Справа № 509/6436/24
17 липня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Багнюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року, -
У провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вищевказана цивільна справа ОСОБА_1 , позовними вимогами якої є визнання незаконним та скасування рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/6 частки спільної часткової власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 (номер відомостей про речове право 31519864 від 07.05.2019).
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової приватної власності належить 53/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5123755300:02:005:1068, площею 0.15 га. З метою приватизації земельної ділянки, на якій розташовані зазначені будівлі та споруди, ОСОБА_1 разом із іншими співвласниками звернулася до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, яка на сесії прийняла відповідне рішення.
У подальшому рішенням Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року:
- затверджено громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; передано безоплатно у спільну часткову власність (без виділення часток в натурі) громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , земельну ділянку з кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ; рекомендовано громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , зареєструвати право власності на нерухоме майно, з кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2019 року, номер запису про право власності 31519864, виданим державним реєстратором Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Анчеєвою С.Л. (на 1/6 частину земельної ділянки).
Підставою виникнення права власності стало рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер 764-VII, видане 05.04.2019 року Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області.
26 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Пестрецова В.В. щодо надання письмового роз'яснення щодо можливості посвідчення договору купівлі - продажу частки житлового будинку та частки земельної ділянки під ним, площею 0,15 га, кадастровий номер 5123755300:02:005:1068, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
26 липня 2023 року за вих. № 63/01-16 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Пестрецовим В.В. на адресу ОСОБА_1 було надано відповідь, з якої вбачається, що з урахуванням викладених норм чинного законодавства України, розмір частки у праві власності на земельну ділянку, що відчужується, повинен відповідати розміру частки у праві власності на житловий будинок, що розташований на ній, тобто, відчуження зазначеного нерухомого майна можливе тільки після приведення у відповідність до законодавства майнових прав ОСОБА_1 на це майно для подальшого розпорядження ним.
Отже, в рішенні органу місцевого самоврядування Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII, виданого 05.04.2019 року, є факт наявності у позивача порушеного права, а тому вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 листопада 2024 року по справі було відкрито провадження за в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 квітня 2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 .
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.07.2025 рік об 11:00 год.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Лук'ян С.Г. в судове засідання не з'явився по невідомим суду причинам, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідач ОСОБА_4 , в судове засідання не з'явився про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, надавши на адресу суду письмове клопотання в якому не заперечував проти задоволення позову, з проханням проводити розгляд справи без його участі.
Відповідачка ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явилась про дату час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, надавши на адресу суду письмове клопотання в якому не заперечувала проти задоволення позову, з проханням проводити розгляд справи без її участі.
Відповідачка ОСОБА_5 , в судове засідання не з'явилась про дату час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, надавши на адресу суду письмове клопотання в якому не заперечувала проти задоволення позову, з проханням проводити розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, надавши на адресу суду письмове клопотання в якому не заперечував проти задоволення позову, з проханням проводити розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з'явився про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, надіславши на адресу суду письмові пояснення, в яких розгляд справи просив проводити без його участі з урахуванням позиції селищної ради та з дотриманням норм чинного законодавства України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду - є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими, у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, а саме, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25 частини чотирнадцятої ст. 46, частин першої, десятої ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.
Пунктом 4.2. рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19- рп/2011 у справі №1-29/2011 передбачено, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
Тобто за загальним правилом, закріпленим у ст. 120 ЗК України, особи, які набули право власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Вказаний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18 (провадження № 61-6807св19).
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово констатувала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пунктах 25 - 28 постанови від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц).
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).
Судом встановлено, що ОСОБА_8 на праві спільної часткової приватної власності належить 53/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 4 листопада 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Панченко О.О. реєстровий номер 2124, витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.06.2019 року, номер запису про право власності 32052944, виданим державним реєстратором Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області Вайцеховською Н.А. (на 53/200 частини домоволодіння) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 2929181, виданим 26.02.2004 року Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації.
Також судом встановлено, що вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5123755300:02:005:1068, площею 0.15 га., та в цілому складається з: Житлового будинку під літ. «А» житловою площею 19,1 м2, загальною площею 44,3 м2; Господарських будівель та споруд: літ. «а» - веранда, літ. «Б» - гараж, літ «В» - літня кухня, літ. «в» - веранда, літ. «Г» - сарай, літ «Д» - літня кухня, літ. «д» - веранда, літ. «Е» - сарай, літ. «Ж» - сарай, літ. «З» - баня, літ. «О» - сарай, літ. «П» - навіс, літ. «Р» - навіс, літ. «С» - сарай, літ. «Т» - вбиральня, літ. «Л» - вбиральня, 1-12, І - споруди.
З матеріалів справи вбачається, що з метою приватизації земельної ділянки, на якій розташовані зазначені будівлі та споруди, ОСОБА_1 разом із іншими співвласниками звернулася до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, яка на сесії прийняла відповідне рішення.
Так, згідно рішенням Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року:
- затверджено громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- передано безоплатно у спільну часткову власність (без виділення часток в натурі) громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , земельну ділянку з кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- рекомендовано громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , зареєструвати право власності на нерухоме майно, з кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 загальною площею 0,1500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_9 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.05.2019 року, номер запису про право власності 31519864, виданим державним реєстратором Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» Анчеєвою С.Л. (на 1/6 частину земельної ділянки).
Підставою виникнення права власності стало рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер 764-VII, видане 05.04.2019 року Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області.
З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Пестрецова В.В. щодо надання письмового роз'яснення щодо можливості посвідчення договору купівлі - продажу частки житлового будинку та частки земельної ділянки під ним, площею 0,15 га, кадастровий номер 5123755300:02:005:1068, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
26 липня 2023 року за вих. № 63/01-16 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Пестрецовим В.В. на адресу ОСОБА_1 було надано відповідь, з якої вбачається, що з урахуванням викладених норм чинного законодавства України, розмір частки у праві власності на земельну ділянку, що відчужується, повинен відповідати розміру частки у праві власності на житловий будинок, що розташований на ній, тобто, відчуження зазначеного нерухомого майна можливе тільки після приведення у відповідність до законодавства майнових прав ОСОБА_1 на це майно для подальшого розпорядження ним.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розмір частки ОСОБА_1 , у праві власності на земельну ділянку, повинен був відповідати розміру частки у праві власності на житловий будинок, що розташований на ній. Однак вказаним рішенням Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області всупереч вимог чинного законодавства та порушення прав позивачки ОСОБА_1 передано безоплатно у спільну часткову власність (без виділення часток в натурі), що і стало підставою для реєстрації права власності на 1/6 частину вказаної земельної ділянки.
Таким чином, в рішенні органу місцевого самоврядування Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII, виданого 05.04.2019 року, є факт наявності у позивача порушеного права, а тому вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Більш того, суд приходить до висновку, що рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року порушує права позивачки ОСОБА_1 , порушує гарантії позивачки здійснення нею права власності на вказану земельну ділянку та воно суперечить нормам чинного законодавства України.
Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.12.2023 року, залишеним в силі Постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2024 року по справі №509/5980/23, в задоволенні позову відмовлено. У тій справі апеляційним судом встановлені наступні обставини.
Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області є неналежним відповідачем в спірних правових відносинах, тому що у справі вирішується спір про право, а тому селищна рада може бути залучена до справи лише як третя особа.
В даному випадку позивач не позбавлена права вирішити питання про скасування державної реєстрації права власності на 1/6 частину земельної ділянки, виходячи з невідповідності її розміру частці у праві власності на домоволодіння (53/100), залучивши до участі у справі інших співвласників домоволодіння та інших осіб, яким передано у спільну часткову власність спірну земельну ділянку саме в якості відповідачів.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 16 ЦК України закріплено право кожного особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачкою ОСОБА_1 обраний належний та ефективний спосіб захисту шляхом звернення до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року, що узгоджується із позицією, викладеною у Постанові Одеського апеляційного суду від 14.05.2024 року по справі № 509/5980/23.
Суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, вважає доцільним позов задовольнити, визнавши незаконним та скасувавши рішення Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року.
Враховуючи, що в порядку ст. 141 ЦПК України, позивачкою у позові не ставиться питання щодо розподілу судових витрат, вказане питання судом не розглядається.
Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,49,76-83,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області № 764-VII від 05.04.2019 року.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 1/6 частки спільної часткової власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5123755300:02:005:1068 (номер відомостей про речове право 31519864 від 07.05.2019 року).
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Є.М. Панасенко