Справа № 946/5474/25
Провадження № 1-кс/946/1465/25
17 липня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 , прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, українця, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, працюючого продавцем-консультантом ТОВ «Філіні» ( в магазині «Таврія В»), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.307 КК України,-
Слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150000833 від 07.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Як зазначено слідчим в клопотанні, ОСОБА_5 з метою незаконного збагачення і протиправного отримання грошових коштів, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також збут наркотичних засобів, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, час та у невстановлений спосіб придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, який в подальшому зберігав при собі з метою збуту.
Так, 26.06.2025 ОСОБА_5 , маючи злочинний умисел на незаконне зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, знаходячись на автомобільній стоянці біля магазину «Таврія В», розташованого за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, по провулку Незалежності, 181, незаконно збув один полімерний зіп-пакет масою 24,28 г, в якому знаходився наркотичний засіб, обіг якого обмежено? канабіс, маса якого становить 21,45 г, ОСОБА_7 який діяв на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину та отримав від останнього грошові кошти у сумі 2500 гривень.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів.
17.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні просили задовольнити клопотання, вважають, що є всі підстави для його задоволення.
Захисник у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання слідчого, зазначила, що клопотання необґрунтоване.
В судовому засіданні підозрюваний вину визнав та просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно зі статтею 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно до вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним […] кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В ході судового засідання слідчий та прокурор зазначили, що необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у зв'язку з наявністю ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З наданих матеріалів досудового розслідування, слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162150000833 від 07.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
17.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду з прав людини, «у п-п.» «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bonafide) підозру». У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства (1994), суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» (2001 рік), Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування
Поняття «обґрунтована підозра» у практиці Європейського суду з прав людини передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (рішення «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» та «Нечипорук та Йонкало проти України»).
З клопотання слідчого та доданих матеріалів до нього вбачається, що підозра ОСОБА_5 в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом оперативної закупки від 26.06.2025, в результаті якої ОСОБА_5 збув один полімерний зіп-пакет в якому знаходився наркотичний засіб, обіг якого обмежено ? канабіс; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом отримання добровільно наданого предмету; протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справа "Нечипорук і Йонкало проти України" термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
В свою чергу, приймаються до уваги обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з врахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може слугувати підставою для запобіжного ув'язнення.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Сукупність отриманих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, зазначених органом досудового розслідування, слідчий суддя вважає обґрунтованими.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування, суду, є доведеним, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 4 до 8 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що останній, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органів досудового розслідування, суду.
Також є доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки на даний час наявні свідки у кримінальному провадженні до яких застосовано заходи забезпечення безпеки свідків які беруть участь у кримінальному провадженні та перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може вживати заходи щодо встановлення даних зазначених осіб з метою зміни ними своїх показань та чинити тиск на них, оскільки на даний час судовий розгляд не розпочато та вказані особи судом не допитані.
Крім того, доведеним є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , оскільки перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема і з метою приховування обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Також при врахуванні перелічених ризиків слідчий суддя звернути на фактичні обставини справи в частині дій, які інкримінуються підозрюваному, відомості, що характеризують його особу, репутацію, вчинення тяжкого злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, з метою попередження можливості підозрюваного ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, забезпечення виконання процесуальних дій, є необхідним обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вказані обставини свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п. 6) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Слідчий суддя враховує зазначені вище норми законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Враховуючи викладене необхідно обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор». Строк тримання під вартою обирається не більше 60 днів (в рамках строку досудового розслідування) і обчислюється з 17.07.2025 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою припиняє свою дію 14.09.2025 року.
В свою чергу, відповідно до приписів ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Так, позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.10.2010 року. У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень (40 х 3028 грн. = 121 120 грн.). Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави. У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком до 14.09.2025 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явитися за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Строк тримання під вартою обирається не більше 60 днів (в рамках строку досудового розслідування) і обчислюється з 17.07.2025 року
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою припиняє свою дію 14.09.2025 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень (40 х 3028 грн. = 121 120 грн.).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком до 14.09.2025 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явитися за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено 18.07.2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1