Справа №:755/13327/25
Провадження №: 2-з/755/169/25
про повернення заяви
"18" липня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва, у складі головуючої-судді Хромової О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подається до пред'явлення позову, особа, яка може набути статусу учасника справи - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, що подається до пред'явлення позову, у якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , та заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо вказаного об'єкта нерухомого майна.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2025 року, заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши додатки до неї, дійшов таких висновків.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Заява про забезпечення позову має відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову встановлено статтею 151 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, другої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року
№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зазначає, що на момент продажу квартири АДРЕСА_2 заявникові, ОСОБА_2 знав про суттєві проблеми, що пов'язані з нею, та свідомо не повідомив ОСОБА_1 про можливі правові наслідки, у зв'язку із чим, внаслідок продажу спричинив ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі вартості такої квартири - 701 580,00 грн.
Водночас, посилання заявника на вказані обставини не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
Частиною першою, другою, четвертою, п'ятою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
4 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у складі в рамках справи № 233/4365/18, досліджувала питання щодо вимог до процесуальних документів і додатків до них, які учасники справи подають до суду.
Процесуальним законом передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Долучені ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову копії документів або взагалі не засвідчені належним чином, або засвідчені іншою особою - адвокатом Сидоренком В.В., водночас, будь-яких доказів на підтвердження повноважень представника до матеріалів справи не долучено.
Суд також враховує, що у заяві про забезпечення позову не зазначено обставин та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може реально утруднити виконання рішення суду.
Також, всупереч вимогам пункту 5 частини першої статті 151 ЦПК України ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову не зазначив ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, належного обґрунтування ціни позову також не надано.
Згідно з імперативними приписами частини восьмої статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Відповідно до частин першої, шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Водночас, у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Також частиною шостою статті 151 ЦПК України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України від
08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3 028,00 гривень.
Згідно із підпунктом 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про забезпечення доказів або позову, поданої фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб
До заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 додано квитанцію про сплату судового збору від 07 липня 2025 року № 0.0.4444207036 на суму 700,00 грн.
Суд також враховує, що станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, підтвердження щодо зарахування судового збору в сумі 700,00 грн, який сплачено відповідно до квитанцію про сплату судового збору від 07 липня 2025 року № 0.0.4444207036, до спеціального фонду Державного бюджету України відсутнє, що встановлено перевіркою через комп'ютерну програму документообігу суду «Д-3».
Також оцінюючи подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову на відповідність до вимог Главі 10 Розділу І ЦПК України також враховує, що згідно із частиною першою статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником.
Заяву про забезпечення позову подано ОСОБА_1 08 липня 2025 року, водночас, реквізити такої заяви, в частині зазначення особи, яка підписала заяву, дати підпису та безпосередньо проставлення особистого підпису заявника, містить зазначення дати підпису - «25 липня 2025 року», що не відповідає даті звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Водночас, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина десята статті 153 ЦПК України).
Таким чином, оскільки подана ОСОБА_1 заява про забезпечення не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України, суд приходить до висновку про повернення такої заяви заявнику.
Керуючись статтями 10, 83, 95, 149, 151, 153, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подається до пред'явлення позову, особа, яка може набути статусу учасника справи - ОСОБА_2 , - повернути суб'єкту звернення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова