Справа № 522/13298/24-Е
Провадження № 2/522/3176/25
03 липня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.
розглянувши в залі засідань суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
09 серпня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 19810 грн. та про стягнення судових витрат, а саме судового збору - 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101583483 відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач не виконав умов кредитного договору. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).
27.07.2023 р. ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т, за яким ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101583483 від 08.02.2023р.
З цих підстав захисту порушеного права позивач звертається до суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Шенцевій О.П.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.08.2024 року, було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від відповідача до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу. Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження на адресу його зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи, що сторони по справі повідомлені належним чином, надали до суду всі наявні у них докази, та виклали свої доводи щодо предмету спору у наданих до суду процесуальних заявах, суд вважає що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, отже вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі сторін за наявними у справі доказами.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101583483.
Вказаний договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням його персональних даних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та шляхом введення одноразового ідентифікатора F60055.
Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору, надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості.
Згідно з п. 1.2, 1.3 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 гривень. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 08.02.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 23.02.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 24.05.2023 (останнього дня строку кредитування).
Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 950,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
За приписами п. 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 5000,00 грн. на кред. рах. № НОМЕР_2 позивачем надано платіжне доручення № 59024445 від 08.02.2023р.
27.07.2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т.
Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101583483 від 08.02.2023 року.
Таким чином ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вважає, що набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 19810 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 4300 грн.; заборгованість за відсотками - 14560 грн.; заборгованість за комісією - 950 грн.
На підтвердження позовних вимог надано: анкету заяву на кредит № 101583483 від 08.02.2023 року; платіжне доручення, що підтверджує перерахування коштів за кредитом; відомість про щоденні нарахування та погашення; довідка про ідентифікацію особи; Договір відступлення прав вимоги N?102-МЛ/Т від 27.07.2023 року; Реєстр боржників до Договору відступлення прав вимоги N?102-МЛ/Т від 27.07.2023 року; Акт приймання-передачі Реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги N?102-МЛ/Т від 27.07.2023 року; Платіжна інструкція про оплату купівельної ціни до Договору відступлення прав вимоги N?102-МЛ/Т від 27.07.2023 року; Список поштових відправлень рекомендованих листів про відправку Досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості; Договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) N?101583483 від 08.02.2023 року; Графік платежів (Додаток N? 1 до договору N?101583483 від 08.02.2023 року; Паспорт споживчого кредиту N?101583483 від 08.02.2023 року);
Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У відповідноті до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Суд вважає про те, що позивачем не доведено факту надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, платіжне доручення № 59024445 від 08.02.2023 р. суд відхиляє як доказ, оскільки на ньому немає відмітки банку про здійснення банківської операції.
З огляду на те, що кредитор не довів виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором (перерахування коштів відповідачу), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту отримання відповідачем грошових коштів відповідно до умов договору й факту їх переказу первісним кредитором останній.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відповідно до ст.ст. 77-78 ЦПК України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно дост. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем грошових коштів відповідно до умов договору № 101583483 від 08.02.2023 року, що взагалі позбавляє суд можливості встановити, чи має позивач право на звернення до відповідача з вказаним позовом.
Звертаючись з позовом до суду, позивач у позові виклав обставини, якими обґрунтовував заявлені вимоги та зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, просив розглянути справу без його участі.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
З урахуванням встановлених обставин справи та враховуючи принцип справедливості, добросовісності, розумності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не доведені належними та допустимими доказами у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторонипропорційно розміру задоволенихпозовнихвимог.
Таким чином ухвалюючи рішення провідмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витратипо сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (її)проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Повний текст рішення суду складено та підписано 18 липня 2025 року.
Суддя: