про повернення заяви без розгляду
18 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9100/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Димарчук Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у даній справі, яке набрало законної сили, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.02.2022 по 31.12.2022, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнт та з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб»; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошового забезпечення з 26.02.2022 по 31.12.2022, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнт та з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» та додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв'язку із порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 26.02.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року, та з 01.01.2023 по 19.05.2023 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року за весь час затримки виплати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
14.07.2025 до суду, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надійшла заява позивача ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем, у якій просить: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №140/9100/24; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повністю виконати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №140/9100/24 в частині перерахунку та виплати додаткового виду грошового забезпечення - одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнт та , виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб».
Вказана заява подана без додержання вимог статті 383 КАС України та підлягає поверненню заявнику з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Пунктами 7, 8 частини другої статті 383 КАС України передбачено, що у такій заяві зазначаються: інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Суд враховує сталу практику Верховного Суду, викладену у своїх рішеннях, за якою звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі № 807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 260/636/19, від 18.12.2020 у справі №200/5793/20-а).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказала, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України “Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 зазначила, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 383 КАС України. При цьому, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов'язкових вимог частини другої статті 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.
Суд вважає, що заявник не дотримав вимог пункту 8 частини другої статті 383 КАС України, позаяк у поданій заяві не зазначив інформацію про хід виконавчого провадження (після пред'явлення виконавчого листа до виконання та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), яка б свідчила, що позивач вичерпав всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Разом з цим, положеннями ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. Зокрема частиною першою наведеної норми встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Приписами ч. 2 передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином подана заява, за відсутності інформації та про хід виконавчого провадження, в тому числі і щодо перевірки його виконання, не відповідає вимогам п. 8 ч. 2 ст. 383 КАС України.
Вказаний висновок суду підтримано Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 у справі № 807/220/18.
Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а.
Відтак, оскільки подана позивачем у порядку статті 383 КАС України заява не відповідає встановленим вище вимогам, тому вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
При цьому, повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до суду у порядку, встановленому законом, після усунення вказаних вище недоліків у спосіб належного оформлення заяви (зокрема, з дотриманням вимог частини першої, пунктів 7, 8 частини другої статті 383 КАС України, з врахуванням статті 249 КАС України).
Керуючись статтями 248, 383 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до суду у порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити заявнику разом із заявою та додатками до неї, а копію заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.М. Димарчук