18 липня 2025 рокуСправа №160/14443/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
19.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.04.2025 № 047250024595 про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 пенсій;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком з 16.02.2025 року з урахуванням до загального стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988 в Нікопольському медичному училищі, до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996 та в виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, які не підлягають оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.02.2025 року з урахуванням до загального стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988 в Нікопольському медичному училищі, до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996, що дає право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги при досягненні пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, які не підлягають оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 16.02.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058). Позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області с заявою здійснити перерахунок пенсії з урахуванням до загального стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988 та до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996 починаючи з 16.02.2025 та виплати грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, які не підлягають оподаткуванню. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.04.2025 № 047250024595 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії за віком з урахування до загального стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988, до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996 з та в виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій. Відповідно до вищевикладеного, позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване рішення, та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
28.05.2025р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що розглянувши заяву позивача від 16.04.2025 року та надані документи, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 047250024595 від 23.04.2025 року, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 з огляду на наступне. До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "є» статті 55 Закону № 1788, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
До стажу на посадах, який дає право на призначення пенсії за вислугу років не зараховано період роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996, на посаді завідуючого фельдшерського- акушерського пункту совхозу ім. Суворова, оскільки відсутня інформація про перебування чи не перебування у відпустках без збереження заробітної плати та в декретній відпустці. Головним управлінням запропоновано ОСОБА_1 надати уточнюючу довідку про періоди роботи та звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісний центр).
Отже, правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 - немає.
ГУ ПФ України в Дніпропетровській області відзив на позовну заяву не надало; про час та місце розгляду справи повідомлено через систему Електронний суд.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 з 16.02.2023 року перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
16.04.2025року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області с заявою здійснити перерахунок пенсії з урахуванням до загального стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988 та до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996 починаючи з 16.02.2025 та виплати грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, які не підлягають оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.04.2025 № 047250024595 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії за віком з урахування до загального стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988, до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996 з та в виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, які не підлягають оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач не погоджується з діями відповідача - 2 щодо незарахування зазначених спірних періодів його роботи до спеціального стажу роботи та вважає, що такі дії порушують його право на належне пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.04.2025 № 047250024595 протиправним, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 р. №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком №909.
Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
З аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 року у справі №466/5637/17.
Зі змісту рішення Головного управління ПФУ в Одеській області від 23.04.2025 № 047250024595 року слідує, що підставами для відмови у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій стала відсутність у позивача необхідного спеціального стажу.
Як видно з матеріалів справи, відповідачем не зараховано до загального стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988 та з 01.04.1988 по 18.01.1996 період роботи на посаді завідуючого фельдшерського- акушерського пункту совхозу ім. Суворова.
Щодо періоду навчання позивача у Нікопольському медичному училищі з 01.09.1982р. по 13.11.1984р. та з 14.12.1986р. по 01.03.1988 р., суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок №637), період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Періоду навчання в Нікопольському медичному училище з 01.09.1982 по 13.11.198 та з 14.12.1986 по 01.03.1988 року підтверджується за наданим дипломом серії НОМЕР_1 від 01.03.1988.
Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 року № 103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховуються до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Частиною третьою статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що в стаж роботи зараховується також: д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Записами трудової книжки позивача серії ОСОБА_1 , підтверджується, що він 01.04.1988 року (впродовж трьох місяців після закінчення медичного училища 01.03.1988 року) працевлаштувався у посаді завідуючого фельдшерського- акушерського пункту совхозу ім. Суворова. (на підставі наказу №2 від 31.03.1988 р.), робота на якій зарахована відповідачем до вислуги років, як медичному працівнику.
За неведених обставин, до страхового стажу позивача має бути зарахований період навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 (до призову на строкову військову службу) та 14.12.1986 по 01.03.1988 (після звільнення зі строкової військової служби).
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, період роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996р., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3ст. 44 Закону № 1058-IVоргани Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з приписами ст. 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII(далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1, п. 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз. 1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка яка повинна бути підписана посадовими особами, зокрема, керівником підприємства, начальником відділу кадрів та головним бухгалтером і повинна бути засвідчена печаткою підприємства.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст. 62 Закону № 1788-XIIта п. 1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 04.08.1984р., працював:
- з 01.04.1988року по 18.01.1996 року - на посаді завідуючого фельдшерського- акушерського пункту совхозу ім. Суворова.
Підставою не врахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи з з 01.04.1988року по 18.01.1996 року, оскільки відсутня інформація про перебування чи не перебування у відпустках без збереження заробітної плати та в декретній відпустці. Також позивачу запропоновано надати уточнюючу довідку про періоди роботи та звернення до відділу обслуговування громадян.
Отже, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
В свою чергу, за змістом наведених вище положень пункту 3 Порядку №637 надання вказаних документів з метою визначення права на пенсію необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.
З огляду на наведене, суд доходить висновку що період з 01.04.1988року по 18.01.1996 року підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
За вказаних обставин, позивач має право на перерахунок пенсії за віком з 16.02.2025 року з урахуванням періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988 в Нікопольському медичному училищі та період роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996 на посаді завідуючого фельдшерського- акушерського пункту совхозу ім. Суворова.
Як вже зазначалося судом вище, згідно із пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується не лише з виходом на пенсію з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а і з наявністю у особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.
З урахуванням повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення, виплати та визначення підстав, за яких призначається виплачується грошова допомога, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове держави пенсійне страхування» або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання орган пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню при призначенні пенсії за віком у розмірі їх десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988 в Нікопольському медичному училищі та період роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996 на посаді завідуючого фельдшерського- акушерського пункту совхозу ім. Суворова для нарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення згідно із п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ в Одеській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення Головним управління ПФУ в Одеській області.
Таким чином, саме Головне управління ПФУ в Одеській області зобов'язано прийняти рішення про перерахунок пенсії.
З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов'язаних з розглядом заяви позивача від 16.04.2025 р., а отже права позивача Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області не порушені.
Тому суд вважає за необхідне, зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню при призначенні пенсії за віком у розмірі їх десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988 в Нікопольському медичному училищі та період роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996 на посаді завідуючого фельдшерського- акушерського пункту совхозу ім. Суворова для нарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення згідно із п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви позивачу відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spai№) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 605,60 грн. (1 211,20 грн. : 2).
Керуючись ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83,м. Одеса,Одеська обл., Одеський р-н,65012 код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.04.2025 № 047250024595 про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 пенсій.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком з 16.02.2025 року з урахуванням до загального стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988 в Нікопольському медичному училищі, до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996 та в виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, які не підлягають оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1982 по 13.11.1984 та з 14.12.1986 по 01.03.1988 в Нікопольському медичному училищі, до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період роботи з 01.04.1988 по 18.01.1996, та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 16.02.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 16.04.2025 року про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню при призначенні пенсії за віком у розмірі їх десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовної заяви відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( судові витрати по справі у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін