16 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3440/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та рішення, оформленого листом від 01 березня 2025 року №1458/2533, щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ); зобов'язання повторно розглянути рапорт на звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ та прийняти рішення про звільнення з військової служби.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . 22 січня 2025 року позивач звернувся до командира першої мінометної батареї другого механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ - за сімейними обставинами (у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду). За результатом розгляду поданих разом із рапортом документів відповідач листом від 01 березня 2025 року №1458/2533 повідомив про відмову у звільненні з військової служби, покликаючись на відсутність законних підстав (наданими документами наявність зазначених обставин у рапорті про звільнення не підтверджено).
ОСОБА_1 таку відмову відповідача вважає необґрунтованою та протиправною. Так разом із рапортом від 22 січня 2025 року надано документи, які підтверджують II групу інвалідності та потребу у постійному догляді матері ОСОБА_2 , а також відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею: позивач є її єдиним сином, чоловік матері помер у 2013 році, в іншому зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 не перебувала; її батьки постійно проживали і померли на території російської федерації, де проживають рідні брати та сестри матері. Повнолітні онуки ОСОБА_2 не мають із нею взаємних прав та обов'язків, при цьому ОСОБА_3 проходить військову службу, а ОСОБА_4 на постійній основі проживає та працює в Республіці Польща; ОСОБА_5 є неповнолітнім.
Позивач вказав, що чинним законодавством не передбачено порядку видачі документа конкретної форми (довідки, витягу тощо), який би містив інформацію про наявність чи відсутність членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення. Тому можливість довести відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення наявна лише у тому випадку, якщо такі члени сім'ї були раніше та правовий зв'язок між ними припинився. Проте якщо таких членів сім'ї не було взагалі, то підтвердити їх відсутність неможливо.
На переконання позивача, йому безпідставно відмовлено у звільненні з військової служби, тому він просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.61-66). В обґрунтування цієї позиції вказав, що підставою звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовця, який проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період згідно з абзацом тринадцятим пункту 3 частини тринадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи (або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). Відсутність будь-якої із зазначених умов не дає підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби.
Відповідач наголосив, що позивач не надав документів, які б стверджували про необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 (матір'ю). Так у висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, від 31 травня 2024 року №1911 комісія не зазначила соціальних послуг, які рекомендовано ОСОБА_2 . При цьому для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою з інвалідністю надавач соціальної послуги з догляду вдома має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад.
Відповідач зауважив, що обов'язку збору інформації про членів сім'ї будь-якого військовослужбовця, а також повноважень витребовувати таку інформацію в органах державної влади та місцевого самоврядування Військова частина НОМЕР_1 не має. Афідевіти ОСОБА_2 у цьому разі не є документом, які встановлюють юридичний факт.
У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяв (а.с.94-96).
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Сторони не зверталися із письмовими клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді командира міномета 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї 2 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , що не є спірним.
22 січня 2025 року до командування Військової частини НОМЕР_1 звернувся молодший сержант ОСОБА_1 із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір'ю - ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійної сторонньої допомоги та догляду (а.с.43-46). До рапорту було долучено копії документів: паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 (а.с.15-17), паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 (а.с.19-21), довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №876328 від 16 жовтня 2024 року (а.с.22), висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, від 31 травня 2024 року №1911 (а.с.23), свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.24), свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 (а.с.25), свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 (а.с.26), свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_5 (а.с.27), нотаріально засвідчених заяв ОСОБА_2 від 24 жовтня 2024 року та від 09 січня 2025 року (а.с.28-29), довідки про самостійне проживання ОСОБА_2 за зареєстрованою адресою від 21 жовтня 2024 року №518 (а.с.30), акт обстеження умов проживання ОСОБА_2 за зареєстрованою адресою (а.с.31), пенсійне посвідчення серії НОМЕР_6 (а.с.32), довідки форми 5 про проходження військової служби ОСОБА_3 від 06 листопада 2024 року №1144 (а.с.33), свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_7 (а.с.34), трудового договору ОСОБА_4 від 01 червня 2024 року №5949/2024 (а.с.36), довідки про працевлаштування за кордоном ОСОБА_4 (а.с.40-42).
Листом від 01 березня 2025 року №1458/2544 (а.с.50) відповідач повідомив ОСОБА_1 про розгляд рапорту та про відсутність підстав для його задоволення; наданими документами наявність обставин для звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, не підтверджено.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а тому під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок звільнення з військової служби в період дії воєнного стану.
Закон №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частинами першою, п'ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до частини шостої статті 2 Закону №2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов'язаних з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі визначає Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Як установлено пунктами 2, 5, 6 Положення №1153/2008, за призовом громадяни проходять, зокрема, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 установлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац четвертий пункту 241 Положення №1153/2008).
За обставин цієї справи ОСОБА_1 у рапорті від 22 січня 2025 року порушував питання про звільнення його з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю IІ групи та потребує постійного стороннього догляду (а.с.43-46).
Як слідує з листа від 01 березня 2025 року №1458/2544 (а.с.50) та відзиву на позовну заяву, відповідач відмовив у звільненні позивача з військової служби через сімейні обставини, покликаючись на непідтвердження наданими документами обставин, передбачених абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ: потребу у здійсненні за ОСОБА_2 постійного стороннього догляду та відсутність у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати за нею постійний догляд.
Так відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
З наведеної норми слідує, що умовами для звільнення з військової служби на зазначеній у ній підставі є одночасна наявність таких обставин: 1) встановлена інвалідність І чи ІІ групи у одного із батьків військовослужбовця (чи батьків дружини/чоловіка); 2) необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; 3) відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи (якщо такі наявні - вони мають самі потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). Відсутність будь-якої із зазначених обставин не дає підстав звільнення військовослужбовця з військової служби.
Згідно з пунктом 12.1 розділу XIІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454, далі - Інструкція №170), перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Станом на день подання рапорту від 22 січня 2025 року пункт 5 додатку 19 до Інструкції №170 передбачав, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ, подаються:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Із наданих до рапорту від 22 січня 2025 року документів встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.33). Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №876328 (а.с.22) ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи.
Як стверджує позивач, його матір ОСОБА_2 потребує постійного догляду, на підтвердження чого до рапорту від 22 січня 2025 року він додав висновок від 31 травня 2024 року №1911 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за формою №080-2/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року №407 (а.с.23). Однак за доводами відповідача такий висновок не підтверджує необхідність здійснення за ОСОБА_2 постійного стороннього догляду.
Вирішуючи питання, яким документом підтверджується необхідність постійного догляду за особою з інвалідністю, суд зазначає таке.
У статті 7 Закону України від 06 жовтня 2005 року №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №2961-IV, у редакції, чинній на момент встановлення матері позивача інвалідності) передбачено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
Відповідно до пунктів 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317, чинне на час огляду 02 вересня 2024 року медико-експертною комісією ОСОБА_2 ), особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317, міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Аналізуючи повноваження МСЕК, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
У разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров'я комісія розробляє на підставі плану медичної та професійної реабілітації або індивідуального реабілітаційного плану індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів з конкретизацією трудових рекомендацій, методи та строки їх здійснення, допоміжні засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням (пункт 21 Положення №1317).
Відповідно до пункту 6 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №157-1/о "Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією" (затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30 липня 2012 року №577, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за №1509/21821) довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією видається інваліду. У пункті 12 надається висновок про умови та характер праці. У пункті 13 зазначаються рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності інваліда.
У довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №876328 про встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності довічно від загального захворювання (огляд проведено 02 вересня 2024 року) відсутній висновок про потребу у сторонньому нагляді, догляді або допомозі (у пунктах 12, 13).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року №407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України15 квітня 2021 року за №510/36132), затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".
Як установлено пунктом 2 цієї Інструкції, висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень, які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Згідно з пунктами 3, 4, 8 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974. У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (пункт 12 Інструкції).
Отже, лікарсько-консультативна комісія зазначає вид догляду, якого потребує особа.
Обґрунтовуючи наявність підстав для звільнення з військової служби, позивач з посиланням на висновок лікарсько-консультативної комісії від 31 травня 2024 року №1911 стверджує, що його мати ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує постійного догляду.
Між тим у наданому висновку лікарсько-консультативної комісії від 31 травня 2024 року №1911 (виданий на строк до 31 травня 2024 року, тобто до встановлення ОСОБА_2 інвалідності) про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не вказано, яку із послуг догляду потребує ОСОБА_2 . Те саме стосується висновку лікарсько-консультативної комісії від 23 травня 2025 року №771 (а.с.102), який позивач подав безпосередньо до суду (термін дії висновку від 31 травня 2024 року №1191 закінчився). У зазначених висновках жодного слова про систематичність чи іншу періодичність догляду немає.
Питання допустимості висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою №080-2/о (яким рекомендовано соціальну послугу догляду вдома) вирішував Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23. Аналізуючи документи, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за особою, Верховний Суд сформулював висновок, за змістом якого медико-соціальна експертна комісія відповідно до передбачених Положенням №1317 повноважень визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг. Саме по собі поняття "догляд вдома" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
У постанові від 13 червня 2024 року у справі №520/21316/23 Верховний Суд вказав на можливість підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за хворим батьком відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони, при оцінці якого слід дослідити обставини: чи відповідає висновок встановленій формі; чи містить він всі відомості, притаманні такому медичному висновку, на підставі якої інформації він видавався та, за підсумком цього, чи є він належним доказом на підтвердження наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби.
Однак у розглядуваній справі суд зазначає, що з огляду на відсутність як у довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №876328 про потребу у сторонньому нагляді, догляді або допомозі, так і у висновку лікарсько-консультативної комісії від 31 травня 2024 року №1911 (те саме від 23 травня 2025 року №771), у яких не вказано виду догляду взагалі, то необхідно погодитися із відповідачем, що позивач не надав доказів на підтвердження існування підстав для звільнення, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує, що з 01 січня 2025 року набув чинності Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 (далі - Порядок №1338), який визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) (пункт 1).
Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку №1338 проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров'я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання. Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).
Як передбачає підпункт 9 пункту 9 цього Порядку, експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.
Згідно з пунктом 40 Порядку №1338 за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема потреби у постійному сторонньому догляді.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 (мати), яка є особою з інвалідністю ІІ групи, що є однією з основних умов задля звільнення позивача з військової служби, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його рапорту.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність своїх дій щодо відмови у звільненні позивача з військової служби.
Отже, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що надані ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 документи не свідчать про наявність умов, з якими абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII пов'язує звільнення з військової служби в період дії воєнного стану через сімейні обставини, тому у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_9 ) про визнання протиправними дій та рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк