Справа № 522/13232/23
Провадження № 2/522/414/25
18 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді - Косіциної В.В., розглянувши на підставі наявних матеріалів питання прийняття відзиву ОСОБА_1 ,-
В провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси - Чернявської Л.М. перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси - Чукова Л.В. від 27.05.2025 року №945/25, було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за наслідками якого вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 05 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду. У зв'язку зі зміною складу суду, розгляд справи розпочато спочатку. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачам 15-ти денний строк для подання відзиву.
09 липня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_1 , у якому вона просила продовжити їй строк для подання відзиву.
Також, 09 липня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому відповідачка просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою суду від 05 червня 2025 року справу прийнято до провадження. У зв'язку зі зміною складу суду, розгляд справи розпочато спочатку. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачам 15-ти денний строк для подання відзиву.
Проте, у період з 07 червня 2025 року по 21 червня 2025 року ОСОБА_1 перебувала у санаторії.
Також посилається на те, що ухвалою суду від 03 квітня 2025 року витребувано у АТ «УКРСИББАНК» докази. Проте, на момент подання відзиву - вони відсутні, що позбавляє подати відзив у строк, встановлений законом.
Відповідно до ч.7 ст.178 ЦПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою суду від 05 червня 2025 року справу прийнято до провадження. Встановлено відповідачам 15-ти денний строк для подання відзиву.
Ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідачки 07 червня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
У період з 07 червня 2025 року по 21 червня 2025 року що підтверджується листом про підтвердження бронювання №730863133967.
За приписами ч.ч.1-3 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно зі ст.191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
Згідно ч.ч.1-2 ст.178 ЦПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником.
За приписами ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч.ч.1, 4, 6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Порядок і строк подачі відзиву регламентовано ст. 191 ЦПК України.
Встановлення законодавцем часових обмежень на подання відзиву та доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами.
Вирішуючи питання про можливість прийняття відзиву, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постанова КЦС ВС від 15.06.2022 у справі № 477/1366/20 містить висновок про те, що Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати зловживань та ухилення від отримання інформації про рух справи.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) від 28 листопада 1999 року, пункт 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення права відповідача на доступ до правосуддя та справедливий розгляд справи, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подання відзиву та прийняти його до розгляду.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 127, 178, 191, 197, ч.1 ст.223, ч.2 ст.258, ст.ст. 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк для подання відзиву.
Прийняти до розгляду відзив ОСОБА_1 на позовну заяву Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Косіцина В.В.