м. Вінниця
18 липня 2025 р. Справа № 120/1025/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невнесення відомостей про виключення ОСОБА_2 з військового обліку до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення ОСОБА_2 з обліку до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів.
В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі Довідки військово-лікарської комісії №132/3540. Також у військовому квитку наявний запис про виключення його з військового обліку. Однак, відповідний запис не внесено в систему до Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних, призовників та резервістів, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 03.02.2025 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
11.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Так, представник відповідача зауважив, що відповідно до п. 56 Порядку № 921 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. Вказав на безпідставність виключення позивача з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим позивачу слід підтвердити висновок ВЛК про визнання його непридатним до військової служби.
Ухвалою від 13.05.2025 вирішено витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати надати суду у 5-денний строк, з моменту отримання цієї ухвали - докази, які свідчать про безпідставність виключення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 з війскового обліку військовозобов'язаних офіцерського складу, докази, що підтверджують направлення виклику ОСОБА_1 від 29.08.2024 з метою підтвердження висновку ВЛК та необхідність оформлення Свідоцтва про хворобу, докази розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.01.2025 (отримано 09.01.2025).
08.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява, у якій останній звернув увагу суду на сплив строку, відведений для подання доказів, тому просить суд вжити процесуальних заходів та розглянути справу за наявними матеріалами справи.
10.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява, у якій повідомлено про неможливість надання доказів.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки військово - лікарської комісії від 30.06.2022 за № 132/3540 ОСОБА_1 визнано непридатним до в/с з виключенням з військового обліку.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 у розділі 20 "відмітки про виключення з військового обліку" міститься запис від 30.06.2022 про виключення з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 , як визнаний ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ст. 61а гр.ІІІ наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 р.
Однак, відповідні відомості не внесено до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
08.01.2025 (отримано 09.01.2025) позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про внесення відомостей про виключення його з обліку у Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Враховуючи, що відповідні відомості про виключення з військового обліку не було внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується та виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).
Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону № 2232-XII (на день постановки позивача на військовий облік та визнання його не придатним до військової служби Закон № 2232-XII діяв у редакції від 14.01.2006).
У відповідності до частини першої статті 33 Закону № 2232-XII усі військовозобов'язані та призовники підлягають військовому обліку.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх військовозобов'язаних та призовників провадиться за місцем їх проживання, а також за обсягами та деталізацією і поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII (на момент виключення позивача з військового обліку Закон № 2232-XII діяв у редакції від 21.03.2014) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Аналогічні норми містить пункт 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII у редакції від 10.05.2025, згідно якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487(далі - Порядок № 1487).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII,органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Стаття 14 Закону № 1951-VIII регламентує ведення Реєстру.
Так, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За змістом п. 5 Порядку № 559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі відповідно до довідки військово - лікарської комісії від 30.06.2022 за № 132/3540 ОСОБА_1 визнано непридатним до в/с з виключенням з військового обліку.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 у розділі 20 "відмітки про виключення з військового обліку" міститься запис від 30.06.2022 про виключення з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 , як визнаний ВЛК непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку ст. 61а гр.ІІІ наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 р.
За таких обставин, у зв'язку з визнанням військово-лікарською комісією позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку позивач підлягав виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ.
Так, суд зазначає, що поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» не є тотожними. Різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. Аналіз змісту відповідних положень статті 37 Закону № 2232-XII свідчить про те, що громадяни які підлягають виключенню з військового обліку втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних.
Суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, для внесення відповідної відмітки про виключення із військового обліку до військового квитка повинні існувати відповідні підстави.
Так, підставою для виключення з обліку може бути висновок ВЛК, тому оскільки позивач був виключений з військового обліку на підставі ст.61а, графи ІІІ Розкладу хвороб, то беззаперечним є факт проходження позивачем ВЛК, адже на основі даного ВЛК приймалося рішення про виключення позивача з військового обліку.
У свою чергу, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив про безпідставність виключення позивача з військового обліку у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено виклик ОСОБА_1 з метою підтвердження висновку військово - лікарської комісії та оформлення свідоцтва про хворобу, на підставі якого здійснюється виключення з військового обліку офіцерів запасу, які визнані військово - лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військової служби.
Так, з метою підтвердження відповідних доводів судом у відповідача витребувано докази, які відповідач не надав, а повідомив суд про не можливість їх подання.
Відтак, в ході розгляду справи суду не надано належних та допустимих доказів щодо скасування довідки ВЛК від 30.06.2022 р. №132/3540 та відомостей про безпідставність внесення ІНФОРМАЦІЯ_2 до військового квитка серії НОМЕР_1 відмітки про виключення позивача з військового обліку.
Враховуючи зазначене, встановлені обставини підтверджують те, що позивач правомірно виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу".
Таким чином, позивач не може вважатися військовозобов'язаним громадянином України у розумінні Закону України № 2232-XII, тобто не має статусу військовозобов'язаного.
Суд враховує, що за правилами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії.
Суд зауважує, що згідно з положеннями Порядку № 921, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов'язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов'язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов'язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.
У зв'язку з викладеним, суд висновує, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невнесення даних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку.
Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов'язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов'язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов'язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров'я.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція), застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень згаданої Конвенції.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
З огляду на те, що відповідач не надав суду доказів внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку з урахуванням відомостей про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, суд вважає, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Судові витрати пов'язані із сплатою судового збору підлягають розподілу відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення суду складено та підписано 18.07.2025.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна