17 липня 2025 рокуСправа №160/5993/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (вул.Троїцька, буд.20а, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
24 лютого 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати бездіяльність Головного управлянні Національної поліції в Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ: 40108866), щодо невиплати мені, ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 30 листопада 2022 року по 12 грудня 2024 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби протиправною;
- зобов'язати Головне управлянні Національної поліції в Дніпропетровській області (Код ЄДРПОУ: 40108866) здійснити виплату, мені, ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 30 листопада 2022 року по 12 грудня 2024 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідач протиправно, на переконання позивача, на день виключення із списків особового складу не провів повного розрахунку, зокрема щодо виплати грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
18 березня 2025 року від Головного управлянні Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Також зазначено, що додаткова оплачувана відпустка учасника бойових дій надається за календарний рік має бути використана працівником протягом календарного року, тобто якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається. Представник відповідача звернув увагу, що за 2022-2024 роки позивач не виявив бажання скористатися додатковою оплачуваною відпусткою для учасників бойових дій, про що свідчить відсутність рапорту щодо її надання, та з рапортом про грошову компенсацію даної відпустки. Із урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
18 березня 2025 року від Головного управлянні Національної поліції в Дніпропетровській області надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 р. у задоволенні заяви Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про залишення позову без розгляду у справі 160/5993/25 відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 року по 12.12.2024 року проходив службу в Головному управлінні національної поліції в Дніпропетровській області.
Рішенням Національної поліції України від 30.11.2022р. №3/І/ІV/6, ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.
Судов становив, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 19.12.2022р.
З 12.12.2024 року позивач був звільнений за власним бажанням (наказ № 11.12.2024 року № 1424 о/с).
Відповідно до Наказу по особовому складу № 1424 від 11.12.2024 року, відповідачем при звільненні, було нараховано грошову компенсацію, а саме: за 37 діб невикористаної щорічної відпустки за 2021 рік (30 діб - основна, 7 діб - додаткова); за 24 доби невикористаної частини щорічної відпустки за 2022 рік (16 діб - основної, 8 діб - додаткової); за 39 діб невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік (30 діб - основна, 9 діб додаткова); за 37 діб невикористаної частини щорічної відпустки за 2024 рік за фактично відпрацьований час (28 діб - основна, 9 діб додаткова).
09.12.2024 позивачем до ГУНП в Дніпропетровській області, було подано рапорт про розгляд питання щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткових відпусток за період 2022-2024 роки.
09.01.2025 року, з ГУНП в Дніпропетровській області було отримано відповідь №995-2025, в якій позивачу було відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані, 2022-2024 роках.
ГУНП в Дніпропетровській області листом від 24.01.2025р. №3178-2025 позивача було повідомлено про те, що позивач мав право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, визначеної пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року 3551-ХІІ та статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2022, 2023 та 2024 роки, які не були використані та не надавались у зв'язку з тим, що позивач з відповідним рапортом до ГУНП не звертався.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
За приписами статті 12 Закону №3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Судом встановлено, що рішенням Національної поліції України від 30.11.2022р. №3/І/ІV/6, ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII), служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина 2 статті 92 Закону №580-VIII).
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).
Відповідно до частини дев'ятої та десятої статті 93 Закону № 580-VIII, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Закон України від 05.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Приписами частини 1 статті 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».
Суд звертає увагу, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, що знайшло своє відображення у постановах від 04.04.2018 у справі №805/5111/15-а, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд указав, що у випадку звільнення поліцейського учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-XII.
Положення Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Таким чином, вказані норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Отже, у випадку звільнення поліцейських, які є учасниками бойових дій, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-ХІІ.
Решта доводів відповідача не спростовують висновків суду, які грунтуються на практиці Верховного Суду.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що при звільненні позивача як учасника бойових дій, він мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у 2022-2024 роках.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області (вул.Троїцька, буд.20а, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 30 листопада 2022 року по 12 грудня 2024 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 30 листопада 2022 року по 12 грудня 2024 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко