17 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3921/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №1518/03-20-24-06 від 17.09.2024 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 42 228,86 грн., а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14181-0320 від 11.11.2024.
Позов обґрунтований тим, що позивач у лютому 2025 дізналася про наявність рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування щодо неї штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (код платежу 71040000) №1518/03-20-24-06 від 17.09.2024 в загальній сумі 42228,86 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14181-0320 від 11.11.2024.
ОСОБА_1 не погоджується із вищевказаним рішенням та вимогою, зазначивши, що особисто не здійснювала підприємницьку діяльність, жодних декларацій/звітів не подавала та згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинила підприємницьку діяльність 03.12.2019. Також позивач зауважила, що з 20.12.2008 і на день звернення з позовною заявою до суду постійним місцем роботи є Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т.Г.Шевченка. У вказаному закладі працює на посаді артиста оркестру. За виконану роботу отримує заробітну плату, а вказаний працедавець щомісяця сплачує за неї як застраховану особу єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України.
З урахуванням наведеного позивач вважає, що у неї відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі у спірний період.
На підставі вищевикладеного позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 позивачу поновлено строк на звернення до суду із цим позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов вимоги заперечив (а.с.35-38). В обґрунтування своєї позиції вказав, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань з 07.04.2006, номер запису 21980000000006621, за адресою АДРЕСА_1 . 03.12.2019 за власним рішенням припинила підприємницьку діяльність як ФОП. Згідно реєстраційних даних ІКС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку з 07.04.2006 по 03.12.2019 як фізична особа - підприємець. Податкова звітність за даний період не подавалась. 15.11.2019 року по ФОП ОСОБА_2 було винесено податкову вимогу про сплату ЄСВ № Ф-10373-55 на суму 26 539,26 грн. Згідно КОРО 17.08.2021 сплачено єдиного внеску платіжне доручення № 52994 від 16.08.2021 на суму 18 276,72 грн., та 03.09.2024 стягнення в межах виконавчого провадження платіжне доручення № 61379 від 03.09.2024 - сплата 8 262,54 грн. Дана податкова вимога № Ф-10373-55 від 15.11.2019 на суму 26 539,26 грн оскаржена не була. Решта нарахувань які є предметом спору є похідними від даної податкової вимоги № Ф-10373-55 від 15.11.2019. Станом на 01.02.2025 в ІКПП ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по платежу єдиний внесок (код платежу 71040000) обліковується заборгованість в сумі 42 228,86 грн. (штрафна санкція та пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) за період 2018-2024 роки.
Відповідач зауважив, що з набранням чинності Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено низку змін до Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), обов'язок зі сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями у розмірі, не менше мінімального, існує незалежно від того, чи такі особи займалися підприємницькою діяльністю і чи отримували дохід від такої діяльності. Оскільки позивач не виконала свого обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі, то їй правомірно відповідно до вимог Закону №2464-VI сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Інші заяви по суті спору від сторін не надходили.
Суд перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 у період з 07.04.2006 по 03.12.2019 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.25-26).
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) станом на 08.04.2025 ОСОБА_1 з 20.12.2008 року по даний час перебуває у трудових відносинах із Волинським академічним обласним українським музично-драматичним театром імені Т.Г.Шевченка (ідентифікаційний код юридичної особи 02226205) (а.с.21-24). Дані фактичні обставини також підтверджуються довідкою Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка від 08.04.2025 №4 (а.с.20).
Судом також встановлено, що 15.11.2019 ГУ ДПС у Волинській області сформувало ОСОБА_2 вимогу №Ф-10373-55 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31.10.2019 у сумі 26 539,26 грн (а.с.56).
Як слідує з матеріалів справи станом на 01.02.2025 в ІКПП ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по платежі єдиний внесок (код платежу 71040000) обліковується заборгованість в сумі 42 228,86 грн. (штрафна санкція та пеня за несвоєчасну спалату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску) за період 2018-2024 роки (а.с.43-55).
За результатами проведеної камеральної перевірки, на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 17.09.2024 ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення №1518/03-20-24-06 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (код платежу 71040000) за період з 10.02.2018 року по 03.09.2024 рік в загальній сумі 42 228,86 грн., зокрема штрафна санкція в сумі 5 307,88 грн. та пеня 36 920,98 грн.). Рішення про застосування штрафних санкцій платнику було направлено листом через засоби поштового зв'язку 20.09.2024 року та повернулося до ГУ ДПС у Волинській області «за закінченням терміном зберігання» (а.с.16-17).
В подальшому ГУ ДПС у Волинській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14181-0320 від 11.11.2024 на загальну суму 42 228,86 грн, яка також надіслана позивачу поштовим зв'язком та повернута із зазначенням причин «за закінченням терміну зберігання» (а.с.18-19).
Позивач не погоджуючись із рішенням ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення №1518/03-20-24-06 від 17.09.2024 та вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14181-0320 від 11.11.2024 звернулася до суду із даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
За приписами частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI податкові органи зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Як визначено частиною першою статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов'язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
У пунктах 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення таким поняттям: застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Згідно з абзацом першим пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами»; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
За визначенням, наведеним у пункті 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Як зазначено в абзаці третьому частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»), з 01 січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. До 01 січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, мали обов'язок сплатити єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які повинні сплачувати єдиний внесок за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з частиною другою статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом першим частини четвертої цієї статті визначено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Ця норма Закону дає змогу зараховувати до страхового стажу підприємця ті місяці, в яких не було отримано дохід (прибуток), оскільки відповідно до статті 9 Основ законодавства про соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю працівник. Ним є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Разом з тим, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням ГУ ДПС у Волинській області від 17.09.2024 №1518/03-20-24-06 застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 5307,88 грн. та нараховано пеню в розмірі 36920,98 грн. (за період з 10.02.2018 по 03.09.2024) за несплату (неперерахування) або невчасну сплату (неперерахування ) єдиного внеску, усього на зальну суму 42228,86 грн.
Також, з матеріалів справи встановлено, що вимога ГУ ДПС у Волинській області від 11.11.2024 №Ф-14181-0320 сформована щодо сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 42228,86 грн за період за період 2018-2024 роки, коли позивач зокрема була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та одночасно безперервно перебувала у трудових відносинах із Волинським академічним обласним українським музично-драматичним театром імені Т.Г.Шевченка (ідентифікаційний код юридичної особи 02226205), що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.21-24); про сплату за позивача єдиного внеску у розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, свідчить зарахування останній страхового стажу за 2018-2024 роки у повному обсязі.
ГУ ДПС у Волинській області доказів щодо безпосереднього здійснення позивачем підприємницької діяльності у 2018-2024 роках, отримання нею інших доходів, ніж від трудової діяльності як найманим працівником, суду не надало.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї у 2018-2024 роках, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі, не меншому ніж мінімальний страховий внесок, що виключає обов'язок сплати у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка господарську діяльність фактично не здійснювала та дохід від неї не отримувала (доказів протилежного суду не надано).
На переконання суду, тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС у Волинській області, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які таку діяльність фактично не здійснюють, а одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та її роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та надалі підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19, від 23 січня 2020 року у справі №480/4656/18, від 18 березня 2020 року у справі №140/1777/19, від 03 квітня 2020 року у справі №140/642/19, від 18 листопада 2021 року у справі №520/6094/19, від 19 грудня 2022 року у справі №640/9262/19, від 07 лютого 2023 року у справі №440/1408/19, яку суд враховує до спірних правовідносин відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
В іншому випадку необхідність сплати додаткових коштів (зайвих витрат) позивачем із заробітної плати за умови відсутності доходу від відповідної підприємницької діяльності не відповідає критерію пропорційності, адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи позивача, при тому, що мета сплати єдиного внеску до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в цих правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.
Наведене дозволяє суду дійти висновку про протиправність рішення ГУ ДПС у Волинській області від 17.09.2024 №1518/03-20-24-06 та вимоги ГУ ДПС у Волинській області від 11.11.2024 №Ф-14181-0320 в сумі 42228,86 грн, а тому такі підлягають скасуванню.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, правових норм, що регулюють спірні правовідносини, висновків Верховного Суду у подібних спорах, позов належить задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в сумі 1 211,20 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.4310995960.1 від 15.04.2025 (а.с.8).
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області №1518/03-20-24-06 від 17.09.2024 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 42 228,86 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області №Ф-14181-0320 від 11.11.2024 про сплату боргу (недоїмки).
Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський