяць 06 днів; у пільговому обчисленні немає. Страховий стаж: 13 років 01 місяць 09 днів. Загальна вислуга років: 34 роки 02 місяці 15 днів. Виплатити одноразову грошову допомогу за 21 рік 01 місяць 06 днів.
Листом т.в.о начальника ГУ ДСНС у Дніпропетровській області №4901-3864/4909 від 01.05.2025 року позивачеві повідомлено, що при розрахунку її грошового забезпечення в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року застосовувався прожитковий мінімум чинної постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 4 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою КМУ від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Так, відповідно до пункту 4 постанови №704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 постанови №704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова КМУ від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою пункт 4 постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови № 103, яким пункт 4 постанови №704 викладений у новій редакції.
Отже, з 29.01.2020 року тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність, та відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, в постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VIII установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-IX застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 рік, не містить.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи, що починаючи з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, то положення постанови КМУ №704 підлягають застосуванню в частині, які не суперечать Законам про Державний бюджет.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом в справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022).
Разом з тим, суд враховує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX визначав лише розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не містив застережень щодо застосування такої розрахункової величини.
Натомість, вже Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2022 року №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ у статті 7 містять застереження щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, встановлений на 1 січня календарного року.
Таким чином, суд вважає, що грошове забезпечення позивача має обчислюватися з урахуванням положень статті 7 Законів про Державний бюджет, якою визначено сталу величину прожиткового мінімуму, який застосовується при визначенні посадових окладів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови КМУ №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII цього Порядку).
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV вказаного Порядку військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Як передбачено пунктом 7 розділу XXIV вказаного Порядку, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, виплата вказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту в такому випадку є необхідність зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки 2020, 2021, 2022 та 2023 роках з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року у розмірі 2 102 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року у розмірі 2 270 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року у розмірі 2 481 грн. та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року у розмірі 2 384 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги для оздоровлення у 2020, 2021, 2022, 2023 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020, 2021, 2022, 2023 роках, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки 2020, 2021, 2022, 2023 роках з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року у розмірі 2 102 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року у розмірі 2 270 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року у розмірі 2 481 грн. та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року у розмірі 2 384 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул.Короленка, буд.4, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 38598371) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма