Справа № 379/875/25
№ апеляційного провадження: 33/824/3620/2025
17 липня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Слюсар Т.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Таращанського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року під головуванням судді Зінкіна В.І., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Судом встановлено, що 07 травня 2025 року о 22 год 14 хв у с. Калинове, Білоцерківського району, Таращанської ОТГ по вул. Молодіжна, 150, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом MIMA без н.з., який приводився в рух за допомогою електромотору, та обладнаний місцем для сидіння по загальній дорозі в населеному пункті в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» № ARHK-0552, результат огляду позитивний 0,88 ‰, тест № 4862. ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 а ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з указаною постановою, 06 червня 2025 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Таращанського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу діях адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що поліцією не перевірено та не надано письмових доказів щодо того, чи має даний велосипед взагалі електродвигун більше ніж 3 кВТ, чи належить до механічних транспортних засобів, а також чи є ОСОБА_1 суб'єктом адміністративного правопорушення.
Скаржниця вказує, що на відміну від водіїв, велосипедисти не зобов'язані проходити відповідне навчання в автошколі та складати іспити, також не повинні мати ніяких документів на підтвердження права керування велосипедом.
Посилається на те, що суд першої інстанції помилково визнав велосипед транспортним засобом, який обладнаний допоміжним електродвигуном, чим порушив процесуальні права.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з мотивів та підстав, зазначених у ній.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Судом першої інстанції дотримано вказаних вимог закону.
Районний суд визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказав, що вина останньої в інкримінованому адміністративному правопорушенні підтверджуєтьсясукупністю наявних у справі доказів, зокрема:
- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 323375 від 07 травня 2025 року (а.с. 1);
- результатом тестування ОСОБА_1 на алкоголь № 4862 за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» № ARHK-0552 від 07 травня 2025 року о 22:28 год із результатом тестування 0,88 ‰(а.с. 5);
- направленням на огляд водія транспортного засобу від 07 травня 2025 року час 22 год 33 хв до КНП ТМР «Таращанська міська лікарня», згідно якого у результаті огляду ОСОБА_1 проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота,різка зміна забарвлення покриву обличчя, порушення мови. Огляд у медзакладі не проводився(а.с. 3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 07 травня 2025 року, згідно якого вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення покриву обличчя. Результат огляду - проба позитивна, 0,88 ‰ (а.с. 6)
- рапортом поліцейського від 07 травня 2025 року, згідно якого вбачається, що під час несення служби в складі наряду Вулкан 0813 під час вільного патрулювання о 22 год. 14 хв. за адресою: Білоцерківський район, Таращанська ОТГ с. Калинове, вул. Молодіжна, 150 , було зупинено ТЗ електроскутер МІМА без н.з., який приводиться в рух за допомогою електродвигуна. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота,різка зміна забарвлення покриву обличчя, порушення мови. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки ТЗ за допомогою прилада «Drager Alcotest 6820» № ARHK-0552, результат позитивний- 0,88 проміле. Стосовно водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №323375. Від водія було відібрано зобов'язання не керувати ТЗ до повного отверезіння. Подія фіксувалася на БК Моторола 476686, 476668 (а.с. 9).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено наступне.
Згідно з даними чеку Drager протестовано особу - ОСОБА_1 - результат тесту - 0,88‰ (а.с. 5).
Вивченням матеріалів справи встановлено, що відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 323375 від 07 травня 2025 року, відповідно до якого 07 травня 2025 року о 22 год 14 хв у с. Калинове, Білоцерківського району, Таращанської ОТГ по вул. Молодіжна, 150, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом MIMA без н.з., який приводився в рух за допомогою електромотору, та обладнаний місцем для сидіння по загальній дорозі в населеному пункті в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» № ARHK-0552, результат огляду позитивний 0,88 ‰, тест № 4862. ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 а ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
Наявні у справі докази узгоджуються між собою та у своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 положень п. 2.9 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому їх правильно покладено судом першої інстанції в обґрунтування висновків про доведеність винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за встановлених обставин.
З відеозапису нагрудних камер працівників поліції убачається, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти тест за допомогою спецзасобу Драгер DRAGER MOBILE PRINTER ALCOTEST 6820, на що остання погодилася (а.с. 10).
За результатами проведеного тесту виявлено алкогольне сп'яніння - 0,88 ‰.
Підписавши протокол про адміністративне правопорушення, будь-яких заперечень щодо його складення чи пояснень не надала. До того ж дії працівників поліції в установленому законом порядку не оскаржено.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що «електровелосипед» не відноситься до транспортних засобів не заслуговує на увагу з огляду на наступне.
Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що учасник дорожнього руху - це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Згідно п.1.10 ПДР України, механічний транспортний засіб транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року, який набрав чинності 23 березня 2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», електричним колісним транспортним засобом є - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаютьсятранспортними засобами.
Положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму належить до механічних транспортних засобів.
До не механічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).
Втім норма статті 130 КУпАП України встановлює відповідальність, та не розділяє транспортні засоби на механічні, не механічні, електричні чи будь-які інші.
Отже електроскутер, а також електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, тому він є повноцінним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9А Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з виявлення алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Більш того Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 29 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Слюсар