16.07.2025
Справа № 331/4881/24
Провадження № 1-кп/522/2126/25
16 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси №108, в режимі відеоконференцзв'язку, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024080000001203 від 02.08.2024 року з угодою про визнання винуватості стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою технічною освітою, має на утриманні 1 неповнолітню дитину, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів через ВКЗ:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22024080000001203 від 02.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України з угодою про визнання винуватості.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, вказавши на підстави наявні для її затвердження. Вказав, що укладення угоди було добровільним без будь-якого примусу, умови угоди, наслідки та вид покарання обвинуваченому роз'яснено. Вважав, що обвинувальний акт і угода відповідають вимогам КПК України.
Захисник просив суд затвердити угоду про визнання винуватості. Підтвердив добровільність її укладення за його присутності.
Обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що обвинувачення йому зрозуміле, вину у пред'явленому обвинуваченні визнає в повному обсязі, укладення угоди було добровільним без будь-якого примусу, умови угоди, наслідки та вид покарання йому зрозумілі. Просив затвердити угоду.
Заслухавши думки сторін, дослідивши угоди про визнання винуватості та обвинувальний акт, суд дійшов висновків про таке.
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
В підготовчому судовому засіданні підлягають вирішенню ряд питань, передбачених ст. ст. 314-315 КПК України.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 КПК України.
У пункті 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» № 13 від 11.12.2015 року зазначено, що за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має прийняти одне із таких рішень: а) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення, або б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення. При цьому, зокрема в останньому випадку, слід неухильно дотримуватися вимог закону щодо відкриття сторонами кримінального провадження одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Відповідно до частини 7 статті 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Як вбачається з наданої угоди, з урахуванням викладених обставин, відповідно до вимог закону про кримінальну відповідальність, який діє на час вчинення кримінального правопорушення, враховуючи ступень тяжкості злочинів, у вчиненні яких особа обвинувачується, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, з урахуванням особи винного, беручи до уваги інші обставини, прокурор вважає за можливе узгодити з обвинуваченим ОСОБА_3 та його захисником - адвокатом ОСОБА_5 наступне покарання:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 305, ст. 69 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ст. 69 КК України - 5 років та 15 днів позбавлення волі з конфіскацією майна;
На підставі ч. 1, 2 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, просили призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років 15 днів позбавлення волі.
Проте, при перевірці даних угод на відповідність вимогам КПК України, судом встановлено, що узгоджені сторонами угоди умови суперечать вимогам цього Кодексу, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Згідно правової позиції викладеної в Постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 23.07.2024 року, частина 1 ст. 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час та після вчинення злочину, а також іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.
Згідно ч. 1 ст. 66 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: 1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; 2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 2-1) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення; 3) вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім; 4) вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності; 5) вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин; 6) вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення кримінального правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого; 8) вчинення кримінального правопорушення з перевищенням меж крайньої необхідності; 9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням кримінального правопорушення у випадках, передбачених цим Кодексом.
В обґрунтування застосування ст. 69 КК України, прокурор зазначив в угоді здебільшого відомості, які характеризують особу обвинуваченого, але не можуть розглядатись судом, як обставини, які пом'якшують покарання. Фактично пом'якшуючими обставинами покарання в розумінні ст. 66 КК України, в угоді зазначено, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Однак, на думку суду, вказане покарання не відповідає тяжкості інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень.
Крім того, суд зазначає, що призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом є виключним правом суду, і лише суд здійснивши судовий розгляд в загальному порядку, з'ясувавши усі обставини та оцінивши докази у сукупності може призначити покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Також слід зазначити, що на стадії підготовчого судового засідання дослідження судом будь-яких доказів є неприпустимим та суперечить загальним засадам кримінального провадження, закріпленим кримінальним процесуальним законодавством.
Більш того, за змістом положень ч. 6 ст. 474 КПК України суд має право витребовувати документи та викликати в судове засідання осіб та опитувати їх лише для з'ясування добровільності укладення угоди.
Таким чином, затвердження вищевказаної угоди суперечить вимогам закону про кримінальну відповідальність, зокрема в частині призначення покарання.
З урахуванням викладених обставин, суд доходить висновку, що у затвердженні угоди про визнання винуватості від 18 червня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024080000001203 від 02.08.2024 року, укладену між прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , слід відмовити та повернути прокурору надані ним під час розгляду угоди матеріали кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 372, 376, 474 КПК України, суд, -
У затвердженні угоди про визнання винуватості від 18 червня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024080000001203 від 02.08.2024 року, укладену між прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , - відмовити.
Надані прокурором під час розгляду угоди матеріали кримінального провадження - повернути прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_6