Справа №348/1399/25
Провадження № 2/348/952/25
18 липня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Гундяка Т.Д.,
секретар судового засідання Дмитрук С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що між ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових Рішень» та відповідачем 21.01.2021 укладено кредитний договір №1335184232. Відповідно до умов договору, цей договір, паспорт кредиту та умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» становлять єдиний кредитний договір.
На підставі договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк», первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 04.04.2024 укладено договір факторингу № НІ/11/17-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № НІ/11/27-Ф від 04.04.2024 Реєстру прав вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35 086,53 грн, з яких: 26 913,71 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту, 3,11 грн - загальна заборгованість за відсотками, 8 169,71 грн - загальна заборгованість по комісії.
Згідно п. 2.3. договору відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних АТ «Таскомбанк» за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру прав вимог згідно додатку №2, але не раніше здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно п 3.1 цього договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги боргу та невід'ємною частиною договору факторингу.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Посилаючись на викладене та те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, припинила повертати наданий їй кредит у строки, визначені договором, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість в розмірі 35 086,53 грн, з яких: 26 913,71 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 3,11 грн - загальна заборгованість за відсотками; 8 169,71 грн - загальна заборгованість по комісії.
Ухвалою суду від 13.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача до суду не з'явилась, заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, вказала, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, відзив на позовну заяву не подавала, повідомлена судом про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на адресу її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, ухвали про відкриття провадження у справі, копії позову з додатками та судових повісток, які отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та даними сервісу пошуку поштових відправлень.
Про причини неявки в судове засідання відповідач не повідомила, будь-яких клопотань чи заяв від неї не надходило.
Згідно ч. 5 ст. 259, ч. 1 ст. 281 ЦПК України судом із занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, суд, керуючись ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини, що виникли між сторонами.
Встановлено, що між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» 07.10.2016 укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п. 2.2 вказаного договору сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього Договору) із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 9.2 договору про відступлення права вимоги його сторони погодили, що цей договір діє протягом 1 (одного) року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
ОСОБА_1 21.01.2021 звернулась до ТОВ «ФК «ЦФР» із заявою-анкетою на отримання послуг в ТОВ «ФК «ЦФР» та 21.01.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1335184232, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно п. 3.2. договору цей договір, паспорт кредиту №1335184232 та умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» становлять єдиний кредитний договір.
Відповідно до п. 1.2 договору позичальнику надається кредит у розмірі 33 105,56 грн строком 60 місяців.
Кредитний договір ОСОБА_1 підписала власноручно.
Також ОСОБА_1 підписала паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 1335184232, в якому зазначені основні умови кредитування, а саме: сума кредиту 33 105,56 грн, строк кредитування 60 місяці, проценти при наданні кредиту 0%, щомісячні проценти 1,50%, річні проценти 0,01 %, загальні витрати за кредитом 33 105,56 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом 62 909,66 грн, реальна річна процентна ставка 33,31 %.
Згідно п. 6 паспорту кредиту визначено порядок повернення кредиту, зокрема, перший платіж повинен бути здійснений 16.03.2021, а останнім днем погашення кредитної заборгованості зазначено 16.01.2026.
Відповідно до п. 7 паспорту кредиту у випадку прострочення виконання своїх кредитних зобов'язань позичальник сплачує штраф в розмірі 1% від суми наданого кредиту за кожний факт виникнення прострочки відповідно до графіку платежів. Нарахування штрафу відбувається на наступний робочий день після граничного терміну.
Між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 26.06.2024 укладено договір факторингу № НІ/11/27-Ф, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (п. 2.1. договору).
Згідно п. 2.3. договору відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних АТ «Таскомбанк» за кредитними договорами, договорами поруки та їх перехід від АТ «Таскомбанк» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру прав вимог згідно додатку №2, але не раніше здійснення оплати ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно п 3.1 цього договору, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги боргу та невід'ємною частиною договору факторингу.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № НІ/11/27-Ф від 04.04.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1335184232 від 21.01.2021 в сумі 35 086,53 грн, з яких: 26 913,71 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 3,11 грн - загальна заборгованість за відсотками; 8 169,71 грн - загальна заборгованість по комісії.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1335184232 від 21.01.2021 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором за період з 04.04.2024 по 30.04.2025 становить 35 086,53 грн, з яких 26 913,71 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; 3,11 грн - загальна заборгованість за відсотками; 8 169,71 грн - загальна заборгованість по комісії.
Згідно ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Згідно ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідноч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово вказував щодо належності доказів у справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 02.10.2024 у справі № 761/24252/14-ц зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Водночас, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів відповідачу та розміру його заборгованості за кредитним договором.
Розрахунок заборгованості, який складений представником позивача, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту та користування ним, не містить даних про здійснені платежі, порядок нарахування сум відповідно до укладеного договору та періоди такого, а отже не є належним доказом наявності заборгованості у заявленому позивачем розмірі.
Розрахунок є виключно внутрішнім документом позивача, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.
За таких обставин суд позбавлений можливості достеменно визначити розмір заборгованості відповідача за кредитним договором.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, що первісним кредитором ТОВ «ФК «ЦФР» було передано АТ «Таскомбанк» право вимоги за кредитним договором №1335184232 від 21.01.2021 до відповідача.
Кредитний договір між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем було укладено лише 21.01.2021, тобто більш ніж через 4 роки після укладення договору відступлення права вимоги між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк».
Таким чином, предметом договору відступлення права вимоги між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» на момент його укладення не могло бути право вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором, а такий укладений стосовно вимог до позичальників, тобто стосовно дійсних вимог, які існували на момент переходу прав вимоги. При цьому, жодних умов щодо передачі прав вимог, які виникнуть у майбутньому, наданий договір відступлення прав вимоги від 07.10.2016 не містить.
Крім того, договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, укладений між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» 07.10.2016, діяв протягом 1 (одного) року та його дія закінчилася 07.10.2017.
Стороною позивача не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що вказаний договір діяв станом на 21.01.2021.
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається (п. 139 постанови).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).
Таким чином, вимога кредитора на момент укладення договору мала бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «ФК «ЦФР» щодо відповідача на момент укладення договору відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 не було та сторони не могли передбачити, що 21.01.2021 цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем.
Позивачем не доведено, що первісним кредитором ТОВ «ФК «ЦФР» було передано АТ «Таскомбанк» право вимоги за кредитним договором № 1335184232 від 21.01.2021 до відповідача, а також, що згідно з умовами договору факторингу АТ «Таскомбанк» станом на 04.06.2025 мав права грошової вимоги до відповідача.
За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність наявності у позивача права на звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь заборгованості за кредитним договором №1335184232 від 21.01.2021, який укладений після відступлення прав вимог за договорами.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023року у справі № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).
За обставин не доведення позивачем розміру заборгованості та порушення саме його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 1335184232 від 21.01.2021, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на вищевикладене, суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 4, 19, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273,280-284, 289 ЦПК України,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, 01032.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Гундяк Т.Д.
Повний текст рішення складено 18.07.2025.